14.03.13р. Справа № 3/72
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Новомосковський ремонтно-механічний завод", смт Меліоративне, Новомосковський район, Дніпропетровська обл.
до В-1: Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Дніпропетровської обласної філії Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", м.Дніпропетровськ
В-2: Малого приватного підприємства "Коган", м.Луганськ
В-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім застава", м.Київ
про вилучення майна з чужого незаконного володіння
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
позивача - Соколова Н.В., представник за довіреністю
відповідача - 1 - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)
відповідача - 2 - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)
відповідача - 3 - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)
Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Новомосковський ремонтно-механічний завод", звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідачів: Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Дніпропетровської обласної філії Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", Малого приватного підприємства "Коган", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім застава", про вилучення майна з чужого незаконного володіння, у якому просив: зобов'язати Мале приватне підприємство "Коган" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім застава" повернути з чужого незаконного володіння майно, що є предметом мирової угоди від 18.03.2003р., затвердженої ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.05.2003р.; вжити заходи до забезпечення позову.
Позивач вважає дану мирову угоду незаконною, мотивуючи наступним.
Відповідно до п. 8.2.5. Статуту Позивача, в компетенції Наглядової Ради Позивача знаходяться питання про затвердження договорів, укладених на суму більш ніж 1000кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на момент їх укладення. Мінімальна заробітна плата на 18.03.03р. складала 185 грн., отже, граничний розмір предмету операції, що не підлягає затвердженню Наглядовою радою товариства складає 185 000 грн. У виконання вищезгаданого пункту Статуту, 18.03.2003р. Наглядовою радою Позивача прийнято рішення про укладення мирової угоди з метою погашення частини заборгованості Позивача перед Відповідачем 1 шляхом реалізації майнового комплексу за ціною 4 800 000 грн. Проте, мирова угода, підписана В.о. голови правління товариства Васик Н.Б., укладена на суму 4 800 100,00 грн., затвердження якої Наглядовою радою не здійснювалось.
На думку Позивача, В.о. голови правління перевищив свої повноваження, порушив норми статуту підприємства і фактично здійснив продаж майна підприємства з перевищенням суми, встановленої Наглядовою радою товариства. Даний факт свідчить про порушення ст. 29 ЦК УРСР (чинного на той час), яка встановлює, що Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Крім того, рішення, прийняте Наглядовою радою Позивача з питання укладення мирової угоди з Відповідачем 1, скасовано рішенням Наглядової Ради Позивача (протокол № 5 від 31.03.2003р.). Також, як випливає з протоколу засідання Кіровського районного суду, 06.05.2003р. представником Позивача був гр. Васик М.Б., який назвався суду Головою Правління, проте Головою Правління Позивача не був з огляду на те, що 26.03.03р. відбулися позачергові збори акціонерів ВАТ "Новомоськовський ремонтно-механічний завод" (далі ВАТ "НРМЗ"), на яких переобраний в повному обсязі увесь склад Наглядової Ради і Ревізійної комісії. 26.03.2003р. рішенням Наглядової ради ВАТ "НРМЗ" Васик Н.Б. звільнений від виконання обов'язків Голови Правління у зв'язку з обранням нового Голови Правління товариства. Крім того, згідно з наказом № 45-до від 27.03.2003р. Васик Н.Б., як і увесь попередній склад правління товариства, був звільнений з посади заступника Голови Правління, яку на той момент займав, що було погоджене з Наглядовою радою ВАТ "НРМЗ" (протокол № 2 від 27.03.2003р.).
Таким чином, гр. Васик Н.Б. керівником виконавського органу ВАТ "НРМЗ" на дату затвердження судом мирової угоди не був і представляти інтереси товариства в судовому засіданні не мав права. З 01.04.2003р. керівником виконавського органу ВАТ "НРМЗ" був Ковіка М.Д. відповідно до рішення Наглядової ради ВАТ "НРМЗ" (протокол № 3 від 31.03.2003р.).
За даним фактом ВАТ "НРМЗ" у встановленому законодавством порядку повідомлялися державні органи, про що свідчить повідомлення про зміни в діяльності товариства, направленого 02.04.2003р. в ДКЦПтаФР, а також публікація в пресі - газета "Економіка" № 22 (34) від 04.04.2003р.
Згідно з п. 15 мирова угода набирає чинності з дня її затвердження судом. Позивач вважає, що оскільки в засіданні суду від імені Позивача приймала учать особа, яка не володіла достатніми повноваженнями, то відповідно до ч. 1 ст. 63 ГК УРСР (діючого на той час) дана угода створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для Позивача лише в разі подальшого схвалення операції цією особою.
У позовній заяві Позивач зазначив про відсутність намірів подальшого схвалення мирової угоди від 18.03.2003р., про що також свідчить подання даної позовної заяви до господарського суду. На його думку, мирова угода є недійсною та незаконною. Майно, що є предметом вищезгаданої мирової угоди незаконно знаходиться у володінні Відповідача 2 і Відповідача 3. Позивач вважає, що законним власником вказаного майна є він, який має право повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2005р. провадження у справі № 3/72 зупинено до вирішення спору господарським судом Дніпропетровської області у справі № 18/7/137 про визнання недійсною мирової угоди, укладеної 18.03.2003р. та розгляду за нововиявленими обставинами Кіровським районним судом м.Дніпропетровська справи про затвердження мирової угоди про закінчення виконавчого провадження. Сторін зобов'язано інформувати господарський суд Дніпропетровської області про результати розгляду відповідними судами, вказаних в ухвалі справ.
