"04" грудня 2012 р. справа № 2а-2478/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.
суддів: Туркіної Л.П. Шлай А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області
на постанову Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2011 р. у справі № 2а-2478/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Заявлено позов про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання останнього здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.07.2010 року та у подальшому. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має статус дитини війни, якій за ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна виплачуватись пенсія, або щомісячне грошове утримання з підвищенням на 30% розміру мінімально пенсії за віком, але всупереч вказаним нормами відповідач не нарахував та не виплатив позивачу вищезазначену надбавку до пенсії.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково; визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано останнього здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу пенсії з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 30.11.2010 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період до виникнення права на перерахунок. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову повністю. Апелянт вважає, що суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права. На думку апелянта судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права.
Перевіривши судове рішення в межах апеляційних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Фактичні обставини справи сторонами не оспорюються. Позивач відноситься до соціальної категорії «дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду та має право на пільги, встановлені законодавством України. Так, згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV (чинна з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, з матеріалів справи вбачається, що у вищезазначеному періоді визначена допомога в повному обсязі позивачу не виплачувалась.
Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.
За приписами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України» Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно зі ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України за ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ніжчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Виходячи з наведених норм, обов'язок по нарахуванню та виплаті позивачу як дитині війни доплати до пенсії, що передбачена ст.6 Закону України Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Таким чином, відповідач у даній справі є належним і у своїй діяльності має виконувати покладені на нього функції.
Щодо застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід зазначити наступне. Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку вищезазначених доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням норм ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» матеріалами справи підтверджується.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
З урахуванням застосування шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановленого ст.99 КАС України, судом обґрунтовано задоволені позовні вимоги в межах цього строку. Проте, у відповідності до ст.100 КАС України (в редакції Закону від 07.07.2010р.) наслідком пропуску строку звернення до суду є залишення позову без розгляду на відміну від попередньої редакції цієї норми.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до невірного рішення. Так, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги за період з 30.11.2010 року, не вказавши при цьому та здійснювати нарахування та виплату соціальної допомоги до пенсії у подальшому при нарахуванні пенсії кінцевої дати періоду щодо перерахунку та виплати вищезазначеної допомоги, а також дане рішення суддею першої інстанції не підписано.
Колегія суддів вважає безпідставною вимогу позивача щодо подальшого нарахування та виплати підвищення до пенсії, оскільки позивачем не надано доказів порушення його прав у наступний період та не погоджуючись із розглядом даного питання вважає за необхідне відмовити у задоволенні вищезазначеної вимоги.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України скасувати та винести нове рішення, яким позов задовольнити частково; позовні вимоги до 30.11.2010 року залишити без розгляду; визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати останнього здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу пенсії з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 30.11.2010 року по 30.05.2011 року з відрахуванням проведених виплат у цей період; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст.195,196,198,,202,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2011 р. у справі № 2а-2478/11 задовольнити частково.
Постанову Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2011 р. у справі № 2а-2478/11 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Позовні вимоги за період до 30.11.2010 року залишити без розгляду.
Визнати дії відповідача протиправними щодо не нарахування пенсії позивачу з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу пенсії з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 30.11.2010 року по 30.05.2011 року з відрахуванням проведених виплат у цей період.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна
Суддя: А.В. Шлай