Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 березня 2013 р. Справа № 805/2185/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Козаченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції, в якому просило визнати бездіяльність відповідача при виконанні дій по примусовому виконанню рішень суду по справам 2а/0570/3333/2011 від 07.04.2012р. та 2а/0570/5003/2012 від 11.07.2012р., з ФОП ОСОБА_1 на користь держави боргу на загальну суму 4160,41 грн. неправомірною; зобов'язати відповідача здійснити заходи щодо реалізації арештованого майна та звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у провадженні відповідача знаходяться на примусовому виконанні виконавчі листи 2а/0570/3333/2011 від 07.04.2012р. та 2а/0570/5003/2012 від 11.07.2012р., виданих Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області боргу на загальну суму 4160,41 грн.
Відповідно до протоколів ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження позивачем встановлено, що державним виконавцем у порушення ст. ст. 11, 25, 27 Закону України «Про виконавче провадження», не приймалось жодних заходів примусового виконання вищевказаних виконавчих документів і, таким чином, державним виконавцем у порушення ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не приймаються заходи з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, не вчиняються у повному обсязі виконавчі дії.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Сторони в судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, представник позивача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, представник відповідача надав заяву про розгляд справи за його відсутності та про визнання позовних вимог в повному обсязі, отже справа відповідно до вимог частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані матеріали та докази, суд встановив наступне.
У відповідності до вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (надалі Закон) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Тобто, з урахуванням приписів вищезазначеної норми відповідачем у даній адміністративній справі є саме Відділ державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції.
Так, 05.12.2011р. відповідачем було відкрите виконавче провадження ВП №30181085 з примусового виконання виконавчого листа 2а/0570/3333/2011 від 07.04.2012р., а 09.08.2012р. було відкрите виконавче провадження ВП №33791370 з примусового виконання виконавчого листа 2а/0570/5003/2012 від 11.07.2012р., які видані Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області боргу на загальну суму 4160,41 грн. (а.с. 14, 57).
Як убачається з доданих до позову документів (матеріали виконавчого провадження відповідачем суду не надані, хоча і були витребувані ухвалою суду) протягом січня-травня 2012 року відповідачем проводилися певні виконавчі дії: надіслання запитів до установ з метою виявлення майна боржника, складання акту опису та арешту майна, реєстрація обтяження нерухомого та рухомого майна тощо, проте будь-які документи, які б свідчили про подальше здійснення відповідачем виконавчих дій за період з червня 2012 року по теперішній час відповідачем до суду не надані.
15.02.2012р. відповідачем було спрямовано до державного нотаріуса заяви про реєстрацію обтяження рухомого та нерухомого майна за виконавчим листом 2а/0570/3333/2011 від 07.04.2012р. (а.с.22-24) та 12.03.2012 року за цим же виконавчим документом було складено акт опису та арешту майна - автомобілю ВАЗ 2107(а.с.30-31), проте листом від 14.12.2012 року ВРЕР ДАЇ повідомило позивача про відсутність надходження на адресу ВРЕР будь-яких повідомлень щодо арешту (заборони відчуження) майна, належного ОСОБА_1 (а.с.69).
Таким чином, з вищевказаних документів убачається, що з моменту відкриття зазначених виконавчих проваджень, державним виконавцем не було вчинено достатніх дій для примусового стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми боргу за виконавчими листами з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606).
Так, у відповідності до Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ст. 25 Закону № 606, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ст. 27 Закону № 606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно із ст. 52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Згідно зі ст. 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Отже, приймаючи до уваги час з якого фактично відповідачем розпочато примусове виконання, те, що з червня 2012р. відповідачем взагалі не вчинялися будь-які дії направлені на примусове виконання виконавчого листа, суд вважає таку бездіяльність з боку ВДВС протиправною.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Таким чином, відповідачем не було здійснено необхідних заходів передбачених Законом щодо своєчасного і повного виконання вищевказаної вимоги про сплату боргу, а також не було прийнято відповідних заходів з її примусового виконання у встановлений Законом строк.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що з боку Відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції при примусовому виконанні виконавчих листів 2а/0570/3333/2011 від 07.04.2012р. та 2а/0570/5003/2012 від 11.07.2012р., виданих Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області боргу на загальну суму 4160,41 грн., була допущена бездіяльність, яка є протиправною.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити заходи щодо реалізації арештованого майна та звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, суд вважає їх необґрунтованим і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки такий обов'язок вже покладено на відповідача Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання виконавчих листів 2а/0570/3333/2011 від 07.04.2012р. та 2а/0570/5003/2012 від 11.07.2012р. є достатнім і повним захистом прав та інтересів позивача.
Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги, у зв'язку з чим визнає бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції неправомірною та зобов'язує вчинити заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції Донецької області при примусовому виконанні виконавчих листів 2а/0570/3333/2011 від 07.04.2012р. та 2а/0570/5003/2012 від 11.07.2012р., виданих Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області боргу на загальну суму 4160,41 грн., протиправною.
Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції вчинити заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання виконавчих листів 2а/0570/3333/2011 від 07.04.2012р. та 2а/0570/5003/2012 від 11.07.2012р., виданих Донецьким окружним адміністративним судом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області боргу на загальну суму 4160,41 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Козаченко А.В.