Справа № 362/1327/13-к
Провадження № 1-кп/362/115/13
19.03.2013
19 березня 2013 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Свінціцької О.П.
при секретарі Лущик Т.М.
з участю прокурора Массалітіна В.В.,
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Василькові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42012100350000014 від 13.02.2013р. за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Золотоноша Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого проживаючим в АДРЕСА_2, неодруженого, освіта середня - спеціальна, раніше не судимого, військовослужбовець за контрактом у в/ч А1789 м. Васильків,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Коржиха Карлівського р-ну Полтавської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого, військовослужбовець за контрактом у в/ч А1789 м. Васильків,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 410, ч.3 ст.15 ч.2 ст. 410 КК України,
3 12 червня 2012 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині А1789 на посаді водія автомобільного взводу роти матеріального забезпечення та виконує обов'язки начальника складу автомобільного пального, у військовому званні «солдат».
З 6 червня 2008 року ОСОБА_2 проходить військову службу за контрактом у військовій частині А1789 на посаді командира відділення електрогазового взводу технічної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення, а з 9 листопада 2012 року перебуває у військовому званні «сержант».
Під час проходження військової служби сержант ОСОБА_2 та солдат ОСОБА_1 за попередньою змовою викрали військове майно за наступних обставин.
Відповідно до вимог ст.ст. 2-6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, всупереч вимог ст. 267 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до яких добовий наряд призначається для підтримання внутрішнього порядку, охорони майна військової частини, контролю за станом справ у підрозділах та своєчасного вжиття заходів для запобігання правопорушенням, а кожен військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Так, 11 лютого 2013 року приблизно о 21 годині солдат ОСОБА_1, виконуючи обов'язки чергового по складам паливно-мастильних матеріалів військової частини А1789 та будучи у зв'язку з цим військовою службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою збагатитися за рахунок військового майна, вступив у злочинну змову із сержантом ОСОБА_2, заздалегідь домовившись із останнім про викрадення військового майна - суміші РТ+0,1% рідини «І», забезпечив йому безперешкодний проїзд на автомобілі «ВАЗ-2109», д. н. з. НОМЕР_1, на територію складу паливно-мастильних матеріалів військової частини А1789, що дислокується за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, після чого перелив 280 л. вказаної рідини вартістю 3 424.4 грн. до каністр, які із собою привіз ОСОБА_2, та погрузив їх до вищевказаного автомобіля. У подальшому ОСОБА_2 вивіз з території військової частини А1789 суміш РТ+0,1% рідини «І» об'ємом 280 л., з яких 140 л. продав невстановленим особам, а решту - 140 л. з метою подальшого продажу відвіз до гаражу, яким тимчасово користується.
Після цього, солдат ОСОБА_1, продовжуючи виконувати обов'язки чергового по складам паливно-мастильних матеріалів військової частини А1789 та будучи у зв'язку з цим військовою службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи повторно, маючи намір збагатитися за рахунок військового майна, запропонував сержанту ОСОБА_2 взяти порожні каністри та ще раз приїхати до складу паливно-мастильних матеріалів, щоб таким же чином викрасти пальне, на що останній погодився.
12 лютого 2013 року близько 00 годин 30 хвилин солдат ОСОБА_1 забезпечив безперешкодний проїзд на територію складу сержанта ОСОБА_2 на власному автомобілі ВАЗ-2109, д. н. з. НОМЕР_1, з метою викрадення військового майна - суміші РТ+0,1% рідини «І» у кількості 340 л. загальною вартістю 4 158.2 грн. Однак, злочинний намір не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі солдата ОСОБА_1 та сержанта ОСОБА_2, оскільки факт перебування автомобіля «ВАЗ-2109», д. н. з. НОМЕР_1, на території складів паливно-мастильних матеріалів військової частини А1789 був виявлений начальником служби пального та мастильних матеріалів капітаном ОСОБА_3, який і зупинив доведення солдатом ОСОБА_1 та сержантом ОСОБА_2 злочину до кінця.
ОСОБА_1 обвинувачується у викраденні військовою службовою особою військового майна із зловживанням службовим становищем за попередньою змовою групою осіб та у незакінченому замаху на викрадення військовою службовою особою військового майна із зловживанням службовим становищем, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, та його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 410 КК України.
ОСОБА_2 обвинувачується у викраденні військовослужбовцем військового майна за попередньою змовою групою осіб та у незакінченому замаху на викрадення військовослужбовцем військового майна, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, та його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 410 КК України.
28 лютого 2013 р. між прокурором Київської прокуратури з нагляду за додержання законів у воєнній сфері ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_1, укладено Угоду про визнання винуватості.
Згідно даної угоди прокурор Дядюшкін Є.М. та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 410 КК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні правопорушень, в яких він обвинувачується, сприяв розслідуванню кримінального провадження, відшкодував завдані збитки, щиро розкаявся у вчиненому. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1, а саме:
- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 410, 69, 53 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.;
- за ч. 2 ст. 410, 69, 53 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.
Остаточне покарання ОСОБА_1 визначено на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.
28 лютого 2013 р. між прокурором Київської прокуратури з нагляду за додержання законів у воєнній сфері ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_2, укладено Угоду про визнання винуватості.
Згідно даної угоди прокурор Дядюшкін Є.М. та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 410 КК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні правопорушень, в яких він обвинувачується, сприяв розслідуванню кримінального провадження, відшкодував завдані збитки, щиро розкаявся у вчиненому. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_2, а саме:
- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 410, 69, 53 КК України у виді штрафу в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.;
- за ч. 2 ст. 410, 69, 53 КК України у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.
Остаточне покарання ОСОБА_2 визначено на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.
Розглядаючи питання про затвердження угод про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 410 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України, є умисними тяжкими злочинами.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені цілком розуміють права, визначені абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даних угод, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угод судом.
Суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах.
Також судом встановлено, що умови даних угод відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України 2012 року та Кримінального Кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угод про визнання винуватості між прокурором Київської прокуратури з нагляду за додержання законів у воєнній сфері ОСОБА_4 та громадянинами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та призначити обвинуваченим узгоджені сторонами міри покарання.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України 2012р., суд,
Затвердити угоду від 28 лютого 2013 року про визнання винуватості між прокурором Київської прокуратури з нагляду за додержання законів у воєнній сфері ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_1.
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 410 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання:
- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 410, 69, 53 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.;
- за ч. 2 ст. 410, 69, 53 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн.
Затвердити угоду від 28 лютого 2013 року про визнання винуватості між прокурором Київської прокуратури з нагляду за додержання законів у воєнній сфері ОСОБА_4 та громадянином ОСОБА_2.
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 410, ч. 2 ст. 410 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання:
- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 410, 69, 53 КК України у виді штрафу в розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.;
- за ч. 2 ст. 410, 69, 53 КК України у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
Суддя О.П. Свінціцька