Справа № 232/4466/12
Провадження № 2/127/864/13
Рішення
Іменем України
15.03.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишен С. А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання боргової розписки недійсною, суд -
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позов мотивовано тим, що позивач, являючись приватним підприємцем, з 2008 року займався роздрібною торгівлею різноманітним одягом на ринку «Торгівельний центр «Пасаж» в м. Вінниці, для чого орендував у адміністрації зазначеного ринку ларьок і сплачував за нього орендну плату у сумі, приблизно 4000 грн.
Наприкінці січня 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 відбулась усна домовленість про надання останній по опису залишків товару для реалізації та приміщення торгівельного ларьку, який орендував позивач . На той час відповідач вже зареєструвалась як СПД. За домовленістю ОСОБА_2 при реалізації товару повинна була повернути ОСОБА_1 гроші за нього по собівартості та щомісячно сплачувати кошти за оренду торгівельного ларька. Крім цього, останній надавалось право робити націнку на наданий їй товар на власний розсуд та торгувати власним товаром, який вона закуповувала, також на свій розсуд.
В подальшому, ОСОБА_2 при реалізації товару, приблизно, декілька місяців сплачувала частину коштів за оренду ларька, але справи в неї йшли погано і коштів за вже реалізований товар вона не повертала. Так продовжувалось майже до серпня 2009 року, при цьому за оренду ларька позивач вимушений був сплачувати самостійно.
Наприкінці серпня 2009 року позивач разом із ОСОБА_2 провели підрахунок коштів, які остання заборгувала за наданий їй на реалізацію товар, з урахуванням повернутого позивачу товару, який вона не змогла реалізувати та заборгованості по орендній платі за ларьок і розірвали спільну співпрацю. Сума заборгованості з урахуванням вищезазначеного склала 14653.00 грн.
ОСОБА_2 повністю визнала свій борг і 31 серпня 2009 року добровільно написала розписку, про те що фактично отримала від позивача зазначені заборговані кошти в сумі 14653 грн., тим самим письмово оформивши договір позики та зобов'язалась повернути їх до 01 січня 2010 року, але до цього часу борг не повернула, що стало підставою для звернення позивача в суд з даним позовом, у якому він просить стягнути з відповідача на нього користь борг за договором позики із урахуванням індексу інфляції у сумі 16836,29 гривень та 3% річних в розмірі 1288,66 гривень та судові витрати.
ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання боргової розписки недійсною.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 працювала продавцем - реалізатором у приватного підприємця ОСОБА_1 в бутику, який розташований по вул. Хмельницьке шосе в м. Вінниці « Торговий центр « Пасаж ». В подальшому вона зареєструвалася як СПД та сплатила єдиний податок і залишила на себе товар, який надав їй ОСОБА_1, для подальшої реалізації на загальну суму 14653 гривні.
При реалізації товару позивач по зустрічному позові сплачувала відповідачу від вирученої суми грошові кошти за оренду бутика. Реалізацію товару проводила до 17 січня 2010 року і 17 січня 2010 року у себе дома в присутності свідків, на вимогу ОСОБА_1 повернула йому борг, який був зазначений у розписці, у розмірі 14653 гривні.
ОСОБА_2, взамін повернутих коштів, просила повернути їй боргову розписку, ОСОБА_1 сказав, що він її не взяв з собою, що він розписку знищить так, як вона не має юридичної сили. Не маючи життєвого досвіду, не будучи в таких ситуаціях, позивач повірила ОСОБА_1, як старшій людині і не думала про те, що він шляхом обману узяв цю боргову розписку і тепер її використовує для власного збагачення і задоволення своїх власних потреб.
На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить суд визнати боргову розписку від 31.08.2009 року недійсною, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник первісні позовні вимоги підтримали, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позові. Заперечували проти задоволення зустрічних позовних вимог.
ОСОБА_2 та її представник зустрічні позовні вимоги підтримали, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позові. Заперечували проти задоволення первісних позовних вимог.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1, являючись приватним підприємцем, з 2008 року займався роздрібною торгівлею різноманітним одягом на ринку «Торгівельний центр «Пасаж» в м. Вінниці, для чого орендував у адміністрації зазначеного ринку ларьок і сплачував за нього орендну плату у сумі, приблизно 4000 грн.
Наприкінці січня 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 відбулась усна домовленість про надання останній по опису залишків товару для реалізації та приміщення торгівельного ларьку, який орендував позивач . На той час відповідач вже зареєструвалась як СПД. За домовленістю ОСОБА_2 при реалізації товару повинна була повернути ОСОБА_1 гроші за нього по собівартості та щомісячно сплачувати кошти за оренду торгівельного ларька. Крім цього, останній надавалось право робити націнку на наданий їй товар на власний розсуд та торгувати власним товаром, який вона закуповувала, також на свій розсуд.
В подальшому, ОСОБА_2 при реалізації товару, приблизно, декілька місяців сплачувала частину коштів за оренду ларька, але справи в неї йшли погано і коштів за вже реалізований товар вона не повертала. Так продовжувалось майже до серпня 2009 року, при цьому за оренду ларька позивач вимушений був сплачувати самостійно.
Наприкінці серпня 2009 року позивач разом із ОСОБА_2 провели підрахунок коштів, які остання заборгувала за наданий їй на реалізацію товар, з урахуванням повернутого позивачу товару, який вона не змогла реалізувати та заборгованості по орендній платі за ларьок і розірвали спільну співпрацю. Сума заборгованості з урахуванням вищезазначеного склала 14653.00 грн.
ОСОБА_2 повністю визнала свій борг і 31 серпня 2009 року добровільно написала розписку, про те що фактично отримала від позивача зазначені заборговані кошти в сумі 14653 грн., тим самим письмово оформивши договір позики та зобов'язалась повернути їх до 01 січня 2010 року, але до цього часу борг не повернула.
Таким чином, суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини з приводу реалізації товару та оренди торгівельного ларька на ринку «Торгівельний центр «Пасаж», який розташований в районі трамвайної зупинки «Лісопарк» в м. Вінниці. В подальшому виник борг з реалізації товару і за домовленістю сторін даний борг був замінений позиковим зобов'язанням, що підтверджується відповідною письмовою розпискою (а. с. 38) і відповідає правилам ст. 1053 ЦК України, відповідно до якої за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає власність другій стороні (позичальнику ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 цього ж Кодексу передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення боргу обґрунтовані, відповідають вище перерахованим нормам ЦК України і тому підлягають до задоволення, а вимоги про відшкодування витрат за оплату юридичних послуг адвоката в сумі 1500 гривень задоволенню не підлягають, так як не підтверджені документальними доказами.
Що ж до вимог ОСОБА_2 по зустрічному позову про визнання боргової розписки недійсною, то в їх задоволенні слід відмовити, тому, що судом не можуть бути прийняті до уваги її покази про повернення боргу ОСОБА_1, оскільки вони не підтверджені ніякими доказами.
Суд не приймає до уваги покази, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, так як її покази містять розбіжності з показами сторін по даній справі.
Враховуючи наведене, згідно ст.ст. 526, 610, 612, 625, 1046. 1047, 1049, 1050, 1053 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
Вирішив:
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 18124, 95 гривень, а також 214,60 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В задоволені решти позовних вимог про відшкодування витрат за оплату юридичних послуг адвоката в сумі 1500 гривень відмовити.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання боргової розписки недійсною - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя:
232/4466/12
2/127/864/13
Рішення
Іменем України
(вступна та резолютивна частини)
15.03.2013 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу; зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання боргової розписки недійсною, суд -
Вирішив:
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 18124, 95 гривень, а також 214,60 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В задоволені решти позовних вимог про відшкодування витрат за оплату юридичних послуг адвоката в сумі 1500 гривень відмовити.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання боргової розписки недійсною - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: