2/463/167/13
15 березня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Жовніра Г.Б.
при секретарі судових засідань Мединській Л.С.
з участю :
позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, суд -
Позивач звернулась в суд, у передбаченому законом порядку позовні вимоги уточнила, просить визнати нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 позначене на плані цифрами 3 та 4 загальною площею 26 м.кв. спільною власністю подружжя та поділити вказане приміщення визначивши за кожним із сторін право власності на 1\2 ідеальну частку приміщення.
В судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали з мотивів наведених в позовній заяві. Пояснили, що оскільки вказане в позові приміщення було придбане та зареєстроване за відповідачем під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. В зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному об'ємі, підтвердила факт придбання приміщення під час шлюбу з позивачкою. Проти задоволення позову не заперечує, оскільки повністю погоджується з його підставами.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представленні по справі докази та враховуючи визнання позу відповідачами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході судового розгляду встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі між собою в період з 01.10 2006 р. (а.с. 9) до розірвання шлюбу рішенням Франківського районного суду м. Львова від 20.08.2012 р. (а.с. 61) Спірне приміщення було придбано та зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2008 р. (а.с. 5,8) Наведені факти в ході судового розгляду не оспорювались та визнані сторонами, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Підставність та законність позовних вимог також підтверджується вимогами цивільного законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вказана норма кореспондується із положенням ч.3 ст. 368 ЦК України якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оцінивши в сукупності представлені по справі докази, суд дійшов висновку що вимоги позивача є підставним, визнання позову відповідачами не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв'язку з чим позовні вимоги слід задоволити.
Керуючись ст.ст.10, 60, 174, 209, 212, 218, 228, 294 ЦПК України ст.ст.60,70 СК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 позначене на плані цифрами 3 та 4 загальною площею 26 м.кв. спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Поділити між сторонами нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 позначене на плані цифрами 3 та 4 загальною площею 26 м.кв., визначити ОСОБА_2 - 1/2 ідеальну частку та ОСОБА_4 - 1\2 ідеальну частку, вказаного приміщення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ч.1 ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.
Суддя: Жовнір Г. Б. ,