01029 м. Київ, вул. Московська, 8
30.09.2008№ К-13713/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача: Алексєєвої С.А. та
відповідача: Большакової К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро ін Трейд» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 по справі № 11/426
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро ін Трейд»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Заявлено позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.11.2005 № 0000081224/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 556 712 грн., в т.ч. 371 141 грн. - основний платіж, 185 571 грн. - штрафні (фінансові) санкції згідно пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», прийнятого на підставі висновків Акту перевірки від 26.10.2005 № 42/1/22-40/31243598 «Про результаті позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Петро ін Трейд» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Сотис».
Постановою Господарського суду м. Києва від 22.01.2007 по справі № 11/426 позов задоволено.
Судове рішення обґрунтоване тим, що станом на час розгляду спору рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2005, що визначено у Акті перевірки як підстава для визначення позивачу податкових зобов'язань, є скасованим. Тобто в момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Сотис» було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, а отже, мало право складати податкові накладні.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 - у позові відмовлено.
При цьому судами встановлені наступні фактичні обставини справи про те, що 01.03.2004 між ТОВ «Петро ін Трейд» (покупець) та ТОВ «Сотис» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № б/н., на підставі якого позивач отримав товар за прибутковими та перерахував на рахунок ТОВ «Сотис» кошти на загальну суму 2 226 848,29 грн., (в т. ч. ПДВ - 371 141,41 грн.), що підтверджується випискою з банківського рахунку.
На підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сотис» позивачу, останній відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відніс суму ПДВ розмірі 341 141,41 грн. до податкового кредиту в період березень-грудень 2004 року.
Колегією суддів не прийнято до уваги посилання позивача на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2006, прийнятого при перегляді за нововиявленими обставинами рішення того ж суду від 08.06.2005, і яким в позові прокуратури Деснянського району м. Києва про визнання установчих документів ТОВ «Сотис» відмовлено. Суд мотивував тим, що на момент податкової перевірки позивача рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2005 було визнано недійсними статут ТОВ «Сотис», свідоцтво про державну реєстрацію платником ПДВ № 7077561 з моменту його видачі, тобто з 31.03.2004, яке набуло законної сили і не оскаржувалось в апеляційному порядку.
Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2006 встановлено, що згідно рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2005 діяльність ТОВ «Сотис» припинено у зв'язку з його ліквідацією. Крім того, засновником ТОВ «Сотис» Пилипчуком В.П. особисті кошти, майно, немайнові права в статутний фонд підприємства ним не вносились і він не мав наміру брати участь, здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «Сотис» та отримувати доходи від діяльності підприємства. Невідомі особи за його участю займались фіктивним підприємництвом, а саме: створили, перереєстрували, використовували ТОВ «Сотис» з метою прикриття незаконної діяльності, направленої на ухилення від сплати податків.
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 10.07.2006 по кримінальній справі відносно засудженого за ст.ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України Пилипчука В.П., встановлено, що Пилипчук В.П. з метою створення фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, не маючи на меті займатися фінансово-господарською діяльністю передав невстановленій особі паспорт, підписавши новий статут ТОВ «Сотис», отримавши за свої дії грошову винагороду. Внаслідок злочинних дій підсудного Пилипчука В.П. було створено фіктивне підприємство, з метою незаконної діяльності, а саме ТОВ «Сотис», внаслідок чого дане товариство сприяло ухиленню від сплати податків до державного бюджету товариств, з якими ТОВ «Сотис» укладало угоди.
Крім того, судом зазначено, що Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.10.2005 № 1035/29-203 анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту видачі (31.03.2004).
Відповідно посилаючись на п. 7.2.1, п. 7.2.4, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» колегія суддів зазначила, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку. Відповідно за таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що податкові накладні виписані ТОВ «Сотис», є належним чином оформленими та відповідають пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Не погодившись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 позивач - ТОВ «Петро ін Трейд» подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі постанову Господарського суду м. Києва від 22.01.2007. На думку скаржника судом були зроблені висновки, що не відповідають фактичним обставинам, посилаючись на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2006 у справі про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Сотис» та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, при розгляді за нововиявленими обставинами, у зазначеному позові відмовлено повністю. Дане рішення набрало законної сили та на момент прийняття судом апеляційної інстанції є чинним, про що не заперечував представник відповідача.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.200, так як на думку ДПІ визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника податку є підставою для нарахування податкового зобовязань за безпідставне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по господарських операціях позивача із його контрагентом.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу п. 7.2.1, п. 7.2.4, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
Отже оскільки підставою визначення спірного податкового зобов'язання стали податкові накладні виписані ТОВ «Сотис», які суд першої інстанції визнав належним чином оформленими та такими, що відповідають пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому з огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що станом на час розгляду спору рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2005, де зазначено про Акт перевірки як підставу для визначення позивачу податкових зобов'язань, є скасованим. Тобто в момент видачі на адресу позивача податкових накладних ТОВ «Сотис» було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, про що мало відповідне свідоцтво, а отже, мало право складати податкові накладні.
Таким чином не можна погодитись із висновком суду апеляційної інстанції, оскільки цим судом не прийнято до уваги посилання позивача на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2006, прийнятого при перегляді за нововиявленими обставинами рішення того ж суду від 08.06.2005, яким в позові прокуратури Деснянського району м. Києва про визнання установчих документів ТОВ «Сотис» відмовлено.
При цьому є помилковим також посилання суду апеляційної інстанції на Акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.10.2005 № 1035/29-203 про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту видачі (31.03.2004), як на підставу для відмови в позові, оскільки за спірним договором купівлі-продажу № б/н від 01.03.2004 на підставі дійсних податкових накладних, виписаних ТОВ «Сотис» позивачу, останній відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відніс суму ПДВ розмірі 341 141,41 грн. до податкового кредиту в період березень-грудень 2004 року.
Також є суперечливим посилання суду апеляційної інстанції на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07.09.2006 встановлено, що згідно рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2005 діяльність ТОВ «Сотис» припинено у зв'язку з його ліквідацією і зазначене також стало підставою для відмови в позові.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією України та законами України.
При цьому ст. 46 Закону України від 15.05.2003 № 755 «Про підприємства в Україні» визначені випадки для припинення державної реєстрації підприємницької діяльності. Тому за умови відсутності рішення суду щодо визнання недійсним установчих документів, свідоцтва платника, та доказів, які б свідчили про виключення підприємства з ЄДРПОУ на момент складання відповідних податкових накладних, апеляційний господарський суд помилково прийшов до висновку про незаконність складання податкових накладних, та незаконність дій позивача по віднесенню сум ПДВ згідно накладних до податкового кредиту, і як наслідок помилково визнав правомірним донарахування сум податкових зобов'язань, визначених в податковому повідомленні-рішенні від 08.11.2005 № 0000081224/0.
Відповідно постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 по справі № 11/426 підлягає скасуванню, як така, що винесена за помилкових юридичних висновків при порушенні норм матеріального права, а постанова Господарського суду м. Києва від 22.01.2007 по справі № 11/426 - залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 226 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро ін Трейд» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 по справі № 11/426 скасувати.
Постанову Господарського суду м. Києва від 22.01.2007 по справі № 11/426 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
М.О. Федоров
Т.М. Шипуліна