01010 м. Київ, вул. Московська, 8
08.04.2008№ К-12531/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника позивача Остроноса С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції (Городянське відділення) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2005 по справі № 11/64
за позовомЧернігівської міжрайонної державної податкової інспекції (Городнянське відділення)
до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Антарес»
про стягнення податкового боргу за рахунок активів
Заявлено позовні вимоги про стягнення 1 363,73 грн. податкового боргу за рахунок активів.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2005 по справі № 11/64 - позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2005 по справі № 11/64 - рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2005 скасовано. В позові відмовлено.
При цьому судами встановлені наступні фактичні обставини справи:
Чернігівською міжрайонною державною податковою інспекцією (Городянське відділення) проведено перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання платником податків - відповідача - ПВКП «Антарес» на підставі яких складено Акти перевірки від 23.05.2004 № 51, від 18.10.2004 № 72, від 08.11.2004 № 80 про виявлену несвоєчасність сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів, що є порушенням пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». А тому керуючись пп. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачеві були направлені податкові повідомлення-рішення від 24.05.2004 № 0003171740/0, № 0003091740/0, № 0003101740/0, № 0003181740/0, від 18.10.2004 № 0004651740/0, від 08.11.2004 № 0004801740/0, якими нарахована заборгованість по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів та штрафні санкції за несвоєчасну його сплату загальною сумою 2 407,49 грн.
Згідно витягу з особового рахунку станом на 12.01.2004 заборгованість ПВКП «Антарес» з податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів, яка становила 186,02 грн., станом на 11.02.2005 - 1 363,73 грн.
Після чого Чернігівською МДПІ направлено податкові вимоги від 13.01.2004 № 1/16 на суму 186,02 грн. та від 13.02.2005 № 2/66 на суму 186,97 грн.
Після часткової сплати, станом на 11.02.2005 загальна сума заборгованості відповідача перед бюджетом становить 1 363,73 грн.
Суд першої інстанції визнав наведене достатнім для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції, пославшись на п. 1.6 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійшов висновку про те, що судовий порядок звернення стягнення на активи платника поширюється лише на випадки, коли сума податкового боргу попередньо не узгоджена з платником.
А оскільки ПВКП «Антарес» самостійно визначило та надало до податкового органу розрахунок сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на 2004 рік, де сума податкового зобов'язання склала 1 872,10 грн. При цьому відповідач визнає наявність податкового боргу в сумі 1 363,73 грн.
Вищенаведене на думку суду апеляційної інстанції свідчить про неможливість застосувати примусове стягнення шляхом звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Отже суд визнає, що позивач може (та повинен) застосувати до нього заходи направлені на погашення заборгованості, що передбачені ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Як зазначено судом апеляційної інстанції, позивачем прийняте рішення № 6 від 15.03.2005 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів. Але крім даного рішення не вжито ніяких інших заходів для погашення податкового боргу відповідачем (заходи щодо реалізації активів відповідача, як то проведення опису активів відповідача, визначення складу активів, що підлягають продажу тощо).
Все вищезазначене суд апеляційної інстанції визнав таким, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові.
Не погодившись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2005 по справі № 11/64, позивач (Городянське відділення Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення і залишити в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2005. На думку скаржника судом були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи, оскільки ПВКП «Антарес» самостійно визначило та надало до податкового органу розрахунок сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин на 2004 рік , визнає наявність податкового боргу в сумі 1 363,73 грн. а також не оскаржувало податкове зобов'язання. Тобто вищенаведене свідчить про неможливість застосувати примусове стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином на підставі п. 6.2 ст. 6 цього Закону позивач на адресу відповідача направив податкові вимоги: від 13.01.2004 № 1/16 на суму 186,02 грн., та другу від 13.02.2004 № 2/66 на суму 186,97 грн., відповідно зареєстрована податкова застава у Державному реєстрі застав рухомого майна від 17.02.2004 за № 2274-190.
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу на п. 1.6 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - судовий порядок звернення стягнення на активи платника поширюється лише на випадки, коли сума податкового боргу попередньо не узгоджена з платником. А згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону - активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідно розглядаючи даний спір, необхідно врахувати, що нормою п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, - податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Тобто оскільки ПВКП «Антарес» самостійно визначило та надало до податкового органу розрахунок сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на 2004 рік, де сума податкового зобов'язання склала 1 872,10 грн., а також враховуючи, що відповідач визнає наявність податкового боргу в сумі 1 363,73 грн., вищенаведене свідчить про неможливість застосувати примусове стягнення шляхом звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.
При цьому необхідно також врахувати преамбулу Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Саме цим Законом і запроваджене поняття податкового зобов'язання, податкового боргу, як податкового зобов'язання узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.
Тобто як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, сума податкового боргу відповідача є узгодженою, отже позивач може (та повинен) застосувати до нього заходи направлені на погашення заборгованості, що передбачені ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». І оскільки позивачем прийняте рішення від 15.03.2005 № 6 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, а крім даного рішення не вжито ніяких інших заходів для погашення податкового боргу відповідачем (заходи щодо реалізації активів відповідача, як то проведення опису активів відповідача, визначення складу активів, що підлягають продажу тощо), таким чином необхідно погодитись із висновком суд апеляційної інстанції про те, що бездіяльність позивача є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду і визнає обґрунтування касаційної скарги безпідставним. Відповідно постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2005 по справі № 11/64 скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції (Городянське відділення) залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2005 по справі № 11/64 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров