Справа № 577/332/13
Провадження № 2/577/184/13
14 березня 2013 року м. Конотоп
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
у складі:
судді Лебедько М.М.,
при секретарі Довгополій Н.О.,
з уч. представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення 152776 грн. 48 коп. заборгованості за кредитним договором,
09.12.2003 року між сторонами укладений кредитний договір № SUKWPK 00000824, згідно якого ОСОБА_3 надані кредитні кошти в розмірі 533000, зі сплатою відсотків за користування такими у розмірі 28,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.12.2006р. (а.с.7-9)
17.01.2013р. банк звернувся до суду зі вказаною вище позовною заявою і просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3, станом на 28 грудня 2012 року - 13733,98 грн. заборгованості за кредитом, 34702,97грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 104339,53 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов"язання за договором, а всього 152776,48 грн.
Обгрунтовуючи вимоги тим, що відповідач зобов'язання по кредитному договору не виконує.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, стверджуючи, що дійсно 09.12.2003р. між ним і банком був укладений кредитний договір, згідно якого отримав кошти в розмірі 533000 грн. Умови кредитного договору виконав, кошти повернув, відсотки за користування кредитом сплатив.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Чинне законодавство (ст.526 ЦК України) передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, а згідно ст.ст. 527,530 цього кодексу боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, а якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а згідно ст. 1049 цього Кодексу України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак ці зобов'язання відповідач не виконав і позивач мав право вимагати сплати всієї заборгованості по кредитному договору.
У судовому засіданні достеменно встановлено і це не спростовуєтся сторонами, що 09.12.2003 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № SUKWPK 00000824.
Зі змісту умов кредитного договору вбачається, що кредитор на положеннях та умовах цього договору надав позичальнику (відповідачу) кредит в розмірі 533000 грн. зі сплатою 28,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.( а.с.7-9)
Кредит надавався на строк по 08.12.2006року.
Відповідач зобов"язувався виконувати умови кредитного договору.
Як вбачаєтся з наявних матеріалів справи, зокрема кредитного договору, розрахунком заборгованості, копіями меморіальних ордерів відповідач умови договору виконував неналежним чином, тому за ним і утворилась заборгованість у сумі152776 грн. 48 коп.
Разом з тим суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Суд не може погодитись з доводами представника комерційного банку, що строк звернення до суду не пропустив у зв"язку з тим, що відповідно до п 6.1 кредитного договору такиий набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов"язань за цим договором, оскільки за змістом ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Тим паче, що згідно ч.3 ст.1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Чинним законодавством (п."е" ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів") передбачено, що перед укладенням угоди про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов"язаний повідомити споживачів у письмовій формі про строк на який кредит може бути одержаний.
Згідно умов надання кредиту такий надавався до 08.12.2006р.(а.с.7-9).
Аналіз наведеного вище надає можливість зробити висновок, що строк дії кредитного договору укладеного з відповідачем закінчився 09.12.2009 р.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Як зазначено у ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом Закону і відповідно до роз"яснень, які містятся у п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30 березня 2012 року, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
За таких підстав позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у справі.
Позивачем не зазначено причин пропущення строку позовної давності.
Поновити строки звернення до суду не просить.
Відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, враховуючи клопотання відповідача про застосування строків позовної давності відповідно до положень ч. 3 ст. 267 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Така позиція викладена і у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N14 "Про судове рішення у цивільній справі", відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Керуючись Законом України "Про захист прав споживачів" ст. ст. 252, 256,257,527,530, 551,610,11049 1054 ЦК України, ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення 152776 грн. 48 коп. заборгованості за кредитним договором відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання апеляційнної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення в повному обсязі виготовлене 18 березня 2013року.
Суддя Лебедько М. М.