Провадження № 22-ц/774/2130/13 Головуючий 1 інстанції - Брага А.В.
Справа №412/13190/12 Доповідач - Лаченкова О.В.
Категорія - 27
11 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Лаченкової О.В.
суддів Варенко О.П., Григорченка Е.І.
при секретарі Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми , -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити його позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів - стосовно перешкоджання відповідачами користування спірною квартирою, а також невиконання рішення суду щодо вселення. Крім цього, позивачем не було доведено розмір упущеної вигоди, у зв'язку з неможливістю користуватися своєю власністю.
Судом встановлено, що 14 травня 2007 року відбулися прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, належного ОСОБА_5, який був засуджений Жовтневим районним судом за вчинення кримінального злочину, при цьому вирок суду передбачав зокрема додаткову міру покарання у вигляді конфіскації належного йому майна, ? частини квартири АДРЕСА_1
Відповідно до протоколу № 38 проведення прилюдних торгів з реалізації майна від 14 травня 2007 року переможцем визначено позивача та запропоновано сплатити вартість придбаного майна (а.с.30).
Позивачем було перераховано грошові кошти в сумі 13 000 грн. на поточний рахунок філії «Дніпропетровський аукціонний центр» державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» в рахунок сплати за придбане на торгах арештоване майно.
Відповідно до вимог п. 6.1 «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 встановлено, що після повного розрахунку покупця за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документу, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою на підставі акту про проведення публічних торгів, затвердженого Жовтневим ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 07 червня 2007 року було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно ВЕР № 367271 від 09 липня 2007 року (а.с.37).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з 09 липня 2007 року позивач по справі є власником ? частини квартири АДРЕСА_1.
30 листопада 2011 року рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 касаційну скаргу про вселення задоволено, ОСОБА_1 було вселено в квартиру АДРЕСА_1. Рішення першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про вселення було скасовано. В решті рішення були залишені без змін (а.с.34-36).
Однак, після ухвалення вищезазначеного рішення, позивач не може користуватись та потрапити до приміщення, ? частина якого належить йому на праві приватної власності.
Відповідно до ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 79 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення державний виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
Позивач не надав суду доказів про перешкоджання відповідачами користування спірною квартирою. Щодо упущеної вигоди, у зв»язку з неможливостью користування своєю власністю , то такі позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст..22 ЦК України упущена вигода, це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Позивач не надав суду доказів відносно упущеної вигоди, а саме , що відповідачі безпідставно користувались його ? частиною його квартири і отримували від цього дохід.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що суд правильно встановив правовідносини, які склалися між учасниками справи, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді