2-1068/12
12.03.2013 Кіцманський районний суд Чернівецької області в cкладі : головуючого - судді Усатого М. В.
при секретарі Анучкіній О. З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіцмань справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРТРАНСГАЗ» в особі ВІДДІЛЕННЯ БОГОРОДЧАНСЬКОГО ЛІНІЙНОГО ВИРОБНИЧОГО УПРАВЛІННЯ МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ ФІЛІЇ УПРАВЛІННЯ МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з незаконно занятого службового житлового приміщення, -
У вересні 2012 року Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», в подальшому Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» особі відділення Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з незаконно занятого службового житлового приміщення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 3 11 вересня 1995 року по 6 червня 2008 року працював на посаді оператора газорозподільної станції Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів у с. Ставчани Кіцманського району Чернівецької області, у зв'язку із чим йому для виконання надомного обслуговування газорозподільної станції, проживання під час чергувань та підтримання належного санітарно - технічного стану будинку передано ключі від однієї з квартир у службовому житловому будинку. Наказом № 99 к від 6 червня 2008 року відповідач ОСОБА_1 був звільнений з роботи згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин посадових обов»язків, а тому відповідно до вимог статті 124 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) він разом із сім'єю підлягає виселенню із займаного службового приміщення, проте відповідачі добровільно звільнити приміщення відмовляються.
В зв»язку з тим, що відповідачі незаконно вселилися у службове жиле приміщення без відповідного рішення та видачі спеціального ордера для вселення позивач просив на підставі ст. 124 ЖК України виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Представник відповідача позову не визнав і прояснив, що відповідач отримав у користування службове жиле приміщення у зв»язку з перебуванням з позивачем у трудових відносинах та характером виконуваної роботи з дотриманням вимог чинного законодавства. В зв»зку з тим, що він як особа, яка пропрацювала у позивача, який надав йому службове жиле приміщення, більше як десять років, не може бути виселений без надання іншого жилого приміщення, представник позивача просив відмовити у позові.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши інші докази по справі, суд вважає, суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними і у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно до статті 47 Конституції України Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно зі статтею 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадян, які за характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської ради.
Це ж саме правило міститься і в пункті 2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 37 від 4 лютого 1988 року, згідно якого службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).
Підприємства, установи, організації мають використовувати
службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.
У судовому засіданні встановлено, що рішенням виконкому Кіцманської районної ради Чернівецької області № 129/7 від 25 липня 1995 року двохквартирному житловому будинку оператора по вулиці Головній №1а у с. Кіцманського району Чернівецької області статус службового жилого приміщення.
З свідоцтва про право власності на нерухоме майно та довідки Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» видно, що цей будинок належить на праві власності державі в особі Кабінету Міністрів України, а право господарського відання здійснює Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та перебуває на балансі Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів.
Відповідно до статей 121, 122 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, органу управління кооперативної та громадської організації. Єдиною підставою для вселення у надане службове приміщення є спеціальний ордер, який видається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради на підставі рішення про надання службового жилого приміщення.
Згідно постанови Ради Міністрів Української РСР № 37 від 4 лютого 1988 року посада оператора газорозподільної станції входить до переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення
Відповідач ОСОБА_1 перебував з позивачем у трудових відносинах з 11 вересня 1995 року по 6 червня 2008 року на посаді оператора газорозподільної станції Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів у с. Ставчани Кіцманського району Чернівецької області.
За характером виконуваної роботи оператора відповідач ОСОБА_1 повинен проживати за місцем роботи або поблизу від нього, а тому йому передано ключі від однієї з квартир у службовому житловому будинку.
Наказом № 99 к від 6 червня 2008 року відповідач ОСОБА_1 був звільнений з роботи згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин посадових обов»язків.
Відповідно до статті 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Разом з тим, згідно статті 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;
Суд приходить до висновку, що вимога позивача про виселення відповідача і члені його сім»ї без надання іншого жилого приміщення саме за статтею 124 ЖК України є безпідставною, оскільки таке виселення можливе лише у разі припинення трудових відносин і обмежено статтею 125 цього ж Кодексу. Крім того, вона не містить такої підстави для виселення як незаконність вселення чи заняття жилого приміщення.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно до ст. ст. 60, 61 Цього ж Кодексу Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі наведеного, ст. ст. 118, 124, 125 Житлового кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРТРАНСГАЗ» в особі ВІДДІЛЕННЯ БОГОРОДЧАНСЬКОГО ЛІНІЙНОГО
ВИРОБНИЧОГО УПРАВЛІННЯ МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ ФІЛІЇ УПРАВЛІННЯ МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ «ПРИКАРПАТТРАНСГАЗ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення з незаконно занятого службового житлового приміщення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Кіцманський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.