01010 м. Київ, вул. Московська, 8
15.04.2008№ К-24868/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача: Никифорова О.Є та відповідача: Васильєвої А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства імені Латиських Стрільців на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.2006 по справі № 10/365-ПН-А-05
за позовом Відкритого акціонерного товариства імені Латиських Стрільців
до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області
про спонукання до списання безнадійного податкового боргу
Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про зобов'язання Голопристанської МДПІ списати ВАТ ім. Латиських стрільців безнадійний податковий борг по податку з доходів фізичних осіб у сумі 178 872,60 грн., нараховану на цей податок пеню у сумі 23 683,39 грн. та безнадійний податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку у сумі 19 754,58 грн. та зобов'язання відповідача зарахувати 19 754,58 грн. нарахувань з фіксованого податку, сплаченого грошовими коштами в рахунок фіксованого податку у 2004 році в рахунок платежів з цього податку за 2005 рік.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.02.2006 по справі № 10/365-ПН-А-05 позов задоволено.
Постанова суду мотивована тим, що суми наявної та несплаченої заборгованості по податку з доходів фізичних осіб позивача станом на 31.12.2004 підтверджені актом відповідача про результати правильності справляння прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб ВАТ ім. Латиських стрільців за період з 01.09.2003 по 31.12.2004 № 140/05396764/17-1. Наявність боргу з фіксованого сільськогосподарського податку (далі - ФСП) станом на 31.12.2004 підтверджується наданою відповідачем у справі довідкою від 08.02.2006 № 170/9/19-001. При цьому судом визнано, що між форс-мажорними обставинами та пов'язаними з ними збитками існує причинний зв'язок, що в свою чергу є підставою у відповідності до п. 18.2 ст. 18 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) для списання такого боргу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.2006 по справі № 10/365-ПН-А-05 постанову Господарського суду Запорізької області від 08.02.2006 скасовано. В позові відмовлено.
Також здійснено процесуальне правонаступництво, відповідача Голопристанську міжрайонну державну податкову інспекцію замінено на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Цюрупинському районі Херсонської області.
Апеляційний господарський суд не погодився із позицією суду першої інстанції, зазначивши наступні фактичні обставини справи:
Згідно розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум прибуткового податку недоїмка з прибуткового податку станом на 01.01.2005 складає 178 872,60 грн. (додаток № 2 до акту перевірки)
За несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання відповідачем нарахована пеня в розмірі 23 683,39 грн. (додаток №1 до акту).
Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 06.05.2004 № 1700/05-4 внаслідок заморозків з 02.04. по 04.04.2004 на площах ВАТ ім. Латиських стрільців сталася повна загибель посівів гірчиці на загальній площі 290 га, що підтверджується актом від 08.04.2004, затвердженим Цюрупинським районним управлінням сільського господарства і продовольства. Торгово-промислова палата України (ТПП) підтвердила, що вищевказані несприятливі погодні умови, що потягли за собою загибель сільськогосподарських культур на площах позивача, є форс-мажорними обставинами.
Відповідно посилаючись на п. 1.3 ст. 1, абз. г) пп. 18.2.1. п. 18.2. ст. 18 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» суд апеляційної інстанції визнав, що зобов'язання сплатити до бюджету суму прибуткового податку самостійно визначене позивачем за визначеною законодавством формою № 1 ДФ, що подається до податкової інспекції, вважається відповідно до п. 5.1 цього Закону узгодженим, а отже узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена позивачем в установлений законом термін, є податковим боргом позивача.
Також зазначивши, що доказів того, що позивач протягом бюджетного 2004 року звертався до відповідача із заявою про списання податкового боргу з прибуткового податку із посиланнями на вищезазначений висновок ТПП України, до суду не надано. Також позивачем не наведено, яка саме сума податкового боргу утворилась внаслідок настання форс-мажорних обставин за цим висновком, тому не можливо встановити причинний зв'язок між настанням обставин непереборної сили та несплатою податку.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що за зверненням до ДПІ списати безнадійний податковий борг в 2005 році позивачу було повідомлено за відсутність у податкового органу правових підстав, посилаючись на ст. 68 та ст. 75 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 25.03.2005 № 2505. І таким чином дійшов висновку, що податковий борг, який утворився внаслідок форс-мажорних обставин станом на 31.12.2004 не підлягає списанню. Свою позицію суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що ст. 74 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» заборонено в 2004 році проводити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами). Відповідно до ст. 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та п. 6 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» - у відповідному році зупинено дію пп. 18.2.1 ст. 18 Закону № 2181. Таким чином, на думку суду, з моменту зупинення дії пп. 18.2.1 ст. 18 Закону № 2181 в частині проведення списання податкового боргу з юридичних та фізичних осіб зазначена норма не діє, а відтак її неможливо застосовувати ні в 2005 році, ні в 2006 році.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати 19 754,58 грн. нарахувань з ФСП, сплаченого грошовими коштами в рахунок ФСП у 2004 році, в рахунок платежів з цього податку за 2005 рік, колегія суд апеляційної інстанції обґрунтував ст. 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», так як згідно довідки Цюрупинського відділення Голопристанської МДПІ від 08.02.2006 №170/9/19-001 позивачем за IV квартал 2004 року нараховано ФСП в сумі 19 754,58 грн. Тобто також посилаючись на п. п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, суд визнав, що зобов'язання сплатити до бюджету суму ФСП самостійно визначене позивачем за визначеною законодавством формою, що подається до податкової інспекції, вважається узгодженим, а отже узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена позивачем в установлений законом термін, є податковим боргом позивача.
При цьому було зазначено, що з метою виконання вимог п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181, та враховуючи рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2003 по справі № 25/166, ДПА України наказом від 3.11.2004 № 629 внесла зміни до п. 4 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 № 103, доповнивши зазначений пункт підпунктом 4.5: «списанню підлягає податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку, плати (податку) за землю, комунального податку, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що виникає у зв'язку з непогашенням податкових зобов'язань за період після дня настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до закінчення термінів його сплати за бюджетний рік, в якому такі обставини виникли.».
В постанові суду також зазначено, що відповідно до довідки відповідача, що міститься в матеріалах справи заборгованість ВАТ ім. Латиських стрільців з ФСП станом на 30.11.2005 відсутня. Також зазначено про відсутність доказів існування податкового боргу по ФСП за форс-мажорними обставинами за минулі роки.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм діючого законодавства, і вона підлягає скасуванню, а тому в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись із постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.2006 по справі № 10/365-ПН-А-05, позивач - ВАТ імені Латиських Стрільців (далі - ВАТ) подав касаційну скаргу, зазначивши, що постанова прийнята без урахування того, що відповідач і в процесі судового розгляду, і в апеляційній скарзі визнав позов в частині правомірності списання заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, яка виникла після дії форс-мажорних обставин і становила 11 206,51 грн. та нарахованої на неї пені у сумі 603,76 грн. Скаржник вважає, що відповідно до пп. 5 ст. 223 та ст. 226 КАС України постанова Господарського суду Херсонської області повинна бути залишена в силі як така, що ухвалена відповідно до закону, а постанова Запорізького апеляційного господарського суду скасована як помилкова, оскільки ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На думку скаржника судом були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи. Посилаючись на те, що будь-які заборони чи зупинення дії положень Закону № 2181, можливі виключно за умови прийняття Верховною Радою України закону про внесення змін до цього закону про оподаткування, прийнятого, як того вимагає ч. 7 Закону України «Про систему оподаткування», не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності із початку нового бюджетного року, скаржник зазначив, що ані у 2004-му році, за який позивач просить списати безнадійний податковий борг з прибуткового податку громадян та фіксованого сільськогосподарського податку, ані в 2005-2006 роках, таких законів про оподаткування, які б вносили зміни до пп. 18.2.1 Закону № 2181 у встановленому порядку не приймалося.
Крім того, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не враховано застосовану судом першої інстанції норму ст. 58 Конституції України, яка визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Зокрема не може дія Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» якими зупинено дію абзаців «в», «г» пп. 18.2.1 Закону № 2181 на 2006 рік, поширюватися на минулі бюджетні періоди, які регулювалися законами, що втратили із закінченням відповідних бюджетних періодів юридичну силу. Таким чином, звернення позивача у 2005 році до суду з позовом про спонукання до списання безнадійного податкового боргу, який утворився у 2004 році і підтверджений відповідними актами, довідками, висновками та розрахунками є правомірним, не суперечить вимогам податкового законодавства щодо обмежень такого звернення у часі певними податковими чи бюджетними періодами.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши судове рішення. Зазначивши при цьому про те, що ст. 74 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» заборонено в 2004 році проводити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами). Відповідно до ст. 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та п. 6 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» - у відповідному році зупинено дію пп. 18.2.1 ст. 18 Закону № 2181 і зазначені закони не визнано неконституційними.
