79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
07.12.06 Справа № 12/207
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Судді-доповідача Давид Л.Л.
Судді Кордюк Г.Т.
Судді Мурської Х.В.
при секретарі судового засідання Мазурській В.Т.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Машзавод» за вих.. №11/158-Т від 24.10.2006 року
на постанову Господарського суду Чернівецької області від 27.09.2006 року
у справі № 12/207
за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Чернівці
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Машзавод», м. Чернівці
про стягнення 100309,23 грн., у тому числі 96767,54 грн. штрафних санкцій за 12 не створених робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році та 3541,69 грн. пені
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.10.2005 року у справі № 12/207 частково задоволено позовні вимоги Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю “Машзавод», м. Чернівці про стягнення 100309,23 грн. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Машзавод» на користь Позивача 80639,60 грн. штрафних санкцій та 1330,55 грн. пені , в доход державного бюджету 819,70 грн. державного мита та на користь Державного підприємства “Судовий інформаційний центр» -96,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (Т-1 а.с.85-86).
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.10.2005 року у справі №12/207 залишено без змін, апеляційну скаргу ТзОВ “Машзавод» без задоволення (Т-1 а.с.111-114).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2006 року скасовано рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.10.2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 року та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції (Т-1 а.с.155-158).
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 27.09.2006 року у справі № 12/207 (суддя -А.Паскарь, при секретарі судового засідання Байталюк В.Д.) частково задоволено позовні вимоги Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів , м. Чернівці та стягнуто з ТзОВ “Машзавод» на користь Позивача 80639,60 грн. та 1330,35 грн. пені. (Т-2 а.с.12-14)
При винесенні оскаржуваної постанови місцевий господарський суд керувався ст. ст. 18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів», Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №1434 від 26.09.2002 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 та мотивував її тим, що Відповідач частково не виконав вимоги чинного законодавства по працевлаштуванню інвалідів, не створив десятьох робочих місць для працевлаштування інваліда, не інформував центр зайнятості, управління праці і соціального захисту населення про вакантні робочі місця в цій кількості, а проінформовано останнього про створення лише двох робочих місць Відповідно до цього суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову про стягнення лише за десять нестворених робочих місць для інвалідів.
Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю “Машзавод», не погодившись з винесеною постановою, подав апеляційну скаргу (вих. № 11/158 від 24.10.2006 року), в якій покликається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та з неповним дослідженням обставин справи, а саме: судом не враховано того, що законодавством покладено обов'язок на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів обов'язки з проведення активних дій, спрямованих на соціальний захист інвалідів, шляхом здійснення заходів щодо їх працевлаштування (ст. 18 Закону №875). Судом не враховано того, що Позивачем не зазначено про жодний захід зі свого боку, що був ним здійснений для працевлаштування інвалідів, зокрема не надав відомостей про направлення інвалідів на підприємство, хоча такий обов'язок покладений на нього Законом “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Крім цього, судом не взято до уваги ту обставину, що Позивач був належним чином проінформований листом від 26.11.2004 року, про те, що за 11 місяців 2004 року органами, які визначені ст. 18 Закону, не було направлено жодного інваліда для працевлаштування. Крім цього, в підтвердження своїх доводів Відповідач вказує, що підприємство щомісячно надавало інформацію про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках в Чернівецький міський центр зайнятості, а також в державній статистичній звітності №3-ПН за січень-грудень 2004 року підприємство додатково зазначило про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (водій електровізка, інженер технолог, тощо).
Дані обставини, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування постанови Господарського суду Чернівецької області.
Відповідач у заперечені на апеляційну скаргу (за вих. № 04-373/920 від 16.11.2006 р.) заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає такі безпідставними, просить постанову місцевого господарського суду залишити без змін апеляційну скаргу - без задоволення. В підтвердження своїх доводів посилається на те, що Відповідачем повідомлено центр зайнятості формою звіту 3-ПН від 28.12.2004 року про створення двох робочих місць для працевлаштування інвалідів -при нормативі встановленому в 12 інвалідів. Крім того, посилання скаржника на те, що ним інформовано державні органи про створення робочих місць в 2005 році та атестування таких, про що свідчить висновок МСЕК від 17.03.2005 року, не може братись до уваги, оскільки позовні вимоги заявлені Позивачем за не створення та не працевлаштування інвалідів в 2004 році. Позивач стверджує, що Відповідачем не представлено доказів щодо створення в 2004 році робочих місць для працевлаштування інвалідів та доказів звернення до органів перелічених в ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» по питанню направлення цим органам інформації про створені ним місця для працевлаштування інвалідів, без цього Позивач вважає, що державні органи не мали можливості і юридичного права працевлаштувати на ньому інвалідів.
Представники сторін в судове засідання 07.12.2006 року після оголошеної перерви не з'явились, однак їх пояснення заслухані судовою колегією в судовому засіданні 30.11.2006 року і їхня участь визнана необов'язковою.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність постанови місцевого господарського суду нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.
При прийнятті оскаржуваної постанови місцевий господарський суд вірно застосував до спірних правовідносин Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі -Закон) - для підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця.
