01010 м. Київ, вул. Московська, 8
28.01.2008№ К-20778/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Костенка М.І., Рибченка А.О., Степашка О.І., Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю спільного італійсько-українського підприємства «Італвів» на постанову Господарського суду Львівської області від 28.12.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 по справі № 5/1028-2/180
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного італійсько-українського підприємства «Італвів»
до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Франківському районі м. Львова (далі - ДПІ):
від 11.11.2004 №21457/10/23-5, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 341 675,50 грн. (з яких 896 117 грн. - основний платіж, 445 558,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції)), яке було складено на підставі Акту документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток, податку на додану вартість ТОВ «Італвів» за період із 01.01.2003 по 01.07.2004, від 09.11.2004 №2698/23-5/23274800, де зазначено про порушення вимоги п.1.20 ст. 1 та п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2003 року на суму 896 117 грн.
Постановою Господарського суду Львівської області від 28.12.2005 залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 по справі № 5/1028-2/180 - в позові відмовлено.
Господарський суд Львівської області мотивував свою постанову тим, що позивачем безпідставно завищено валові витрати в результаті включення до них вартості придбаних мембран іоноселективного електрода для визначення високорозрядних фосфат-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003, оскільки ціна придбання їх суттєво перевищує рівень справедливої ринкової ціни та свідчить про відсутність наміру в підприємства використовувати їх в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Із зазначеним висновком погодився суд апеляційної інстанції.
Підставою ж нарахувань податкових зобов'язань стали ті обставини, що на виконання умов договору від 21.07.2003 № 21/07-01-КП позивач придбав у ТОВ «Печора Тур» продукцію - мембрани іоноселективного електрода в кількості 1553 штуки на загальну суму 3 745 203 грн., в тому числі ПДВ 624 200,50 грн. Проте, згідно листа Львівської торгово-промислової палати від 06.08.2004 №19-09/663 - справедлива ринкова ціна мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003 становить від 37,44 грн. до 86,25 грн. без ПДВ.
З наведеного суди дійшли висновку, що позивачем безпідставно завищено валові витрати в результаті включення до них вартості придбаних мембран іоноселективного електрода для визначення високорозрядних фосфат-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003, по ціні придбання, яка суттєво перевищує рівень справедливої ринкової ціни та свідчить про відсутність наміру в підприємства використовувати їх в господарській діяльності з метою отримання прибутку.
Апеляційним судом також проаналізовано висновок дослідження експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.05.2004 № 2921, висновки експертів Київської обласної торгово-промислової палати від 01.03.2004 № Ц-045В, від 17.02.2004 № Ц-010В, висновок експерта Донецької торгово-промислової палати від 19.08.2004 № 3155, а також лист Львівської торгово-промислової палати від 06.08.2004 № 19-09/663 щодо визначення вартості мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003 та встановлено наступне:
у висновку дослідження експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.05.2004 № 2921 вказано вартість товару від 2040,40 грн. (без ПДВ) до 2010 грн. (без ПДВ) за одиницю, однак, зазначений Висновок не містить жодного технічного та товарознавчого аналізу, який би визначав вплив тих чи інших факторів на ціну товару і ґрунтується лише на відомостях наданих замовником експертизи;
щодо експертних висновків Київської обласної торгово-промислової палати від 01.03.2004 № Ц-045В, від 17.02.2004 № Ц-010В, суд також зазначив, що висновки не містять жодного технічного та товарознавчого аналізу, а ґрунтуються на відомостях контрактів, договору комісії та накладних, і носять, скоріше, довідковий характер;
щодо висновку експерта Донецької торгово-промислової палати від 19.08.2004 № 3155, суд також зазначив, що висновок жодним чином не обґрунтований, адже експерт не зазначив на підставі яких відомостей зроблено висновок про те, що ціни вказані в калькуляції є справедливими. Зауваження, що ціни вказані в калькуляції відповідають оптовим цінам по Донецькій області, містять лише довідкову інформацію. Разом з тим судом взято до уваги застереження експерта, яке міститься на 1-ій сторінці висновку про те, що за достовірність даних пред'явлених експерту несе відповідальність замовник. Отже наведене свідчить про те, що вартість мембрани іоноселективного електроду визначено лише на підставі калькуляції замовника, а не шляхом проведення досліджень.
