Справа № 22ц - 5467 / 2007 Головуючий в 1 інстанції - Якименко Л.Г.
Категорія - 2/5 Доповідач - Глушенко Н.Г.
4 грудня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
судців - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Державного підприємства "Будівельно-монтажне управління "Дніпротрасзв'язок" та
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бідівельно-монтажний по'ізд-870" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на об'єкт самовільного будівництва, -
ДП "БМУ"Дніпротрасзв'язок" та ТОВ "Бідівельно-монтажний поїзд-870" звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Амур-Нижньо дніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2006 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зазначеним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовану прибудову літ. AIV-1 загальною площею 180,9 кв. м. по АДРЕСА_1 без додаткових актів введення в експлуатацію / а. с. 37 /.
Як на підстави апеляційної скарги ДП "БМУ"Дншротрасзв'язок" та ТОВ "Бідівельно-монтажний поїзд-870" посилаються на те, що рішення є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону / а. с. 61-62 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія судців приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити , а рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України з наступних підстав.
2
Згідно п. 4 ст. 311 ЦПК України - рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
З матеріалів справи, зокрема рішення АНД районного суду м. Дніпропетровська від 13.10.2006 року, вбачається, що суд визнав за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовану прибудову літ. AIV-1 загальною площею 180,9 кв. м. по АДРЕСА_1 на підставі ст. ст. 319,376 ЦК України та Закону України "Про власність". При цьому суд виходив з того, що прибудова літ. AIV-1 загальною площею 180,9 кв. м. самовільно збудована позивачем ( оскільки побудована без належного дозволу на проведення будівельних робіт) з метою благоустрою та покращення умов користування спорудами по АДРЕСА_1, які належать позивачу на праві власності.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, а також діючому матеріальному та процесуальному закону.
Згідно ч. З ст. 376 ЦК України - право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була ш відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Ухвалюючи рішення по справі та визнаючи за позивачем право власності на самочинно збудовану прибудову літ. AIV-1 загальною площею 180,9 кв. м. по АДРЕСА_1 суд першої інстанції не прийняв до уваги вище зазначений матеріальний закон, як і не встановив чи виділена у встановленому законом порядку ОСОБА_1 земельна ділянка під самочинне будівництво, тобто суд не встановив чи є правові підстави для вирішення даного питання у судовому порядку.
Розглядаючи справу по суті суд не встановив хто є власником земельної ділянки (чи в користуванні кого вона знаходиться відповідно до чинного законодавства) на якій було споруджено будівлю позивачем і не вирішив питання про залучення зазначених осіб до участі у справі.
Судом не встановлено на якій земельній ділянці позивач самочинно збудував будівлю: по АДРЕСА_1 чи по АДРЕСА_2.
З матеріалів справи вбачається, що дружині позивача - ОСОБА_2 ( яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1) згідно договору оренди земельної ділянки від 13.04.2000 року, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 16.09.1999 року № 2052, було надано в оренду строком лише на 1 рік земельну ділянку загальною площею 0,1565 га по АДРЕСА_2 / а. с. 7-8,11 /, а не по АДРЕСА_1.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 01.12.1995 року земельна ділянка по вул. Комінтерна, 41 в м. Дніпропетровську площею 1,0265 га передана у постійне користування ДП "БМУ "Дніпротрасзв'язок" відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 23.09.19992 року № 34 та рішення міськради від 19.10.1995 року № 1390. Рішенням Дніпропетровської міськради від 20.04.2005 року 14*9 500/26 "Про внесення змін до рішення виконкому міськради від 19.10.1995 року № 1390 "Про надання земельної ділянки по АДРЕСА_2 Державному підприємству "БМУ "Дніпротрасзв'язок" - у постійне користування передано земельну ділянку по фактичному розміщенню управління: 0,5341 га та 0,1767 га/ а. с.42-48 /.
Однак, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не прийняв до уваги вище зазначені обставини і в порушення вимог ст.33 ЦПК України не обговорив питання про залучення до участі у справі відповідачем (співвідповідачем) ДП "БМУ "Дніпротрасзв'язок", якому на час розгляду справи було передано земельну ділянку в постійне користування.
3
Таким чином, суд вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, що € безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Крім того, при новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно обговорити питання і про залучення до участі у справі ТОВ "Будівельно-монтажний поїзд-870" згідно зі ст. 33 ЦПК України, оскільки відповідно до Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 02.03.2007 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Дніпропетровській області було продано ТОВ "Будівельно-монтажний поїзд-870" цілісний майновий комплекс - ДП "БМУ "Дніпротрасзв'язок", розташований по АДРЕСА_2 / а. с. 49-57 /.
Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції, в порушення вимог чинного законодавства, не встановив чи відповідає будівельним, санітарним нормам самочинно збудована позивачем будівля, чи може вона бути введена в експлуатацію і чи придатна вона за своїм станом для експлуатації по призначенню.
В матеріалах справи відсутні відповідні висновки спеціалістів з вище зазначених питань ( органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспеції і т. д.), як і відсутній висновок технічної експертизи.
Зі Звіту № 172/06/01 від 19.05.2006 року про проведення оцінки вартості майна самочинної прибудови ( наданої суду позивачем ) вбачається, що будівля має цілий ряд дефектів (тріщини в цоколі, поширені тріщини на всю висоту будівлі, викривлення та значне просідання окремих ділянок стін, глибокі тріщини в середній частині склепіння впродовж балок і т. д.) / а. с. 19 /, але суд не прийняв до уваги дані обставини.
Не прийняв до уваги суд першої інстанції, що згідно ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.19997 року (з послідуючими змінами та доповненнями) - питання прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів (збудованих не в порядку встановленим діючим законодавством) - є компетенцією виконавчих органів місцевих рад і судові органи можуть вирішувати питання права власності на самочинне будівництво тільки шляхом оскарження дій органів в межах їх компетенції, а не замість них.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального закону.
Керуючись ст.ст. 303,307,311 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Будівельно-монтажне управління "Дніпротрасзв'язок" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний поїзд-870" - задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2006 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.