Частина друга ст. 19 Закону України покладає відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша ст. 20 Закону).
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314, визначено, що робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п.1).
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштуванню на ньому інваліда (п.3) .
Відповідно до поданого Товариством з обмеженою відповідальністю “Машзавод» звіту форми №10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу станом на 2004 рік склала 8166 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на даному підприємстві - 55 осіб (а.с.7). Нормативом встановлено - 4% від кількості працюючих -76 осіб. Керуючись вимогами ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі -Закон), якими встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості працюючих та обов'язок сплати штрафних санкцій за меншу кількість працюючих інвалідів, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати. Згідно з вищенаведеним, на думку скаржника, Відповідач зобов'язаний сплати 96767,54 грн. адміністративно -господарських санкцій за дванадцять нестворених робочих місць для працевлаштування інваліда та пеню в розмірі 3541,69 грн.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості , місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем вжито заходи щодо виконання вимог ст.. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , а саме на виконання колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом на 2004 року (Т-1 а.с.81) та рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23.12.2003 року №1039/26 “Про програму зайнятості населення м. Чернівців на 2004 р.», наказами по підприємству створено комісію для обстеження вакантних місць та атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів (Т-1 а.с.22,23).
Матеріалами справи підтверджено створення Відповідачем десятьох робочих місць для інвалідів в лютому 2004 року , про що свідчать акти обстеження вакантних робочих місць для працевлаштування інваліда від 20.08.2004 року по професіях: “Вантажник» (Т-2 а.с.62), “Токар» (Т-2 а.с.53), “Слюсар ремонтник» (Т-2 а.с.54), “Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування» (Т-2, а.с.55), “Прибиральник території» (Т-2 а.с.56), “Прибиральник виробничих приміщень» (Т-2 а.с.57), “Прибиральник виробничих приміщень» (Т-2 а.с.58), “Монтер колії» (Т-2 а.с.59), “Машиніст мостового крану (Т-2 а.с.60), “Інженер з підготовки виробництва» (Т-2 а.с.61), “Фрезерувальник» (Т-2 а.с.62) .
Відповідно до пункту 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади , на яких може використовуватись праця інваліда.
Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок, згідно ст.. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів також передбачено , що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано вказівок ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.07.2006 року щодо встановлення обставин з чиєї вини направлені інваліди не були працевлаштовані, або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади.
В матеріалах справи наявний лист Чернівецького міського центру зайнятості за вих.. № 576/25-1 від 15.03.2005 року (Т-1а.с.10-12) який підтверджує, що Відповідач статистичною звітністю форми 3-ПН “Про наявність вільних робочих місць, вакантних посад та потребу в працівниках в 2004 році» за листопад та грудень - повідомляв про вакантні на підприємстві робочі місця на посади водій автотранспортних засобів в кількості двох осіб, на посаду інженер технолог -в кількості чотирьох осіб, інженер програміст в кількості трьох осіб та на посаду водій електро та автовізка -в кількості двох осіб.
З листа Чернівецького міського центру зайнятості за №2204/27-12 від 06.20.2006 року (Т-2 а.с.63) вбачається те, що протягом 2004 року на обліку в міському центру зайнятості перебувало 5 осіб з обмеженими можливостями , з них 1 особа -ІІ групи інвалідності , 4 особи -ІІІ інвалідності. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищезазначених осіб не відповідає вимогам поданим підприємством Відповідача вакансій для працевлаштування інвалідів. Крім цього зазначено, що протягом 2004 року 4 особи з обмеженими можливостями були працевлаштовані.
З наведеного вище вбачається, що Відповідачем в 2004 році вживались заходи щодо працевлаштування інвалідів в межах передбаченого законодавством нормативу працевлаштування інвалідів, однак інваліди підприємству не скеровувались , в зв'язку з відсутністю таких на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості.
У відповідності до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності , якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Позивачем не надано доказів ні суду першої інстанції , ні в апеляційній інстанції щодо виконання відповідними державними установами та громадськими організаціями обов'язків, покладених на них ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення , а відповідно до ч.1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції прийшов висновку, про те що Товариством з обмеженою відповідальністю “Машзавод» вжито всіх передбачених законодавством заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році, а тому на останнього не може бути покладена відповідальність, встановлена ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
В діях Відповідача відсутній склад господарського правопорушення, тому відповідно і безпідставним є нарахування Позивачем, відповідно до ст.20 Закону, пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій.
Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність постанови Господарського суду Чернівецької області чинному законодавству, матеріалам справи та дійсним обставинам.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 211, п.6,7 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Машзавод» -задоволити.
2.Постанову Господарського суду Чернівецької області від 27.09.2006 року у справі № 12/207 - скасувати.
3.В позові Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів , м. Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю “Машзавод», м. Чернівці про стягнення 96767,54 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2004 році та 3541,69 грн. пені -відмовити.
4.Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 212 КАСУ.
5.Справу № 12/207 повернути Господарському суду Чернівецької області .
Суддя-доповідач Л.Л.Давид
Суддя Г.Т.Кордюк
Суддя Х.В.Мурська