вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
19 лютого 2013 р. (10:18) Справа №2а-13688/12/0170/5
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,
за участю представника позивача - Єгорової І.М., довіреність № 01-46/3 від 03.01.2013 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф»
до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим
про визнання протиправним та скасування рішення,
Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут «Шельф» до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення №2936 від 26.11.2012 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені у розмірі 120172,62 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що перерозподіл грошових коштів у порядку календарної черговості, сплачених підприємством на оплату єдиного внеску за поточні місяці 2012 року, призвів до невірного розрахунку штрафних санкцій та пені за рішенням № 2936 від 26.11.2012 року та взагалі безпідставного винесення відповідачем оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.12.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача, присутній у судовому засіданні 19.02.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився. Позиція відповідача обґрунтована тим, що станом на 20.03.2012 року за позивачем утворилась недоїмка (заборгованість за лютий 2012 року), яка була погашена повністю тільки 21.11.2012 року шляхом перерозподілу коштів. Несвоєчасна сплата єдиного внеску й призвела до нарахування фінансових санкцій та пені. Враховуючи те, що Управління діяло у відповідності з діючим законодавством, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 ч.1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що Управління Пенсійного фонду в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати страхових внесків, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.
Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.
Спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування є Закон України № 2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011.
Відповідно до п. 3 розділу 8 Закону № 2464 з дня набрання чинності зазначеного закону платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яке спричинило втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 страхувальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки єдиний внесок.
Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період (календарний місяць), не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 27.10.2010 року № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5).
Згідно з п.п.4.3.7 п.4.3 Інструкції № 21-5 платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, визначені підпунктом 4.3.6 пункту 4.3 розділу IV цієї Інструкції, або за результатами звірення платника з органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.
Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплата доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.
Пунктом 6 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, становить недоїмку.
Частиною 3 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
У відповідності до п.2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Крім того, згідно з ч.10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.13 ст. 25 Закону № 2464).
Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Як свідчать матеріали справи, Управлінням Пенсійного фонду у Центральному районі м. Сімферополя АР Крим 26.11.2012 року прийнято рішення № 2936 (а.с.10) про застосування до ТОВ «Інститут «Шельф» на підставі п.2 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.03.2012 року по 21.11.2012 року штрафу у розмірі 46320,39 грн. (10%) та нарахування пені у розмірі 73852,23 грн. (0,1 відсоток на суми недоїмки).
Скориставшись наданим правом, ТОВ «Інститут «Шельф» рішення про застосування штрафних санкцій було оскаржено у судовому порядку.
Судом була перевірена наявність в Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій, а також відповідність прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій нормам чинного законодавства, та встановлено наступне.
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів Пенсійного фонду України , суд має керуватися критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зі змісту оскаржуваного позивачем рішення вбачається, що підставою для його прийняття стала несвоєчасна сплата страхових внесків за період з 20.03.2012 року по 21.11.2012 року.
Недоїмка виникла внаслідок несвоєчасної сплати страхових внесків за лютий 2012 року.
На підтвердження того, що оплата страхових внесків за 2012 рік проводилась своєчасно позивачем були надані суду відповідні платіжні доручення (а.с.11-27).
Проте, на думку позивача, відповідачем неправомірно суми страхових внесків за 2012 рік перерозподілялись в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості.
Суд не погоджується з вказаною позицією позивача з огляду на наступне.
У відповідності до п.6.10 Інструкції № 21-5 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Аналогічні положення передбачені ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Таким чином, правомірними є дії відповідача щодо спрямування коштів, які надходили від позивача, в рахунок погашення недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення.
Як свідчать дані картки особового рахунку платника єдиного внеску ТОВ «Інститут «Шельф» за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року (а.с.103-108), суму єдиного внеску за лютий 2012 року (термін сплати - 20.03.2012 року) фактично сплачено позивачем 21.11.2012 року, тобто з порушенням строку, визначеного ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
За таких умов, правомірним є застосування до позивача штрафу у розмірі 10% від суми недоїмки, а також нарахування пені у розмірі 01,% від суми недоїмки.
Відтак, рішення № 2936 від 26.11.2012 року є таким, що прийнято Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.
На підставі зазначеного вище, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні, яке відбулось 19.02.2013 року оголошено вступну ту резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 25.02.2013 року
Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Сидоренко Д.В.