"05" грудня 2006 р.
Справа № 27/159-06-5209А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача:
від прокуратури -не з'явився;
від ООІФСЗІ -Одинцова Л.М. (довіреність № 04-1/456 від 28.12.2005 року)
від відповідача: Ласковець Ж.М. (довіреність б/н від 01.12.2006 року);
Безсмертний С.М. (довіреність б/н від 10.11.2006 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову господарського суду Одеської області від «02» жовтня 2006 року
по справі № 27/159-06-5209А
за позовом Прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-97», м. Одеса
про стягнення 5 437,51 грн.
09.06.2006 року Прокуратура м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту -позивач) звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-97» (далі по тексту -відповідач) суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 5 366,67 грн. та пені у розмірі 70,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в 2005 році, покладений на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок щодо створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда, не виконав, а тому повинний сплатити штрафні санкції відповідно до вимог статей 19 та 20 вказаного закону.
Постановою господарського суду Одеської області від 02.10.2006 року (суддя Семенюк Г.В.) в задоволенні позовних вимог Прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-97» суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 5 366,67 грн. та пені у розмірі 70,84 грн. -відмовлено повністю з посиланням на безпідставність, необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеною вище постановою місцевого господарського суду, Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило її скасувати та прийняти нову, якою заявлений адміністративний позов задовольнити. Скаржник у своїх доводах та запереченнях посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, вказаних в рішенні суду, обставинам справи, невірне застосування та порушення норм матеріального права, а саме Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та «Положення про робоче місце і порядок працевлаштування інвалідів», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314.
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла до наступного.
Положенням про Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затверджене 10.06.2004 року, встановлено, що ООВФСЗІ є територіальним органом урядового органу державного управління -Фонду соціального захисту інвалідів, який діє у складі Мінпраці, на нього покладено завдання зі здійснення в регіоні контролю за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ, організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції Закону України від 5 липня 2001 року № 2606-ІІІ передбачено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця.
Відповідно до статті 20 вказаного Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767 -штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
З наявного у матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі № 10-П1 (річна) за 2005 рік вбачається, що середньо облікова чисельність штатних працівників відповідача у 2005 році складала 9 осіб, а тому кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до вимог статті 19 Закону, повинна становити -1 робоче місце для працевлаштування інваліда, але жодного інваліда на підприємстві у 2005 році працевлаштовано не було (а.с.4).
Відповідно до розрахунку суми відрахувань, що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову чисельність штатних працівників, та помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце склала 5 366,67 грн. (96 600 : 9 = 10 733,33 : 2 = 5 366,67).
Зазначені вище обставини, стали підставою для звернення 10.05.2006 року ООВФСЗІ до ТОВ «Фенікс-97» з претензією № 03-1/1603 про стягнення 5 366,67 грн. -суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році (а.с.6-7).
Вказана претензія ООВФСЗІ залишена відповідачем без задоволення, що і стало підставою для звернення Прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ «Фенікс-97» суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році у розмірі 5 366,67 грн. та пені у розмірі 70,84 грн.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволення позовних вимог, та вважає, що доводи та заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Положеннями статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції Закону України від 5 липня 2001 року № 2606-ІІІ встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно із пунктом 10 «Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, із змінами та доповненнями (далі по тексту -Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до пункту 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, на підприємства покладається обов'язок з створення за власні кошти у межах доведеного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 14 Положення). При цьому, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3 Положення).
З наведених вище обставин випливає, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фенікс-97» для виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» наказом № 02/1 від 28.01.2005 року створило одне робоче місце для працевлаштування інваліда по спеціальності -майстер (а.с.29).
Крім того, ТОВ «Фенікс-97», починаючи з лютого 2005 року по грудень 2005 року, надавало до Державної служби зайнятості у Суворовському районі м. Одеси звіти по формі № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, яким інформувало про наявність одного вільного робочого місця для працевлаштування інваліда по спеціальності -майстер (а.с.19-28).
В свою чергу, ні Одеське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів, ні Державна служби зайнятості у Суворовському районі м. Одеси інвалідів для працевлаштування до ТОВ «Фенікс-97» не направляли, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів до ТОВ «Фенікс-97» для працевлаштування.
Наведене свідчить про те, що ТОВ «Фенікс-97» в 2005 році виконало покладені на нього зобов'язання, передбачені положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, а саме створило робоче місце для працевлаштування інваліда та проінформував центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про вільне робоче місце і вакантну посаду, про створення робочого місця для працевлаштування інваліда, які, в свою чергу, інвалідів протягом 2005 року на підприємство відповідача не направляли, із чого випливає, що вина, а відповідно і відповідальність, у ТОВ «Фенікс-97» за неналежне працевлаштування інвалідів у 2005 році відсутні.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеної місцевим господарським судом постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду Одеської області від 02.10.2006 року по справі № 27/159-06-5209А відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підстави для її скасування або зміні відсутні.
Керуючись статтями 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Постанову господарського суду Одеської області від 02.10.2006 року по справі № 27/159-06-5209А залишити без змін, а апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів без задоволення.
Ухвала в порядку пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили з дня її прийняття.
Ухвалу апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров