01010 м. Київ, вул. Московська, 8
12.02.2008№ К-17464/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника відповідача Заріцького В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» на рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2005 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.03.2006 по справі № 309/18-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал»
до Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Обухівської ОДПІ (далі - ОДПІ) від 23.02.2005 № 0000082352/0, яким визначено позивачу податкове зобов'язання в розмірі 11 768,35 грн., що становить фінансову санкцію за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон про РРО), яке винесено за наслідками проведеної перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу на АЗС позивача складено Акт від 28.01.2005 № 100000812305/15, де зазначено, що на момент перевірки на АЗС ТОВ «Термінал» були здійснені безготівкові розрахунки за пальне (за відомостями на відпуск пального) без застосування реєстратора розрахункових операцій та видачі відповідного розрахункового документа, а саме здійснено відпуск бензину марки А,76 - 530 л, та А,95 - 310 л. на загальну суму 2 319 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2005 залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.03.2006 по справі № 309/18-05 - позов задоволено частково, податкове повідомлення-рішення Обухівської ОДПІ від 23.02.2005 № 0000082352/0, визнано недійсним у частині визначення штрафних санкцій як податкового зобов'язання, в частині нарахування податковим повідомленням-рішенням Обухівської ОДПІ 11 768,35 грн. штрафних санкцій в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Висновок суд першої інстанції щодо порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону про РРО мотивований тим, що відпуск пального по відомостях клієнтам позивача є розрахунковою операцією у розумінні вищезазначеного закону, отже відповідно до п. 1 ст. 17 цього Закону у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори та нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, відповідачем правомірно застосована фінансова санкція. Судом встановлено також порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону про РРО по забезпечено відповідність сум готівки на місці проведення розрахунків даним денного звіту. При цьому порушень вимог податкового законодавства при проведенні перевірки на підприємстві судом не встановлено.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції повністю.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2005 та ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.03.2006 по справі № 309/18-05 позивач (ТОВ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позов повністю, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги норми Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Указу Президента України від 23.07.1998 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», який визначає порядок, підстави та періодичність проведення перевірок, та який повинен виконуватись працівниками податкової служби.
На думку скаржника суди при розгляді справ повинні вивчати та брати до уваги, крім всього, питання процесуального характеру - наявність підстав для податкової перевірки як критерію законності прийняття податковим органом наступного рішення про застосування фінансових санкцій.
В даному випадку, зазначає скаржник, суди взяли до уваги одне: визначилися, що порушення законодавства мало місце. Однак на думку скаржника операції з відпуску пального для власних господарських потреб та відпуск пального клієнтам відповідно до укладених угод купівлі-продажу, угод про зберігання, актів приймання-передавання пального від клієнтів до ТОВ та його зберігання, не є розрахунковою операцією у розумінні Закону про РРО, та як на час відпуску пального ТОВ не являлось вже його власником, а тому про застосування РРО при його отриманні клієнтами мови йти не може.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
В судове засідання від відповідача надійшло клопотання про зміну назви Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції на підставі наказу ДПА України в Київській області від 30.12.2005 № 604, яким Обухівську об'єднану державну податкову інспекцію було реорганізовано шляхом поділу. На її базі створено ДПІ у Обухівському районі, ДПІ у Миронівському районі та Кагарлицька ОДПІ. Відповідно ДПІ у Миронівському районі є правонаступником прав та обов'язків Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції згідно розподільного акту.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників відповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено ст. 1 Закону України від 06.07.1995 № 295 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон про РРО) реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Також в ст. 2 Закону про РРО визначено термін "розрахункова операція", якою є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних, карток, їх чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів», та термін "місце проведення розрахунків" - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. А відповідно до п. 1 ст. 3 вищезазначеного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій, та/або у безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, що мало місце в даному випадку, зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку Та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
видавати особі, яка отримує або повертає товар, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Судами встановлено, що місцем такої реалізації товару (палива) була АЗС ТОВ «Термінал», отже правомірним є висновок про те, що розрахункова операція в розумінні Закону про РРО здійснювалась позивачем в момент відпуску пального, уповноваженим за довіреністю представникам покупця. Тобто, придбання особами за безготівкові кошти паливно - мастильних матеріалів не звільняє позивача від обов'язку проведення операцій по відпуску товару по відомостях через реєстратор розрахункових операцій.
Вищезазначені норми Закону не містять обмежений перелік засобів проведення безготівкових операцій та в той же час не звільняють від обов'язку проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з наданням розрахункових документів.
Таким чином необхідно погодитись із обґрунтуванням судом свого рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог про неправомірність нарахування 11 768,35 грн. штрафних санкцій за наявністю порушень з боку позивача ст.ст.1, 2, 3 Закону про РРО.
Враховуючи зазначені ст.ст.1, 2, 3 Закону про РРО, необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки ухвалене рішення обґрунтоване висновком про те, що надані до суду відомості не містять даних, необхідних для платіжних документів, укладені договори зберігання не містять відомостей про прийняття на зберігання та видачі пального і порядок розрахунків за договором, відсутність накладних та актів приймання бензину за кожною покупкою та інші обставини, що в сукупності свідчать про реалізацію товару по відомостях на АЗС ТОВ «Термінал».
Суди також правомірно дійшли висновку, що позивачем було порушено п. 1, п. 2, п. 13 ст. 3 розділу II Закону про РРО, оскільки на момент перевірки встановлено невідповідність готівкових коштів в розмірі 34,67 грн. на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Такий висновок суду підтверджується наданими доказами в справі, що в свою чергу підтверджує нарахування штрафних санкцій по даному порушенню на підставі ст. 22 Закону про РРО і є правомірним.
За наявності доведеності факту вчинення позивачем порушення Закону про РРО суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, яке підтримав суд апеляційної інстанції, а отже підстав для його скасування немає.
З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду про те, що перевірка була проведена відповідачем з дотриманням вимог податкового законодавства, що діяли на момент перевірки, зокрема вимог ст.ст. 15,16 Закону про РРО, п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та пп. 6 п. 6.9 наказу Державної податкової адміністрації України №187 «Про затвердження змін та доповнень до Порядку взаємодії між підрозділами ОДПС України при організації документальних перевірок юридичних осіб» на підставі службових посвідчень на право проведення перевірки від 28.01.2005 № 535/7/26-30 та № 536/7/26-30, виданих ДПА в Київській області на виконання розпорядження ДПА в Київській області від 20.012005 № 11-р «Про створення робочої групи по відпрацюванню автозаправних станцій на території обслуговування МВПМ ДПІ у Вишгородському районі та МГВПМ Обухівської ОДПІ», про що свідчать надані до суду письмові документи та пояснення представників сторін.
Відповідно рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2005 та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.03.2006 по справі № 309/18-05 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 08.11.2005 та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.03.2006 по справі № 309/18-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров