Справа № 22-а-952/08 р. Головуючий у першій інстанції: Шабунін С.В.
Доповідач: Саприкіна І.В.
23 вересня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 19 квітня 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
ТОВ «Укрвтормет» звернулися до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Печерськомурайоні м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішеньвід 15.06.2006 р. № 0003132308/0, від 01.08.2006 р. № 0003132308/1. від 11.10.2006 р. № 0003132308/2. від 19.12.2006 р. № 0003132308/3 та від 15.06.2006 р. № 0003142308/0, від 01.08.2006 р. № 0003142308/1, від 11.10.2006 р. № 0003142308/2, від 19.12.2006 р. № 0003142308/3.
Постановою Господарського суду м. Києва від 19 квітня 2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну на їх думку постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва у період з 09.03.2006 р. по 19.04.2006 р. було проведено перевірку позивача, за результатами якої був складений Акт про результати планової виїзної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 173/23-8/32046266 від 28.04.2006р.
На підставі вище згаданого акту, було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003132308X0 від 15.05.2006 р., яким донараховано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 8 363,00 грн. та нараховані відповідні штрафні санкції в сумі 4 181,00 грн.
ТОВ "Укрвтормет" в адміністративному порядку оскаржувало нараховані суми. За наслідками розгляду скарги рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві, ДПА України вказане рішення залишено без змін. З метою доведення до платника нового граничного строку сплати податкових зобов'язань було винесено податкові повідомлення-рішення від 01.08.2006 р. № 0003132308/1, від 11.10.2006 р. № 0003132308/2, від 19.12.0206 р.№ 0003132308/3.
Також, за наслідками проведеної перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003142308/3 від 15.06.2006 р.. яким зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування на 443 183,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 221591,00 грн.
Знову ж таки ТОВ "Укрвтормет" в адміністративному порядку оскаржувало нараховані суми. За наслідками розгляду скарги рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПА у м. Києві, ДПА України вказане рішення залишено без змін. З метою доведення до платника нового граничного строку сплати податкових зобов'язань було винесено податкові повідомлення-рішення від 01.08.2006 р. № 0003142308/1. від 11.10.2006 р. № 0003142308/2, від 19.12.2006 р.№ 0003142308/3.
Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено п.п. 7.2.4, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" неправомірно заявлено до відшкодування податок на додану вартість в сумі 457 547,00 гри. в період квітень - грудень 2003 року та січень - лютий 2004 року, оскільки позивачу суми ПДВ в розмірі 8 363,00 грн. за вересень 2003 р. - 147,00 грн., жовтень 2003 р. - 7 622,00 грн., листопад 2003 р. - 594,00 грн. відшкодовані майбутніми платежами фактично у січні, березні, квітні, липні, серпні 2004 р. відповідна сума підлягає донарахуванню та стягненню з позивача.
З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ «Укрвтормет» було укладено ряд договорів з різними суб'єктами господарювання, зокрема, ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім».
Під час перевірки податковою інспекцією встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 196 476,92 грн.: жовтень 2003р. - 19 603,68 грн.; листопад 2003р. - 126 779,81 грн.; грудень 2003р. - 50 093,43 грн.
У судовому порядку було визнано недійсними установчі документи та свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім» на час укладання з позивачем договорів та їх виконання не набуло належного статусу платника податку на додану вартість, саме тому відповідач прийшов до висновку, що виписані від їх імені податкові накладні не відповідають вимогам встановленим законодавством, а тому не дають права позивачу на формування податкового кредиту.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Виходячи з положень пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Пункт 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит, дату здійснення першої з наступних подій:
а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Позивач був зареєстрований, як платник податку на додану вартість, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Таким чином, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що оскільки, податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Екселентекс», ТОВ «Рексі», ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім», він складається із сум, сплачених в ціні виконаних відповідними контрагентами робіт та послуг, позивачем дотримано передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» вимоги і заявлені суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.
Також апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів ТОВ «Екселентекс». ТОВ «Рексі». ТОВ «Ентеко ЛТД», ТОВ «Експобудтранс», ТОВ «Трей Сім», їх свідоцтв платника ПДВ не тягне за собою визнання недійсними всіх укладених ними угод та виписаних податкових накладних з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
При порушеннях в заповненні податкової накладної, що стались без вини платника податків, підставою для включення сум до податкового кредиту є дані про цивільно-правові операції, встановлені податковим органом під час перевірки (п. 7.2.6. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість").
Таким чином, правомірним є також висновок суду першої інстанції, що скільки, на момент виписання спірних податкових накладних позивач не знав і не міг знати про порушення у їх виписанні (відсутність у контрагентів права на виписання податкових накладних, що не було відомо навіть податковим органам у спірний період), тому звернутись зі скаргою не мав об'єктивної можливості. Враховуючи, що порушення у виписанні податкових накладних були виявлені під час перевірки, податковою були з'ясовані достовірність та повнота нарахування позивачем зобов'язань з цього податку за цивільно-правовими операціями, і, як встановлено судом, факт здійснення відповідних господарських операцій не заперечено.
Крім того, позивачем були сплачені суми ПДВ в ціні придбання товарів, скасування установчих документів чи державної реєстрації контрагентів не спростовує обставини, які дають позивачу право на податковий кредит.
Не включення податкових накладних у податкову декларацію було б порушенням вимог пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Господарським судом м. Києва правомірно застосовано положення Конституції України, ст. 19 якої передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади і місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з огляду на норми Конституції України встановлено, що державні органи в Україні повинні діяти в межах і у спосіб, що визначені в законі, в той час, як фізичні і юридичні особи мають право займатися будь-якими видами діяльності, що не заборонена законом.
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмічено відсутність у законодавстві України з питань оподаткування правової норми, яка б визначала, що у випадку визнання установчих документів одного підприємства недійсними, інше підприємство, яке знаходиться чи знаходилось з ним у правовідносинах, повинно скоригувати суму свого податкового кредиту, а тим більш відсутня правова норма, яка б передбачала при таких обставинах право органів державної податкової служби застосовувати штрафні санкції.
Відповідно до п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ч. З ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
За таких обставин, висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності прийнятих нею рішень, на підставі якого заявлено позов, а отже вони підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Адже, прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентами зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.
Крім того, формування позивачем податкового кредиту повністю відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість". А тому, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 19 квітня 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвтормет» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва - відмовити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 19 квітня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: