10.1
Іменем України
12 березня 2013 року Справа № 812/1654/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Тріфанової С.С.,
за участю
секретаря судового засідання Нестеровської Ю.В.,
та
представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 5264,33 грн.,
12 лютого 2013 року управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області (далі - Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5264,33 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. Відповідно ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є платниками єдиного внеску. Згідно ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. В порушення вищевказаних норм Закону відповідач не сплачує єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим у нього за період за січень-грудень 2011 року утворилась заборгованість перед ПФУ по сплаті єдиного внеску в сумі 8719,76 грн. Протягом 2012 року та січень 2013 року, ОСОБА_1 в добровільному порядку було сплачено 3455,43 грн. До цього часу несплаченою залишається заборгованість у сумі 5264,33 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача несплачені суми єдиного внеску в розмірі 5264,33 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлявся належним чином, 12.03.2013 на адресу суду за вх.№8619 надійшло клопотання управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області, у про розгляд справи у відсутність представника Фонду, позовні вимоги підтримані у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні проти позову не заперечував, пояснив, що на даний час дійсно за ним обліковується вказана у позові заборгованість, яка виникла в наслідок одночасного погашення заборгованості з інших обов'язкових платежів, а саме по податковим зобов'язанням.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області, та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області як платник страхових внесків (а.с.20).
У відповідача утворилась заборгованість перед ПФУ за період січень-грудень 2011 року в сумі 5264,33 грн., що підтверджується звітом відповідача за 2011 рік, карткою особового рахунку платника, розрахунком боргу (а.с.6-7,8,9,10,12).
Згідно п.1 ч.1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до ч. 8 ст.9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Відповідно до зазначеної норми Закону відповідачу було видано вимогу № Ф 195-12 від 07.05.2012 року, яку відповідач отримав згідно поштового повідомлення (а.с.11). Відповідачем отримано вимогу, але відповідач не оскаржив її та не узгодив з органами Пенсійного фонду суму боргу.
Частиною 1, 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.
Згідно частини 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.
Оскільки відповідач самостійно визначену заборгованість до теперішнього часу не сплатив, вимогу про сплату боргу не оскаржив та не узгодив із органами Пенсійного фонду, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області несплачені суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5264,33 грн.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 5264,33 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 5264,33 грн. (п'ять тисяч двісті шістдесят чотири грн. 33 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 18 березня 2013 року.
Суддя С.С. Тріфанова