Беручи до уваги викладене, суди визначились, що вищенаведені документи не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала підстави оцінки вартості мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003 і взагалі не стосуються предмету доказування.
Натомість, при аналізі листа Львівської торгово-промислової палати від 06.08.2004 № 19-09/663 щодо визначення вартості мембрани іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003 судом встановлено, що відомості вказані у ньому обґрунтовані належним чином на підставі технологічного та технічного аналізу вартості складових частин товару, відомості щодо кількості виготовлених в Україні мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003 та вартості послуг по їх виготовленню. Тому суд визнав обґрунтованим висновок Львівської торгово-промислової палати про те, що вартість однієї мембрани становить 86,25 грн. (в тому числі ПДВ 14,37 грн.), відповідно також обґрунтованим є висновок ДПІ про те, що ТОВ «Італвів» при придбанні однієї мембрани завищено валові витрати на 1 923,41 грн. Судом також встановлено, що закуплені мембрани жодним чином не могли бути використані в господарській діяльності позивача.
Відповідно посилаючись на п.п.1.20.10. п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 8 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 № 697, та не приймаючи до уваги платіжні доручення та митні декларації, зазначені в позовній заяві, оскільки вони не відповідають господарським операціям, які описані в Акті перевірки від 09.11.2004 №2698/23-5/2327800, суди прийшли до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Італвів».
Не погодившись із постановою Господарського суду Львівської області від 28.12.2005 та ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 позивач (ТОВ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголосив на тому, що ТОВ «Італвів» володіє достатньою інформацією щодо ціни, яка склалася у 2003 році на мембрани іоноселективного електроду для визначення високо зарядних фосфат-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003.
На думку скаржника якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами, а якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.
Скаржник також зазначив, що судом експертні висновки не були прийняті до уваги, оскільки предметом дослідження в них не були саме ті мембрани, які є предметом договору від 21.07.2003 № 21/07-01-КП, однак суд прийняв до уваги дослідження Львівської торгово-промислової палати, хоча представник ДПІ в судовому засіданні не зміг довести, що досліджувані мембрани були предметом договору, що є порушенням будь-яких принципів судочинства, зокрема об'єктивності розгляду судової справи.
Крім того, скаржник послався на пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо зобов'язання платника податку обґрунтувати рівень договірних цін. Тобто суд не врахував, що згідно ст. 7 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади.
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України від 22.05.1997 № 283 «Про оподаткування прибутку підприємств» - донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Згідно п. 8 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 № 697, визначення сум податкового зобов'язання за непрямими методами може здійснюватися з використанням методу економічного аналізу, що базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи, валові витрати та інші), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як матеріальних та нематеріальних витрат, при розрахунку яких можуть використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів; валових доходів і валових витрат, які розраховуються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманих з інших джерел згідно із законодавством.
В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 Кодексу).
Беручи до уваги викладене вище, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди правомірно визначились - вищенаведені документи (висновки експертів) не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала підстави оцінки вартості мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфат-іонів ТУ-У 33.2-30190933-001-2003. Долучені ж до матеріалів справи платіжні доручення та митні декларації судами першої та апеляційної інстанцій правомірно до уваги не прийняті, оскільки вони не відповідають господарським операціям, які описані в Акті перевірки від 09.11.2004 №2698/23-5/2327800.
З огляду на наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та беручи до уваги встановлене судами, необхідно погодитись із обґрунтуванням судами свого рішення про те, що позивачем занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2003 року на суму 896 117 грн.
Таким чином, аналізуючи підстави нарахування податкового зобов'язання, необхідно звернути увагу на помилковість міркувань скаржника, оскільки в даному випадку у відповідача були законні підстави збільшувати податкові зобов'язання позивача по податку на прибуток за ІІІ квартал 2003 року на суму 896 117 грн., а тому прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення судами законно визнано такими, що відповідає нормам чинного законодавства України. Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права та підставно задовольнили позов. А постанова Господарського суду Львівської області від 28.12.2005 та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 по справі № 5/1028-2/180 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню. При цьому доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного італійсько-українського підприємства «Італвів» залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Львівської області від 28.12.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2006 по справі № 5/1028-2/180 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді М.І. Костенко
А.О. Рибченко
О.І. Степашко
М.О. Федоров