На запити суду, надійшли повідомлення, що обставини, які зумовили зупинення провадження у даній справі, відпали, тому провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено у судовому засіданні.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні, що відбулось 14.03.2013р. Позивач заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до перегляду у касаційному порядку ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012р. та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.12.2012р.
Клопотання представника Позивача про зупинення провадження у даній справі до перегляду у касаційному порядку ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.10.2012р. та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.12.2012р. відхилено судом, оскільки ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.12.2012р. набрала законної сили і суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
Питання стосовно вжиття заходів забезпечення позову у даній справі вирішено постановою Вищого господарського суду України від 20.10.04р. та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.05р.
У судове засідання, що відбулось 14.03.2013р. Відповідачі явку повноважних представників не забезпечили, відзив на позов не надали.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд
У процесі примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 12.02.2003р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хомич О.М., за яким звернено стягнення на майно, передане Позивачем в заставу, з метою задоволення вимог Відповідача -1, 18.03.2003р. Позивачем з Відповідачами підписано мирову угоду, за якою Позивачем, в рахунок погашення боргу перед Відповідачем -1 (за договором застави №252 від 30.08.2002р.), передано Відповідачам -2 і -3 майно згідно з переліком (додатками до мирової угоди), а останні зобов'язалися виконати в рахунок переданого майна, зобов'язання Позивача перед Відповідачем 1.
06.05.2003р. зазначену мирову угоду затверджено Кіровським районними судом м.Дніпропетровська, про що останнім постановлено ухвалу. Вказана ухвала набрала законної сили.
26.06.2003р. до Кіровського районного суму м. Дніпропетровська надійшла заява про перегляд ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06.05.2003р. та її скасування; 29.03.2005р. надійшли доповнення до неї.
Ухвалою Кіровського районного суму м. Дніпропетровська від 19.10.2012р. заяву від 26.06.2003р. та додаткову заяву від 29.03.2005р. ВАТ "Новомосковський ремонтно-механічний завод" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 06.05.2003р., зобов'язання передати майно - залишено без задоволення. Ухвала, крім іншого, мотивована тим, що подальше звільнення гр. Васика М.Б. з посади Голови Правління ВАТ "Новомосковський ремонтно-механічний завод" не є істотною обставиною, яка не була відома Позивачеві на час розгляду справи (06.05.2003р.).
Не погоджуючись з даною ухвалою, Позивачем подало апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.12.2012р. апеляційну скаргу ПАТ "Новомосковський ремонтно-механічний завод" - відхилено, ухвалу Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19.10.2012р. - залишено без змін.
Позивач звертався з позовною заявою до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання недійсною зазначеної вище мирової угоди. Господарським судом 09.06.2003р. за цим позовом порушено провадження у справі. Ухвалою господарського суду від 14.09.2005р. провадження у справі №18/7/137 припинено.
Статтею 6 ЦК УРСР (чинного на той час) передбачено, що захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом шляхом:
визнання цих прав;
відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
компенсації моральної шкоди;
припинення або зміни правовідношення;
стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.
Статтею 86 ЦК УРСР визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Відповідно до ст. 145 ЦК УРСР, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках.
Зазначені норми кореспондуються зі ст. 15,16, 316, 387 ЦК України.
Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Цією нормою визначено перелік способів судового захисту.
Виходячи із змісту ст. 16 та ст. 387 ЦК України одним із способів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, з яким має право звернутись як власник майна, так і особа, яка має речові права на це майно.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно.
З урахуванням зазначених обставин справи, суд вважає, що Позивачем не доведено, що спірне майно перебуває у незаконному володінні Відповідачів та відсутність у Відповідачів правових підстав для володіння майном, оскільки майно з відома Позивача перейшло до Відповідачів 2 і 3 у результаті затвердження Кіровським районним судом м.Дніпропетровська мирової угоди, укладеної сторонами. Ухвала Кіровського районного суду м.Дніпропетровська про затвердження мирової угоди набрала законної сили.
Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України).
Згідно з даними Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр державну реєстрацію ТОВ "Торговий дім застава" (код ЄДРПОУ 304 681 49) - припинено у зв'язку з визнання її банкрутом - 06.09.2006р.); стосовно Малого приватного підприємства "Коган" - свідоцтво про державну реєстрацію недійсне.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов щодо Відповідача - 1 задоволенню не підлягає, провадження у справі відносно Відповідачів - 2, 3 - підлягає припиненню.
Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на Позивача.
Керуючись 33, 34, 44, 49, 75, п. 6 ч. 1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову до Відповідача - 1 - відмовити.
Провадження у справі відносно Відповідачів - 2, 3 - припинити.
Судові витрати покласти на Позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя С.Г.Юзіков
Рішення підписане _________________