При цьому посилаючись на норми Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», як спеціального нормативного акту, який установлює порядок такого погашення, відповідач зазначив, що твердження позивача щодо списання безнадійної податкової заборгованості до 28.11.2004 здійснювалось з урахуванням сум боргу, що утворились на дату, визначену в документі, який засвідчує факт непереборної сили є хибним, оскільки дії обставин непереборної сили, на які посилається позивач, настали в період коли законодавством не визначено було порядок списання безнадійної податкової заборгованості що виникла внаслідок непереборної сили, а лише з 03.11.2004 з метою виконання вимог п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181 Наказом № 629 внесено зміни до п. 4 Порядку № 103 доповнивши його пп. 4.5 та 4.6.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу абз. "г" пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - підлягає списанню безнадійний податковий борг (у тому числі пеня нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції), який виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Враховуючи, що згідно п. 1.3 ст. 1 цього Закону - податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, необхідно зазначити, що зобов'язання сплатити до бюджету суму прибуткового податку самостійно визначене позивачем за визначеною законодавством формою № 1ДФ, що подається до податкової інспекції, вважається відповідно до п. 5.1. цього Закону узгодженим, а отже узгоджена сума податкового зобов'язання не сплачена позивачем в установлений законом термін, є податковим боргом позивача.
Відповідно до п. 4.5 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.2001 № 103 списанню підлягає податковий борг, що виник у зв'язку з непогашенням податкових зобов'язань за період після настання обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин) і до закінчення термінів сплати за бюджетний рік, в якому такі обставини виникли.
Оскільки предметом спору є безнадійний податковий борг по податку з доходів фізичних осіб з нарахованою на цей податок пенею та безнадійний податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку, необхідно врахувати, що доказів того, що позивач протягом бюджетного 2004 року звертався до відповідача із заявою про списання податкового боргу з прибуткового податку із посиланнями на вищезазначений висновок ТПП України, до суду надано не було. При цьому судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що позивачем не наведено, яка саме сума податкового боргу утворилась внаслідок настання форс-мажорних обставин за цим висновком, тому не можливо встановити причинний зв'язок між настанням обставин непереборної сили та несплатою податку. І свою позицію суд апеляційної інстанції також обґрунтував тим, що заборонено в 2004-2006 роках проводити реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), оскільки з моменту зупинення дії пп. 18.2.1 ст. 18 Закону № 2181 в частині проведення списання податкового боргу з юридичних та фізичних осіб зазначена норма не діє, а відтак її неможливо застосовувати ні в 2005 році, ні в 2006 році. Таким чином посилання суду апеляційної інстанції на ст. 74 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», ст. 68 та ст. 75 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та п. 6 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» - за якими у відповідному році зупинено дію пп. 18.2.1 ст. 18 Закону № 2181 щодо неможливості врахування форс-мажорних обставин, - не суперечить фактичній відсутності доказів настання обставин непереборної сили.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати 19 754,58 грн. нарахувань з фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) сплаченого грошовими коштами в рахунок ФСП у 2004 році, в рахунок платежів з цього податку за 2005 рік, також необхідно погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано доказів існування податкового боргу по ФСП за форс-мажорними обставинами за минулі роки, враховуючи пп. 4.5 наказу ДПА України від 14.03.2001 № 103 зі змінами від 03.11.2004 № 629 «Про порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, де встановлено, що списанню підлягає податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку, плати (податку) за землю, комунального податку, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що виникає у зв'язку з непогашенням податкових зобов'язань за період після дня настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до закінчення термінів його сплати за бюджетний рік, в якому такі обставини виникли. Також оскільки відсутні докази того, що позивач протягом бюджетного 2004 року звертався до відповідача із заявою про списання податкового боргу з прибуткового податку із посиланнями на вищезазначений висновок ТПП України, та не наведено, яка саме сума податкового боргу утворилась внаслідок настання форс-мажорних обставин за цим висновком, заперечення скаржника суд касаційної інстанції не приймає, оскільки відсутній причинний зв'язок між настанням обставин непереборної сили та несплатою податку.
Таким чином необхідно погодитись із висновком суду апеляційної інстанції і звернути також увагу скаржника на помилковість міркувань щодо вимог ч. 7 Закону України «Про систему оподаткування», оскільки Закони України про державний бюджет на відповідний рік відноситься до законодавства про оподаткування і може таким законом вносити зміни до іншого податкового закону, як то пп. 18.2.1 Закону № 2181.
Відповідно враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із правомірним посиланням суду апеляційної інстанції на норми на п. 1.3 ст. 1, абз. г) пп. 18.2.1. п. 18.2. ст. 18 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і визнає постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.2006 по справі № 10/365-ПН-А-05 такою, що скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.
З огляду на встановлене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства імені Латиських Стрільців залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.2006 по справі № 10/365-ПН-А-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров