33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"15" березня 2013 р. Справа № 918/171/13-г
За позовом заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
до Кредитної спілки «Рівненщина»
про стягнення в сумі 1 539, 64 грн.
суддя Гудзенко Я.О.
Представники сторін:
від позивача: Михайлов В.О. (дов. № 03-05/3 від 02.01.13 р.)
від відповідача: не з'явився
від органу прокуратури: Герасимчук Ю.В. (посв. № 010595 від 20.10.12 р.)
Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Кредитної спілки «Рівненщина» (далі - відповідач) про стягнення 1 539, 64 грн., з яких 1 522, 03 грн. основної суми боргу, 17, 61 грн. пені за договором на відпуск теплової енергії № 189 від 11 листопада 2009 року (далі-договір).
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.02.2013 року порушено провадження у справі № 918/171/13-г розгляд якої призначено на 27.02.2013 р.
Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 15.03.13 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.
До канцелярії суду 14.03.13 р. від ТОВ "Рівнетеплоенерго" надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
В судових засіданнях представники позивача та прокуратури підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про час, місце та дату судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (а.с. 22, 28).
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 15.03.2013 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників ТОВ "Рівнетеплоенерго" та прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -
11 листопада 2009 р. між Кредитною спілкою «Рівненщина» (далі-відповідач, споживач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі-позивач, підприємство) було укладено договір на відпуск теплової енергії № 189 (далі-договір).
Згідно п.1.1. договору підприємство зобов'язалось надавати теплову енергію для потреб центрального опалення приміщення споживача за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 9/1.
Розділом 4 договору узгоджено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом та споживач, що має прилади обліку щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 25 числа поточного місяця, а у разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим методом.
Відповідно до порядку розрахунків встановлених договором, а саме п. 5.1. визначено, що розрахунки за надану теплову енергію проводяться в грошовій формі згідно встановлених тарифів.
Пунктом 5.2. підпункту б) та п. п. 5.3., 5.4. визначено, що розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладання договору становить 591, 92 грн на місяць за 1 Гкал. (при наявності приладів обліку) та споживачем проводиться оплата за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. п. 8.1., 8.4. договір укладається на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору однією із сторін не буде письмово заявлено про його припинення.
Позивачем на виконання умов договору було відпущено відповідачу теплову енергію за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, вартість якої останній не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1 522, 03 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме рахунками за надані послуги теплопостачання: № 189 від 31.10.12 р., 30.11.12 р., 28.12.12 р. (а.с. 14-16).
Згідно ст. ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають зокрема з договорів, вказані положення встановлені також в ст. ст. 173-175 ГК України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім цього, ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п. 23 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінета Міністрів України від 03.10.07 р. № 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та додаткових письмових поясненнях, поданих до суду позивачем, відповідно до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 10 квітня 2012 року року № 80 на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 16.03.2012 року з 01.04.12 р. затверджено тариф на теплопостачання, що становить 1 056, 96 грн. з ПДВ за 1 Гкал використаної теплової енергії в місяць.
Всупереч вимогам укладеного договору відповідач за виставленими рахунками фактично споживши теплову енергію не здійснив оплату.
Умовами п. 6.3.3. Договору сторони погодили відповідальність споживача послуг у разі несвоєчасної оплати теплової енергії у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено, що розрахунок пені позивачем проведено вірно, відповідно до умов укладеного договору та приписів чинного законодавства.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З наданих позивачем суду доказів вбачається, що позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, однак відповідач розрахунки за договором провів лише частково.
Враховуючи наведене, дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників ТОВ "Рівнетеплоенерго" та прокуратури, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 1 522, 03 грн. основного боргу, 17, 61 грн. пені ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Пунктом 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.13 р. № 7 зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор.
Враховуючи вищенаведене стягнення судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України у розмірі 1 702,50 грн. та покладається на відповідача.
Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Кредитної спілки "Рівненщина" (33014, м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 9/1, код 33803715) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне вул. Данила Галицького, 27, код 36598008) 1 522 (одну тисячу п'ятсот двадцять дві) грн. 03 коп. основної суми боргу на р/р 26001000820040 в Банку "Демарк", МФО 353575, ЗКПО 36598008 та 17 (сімнадцять) грн. 61 коп. пені на р/р 26004000820069 в Банку "Демарк", МФО 353575, ЗКПО 36598008.
3. Стягнути з Кредитної спілки "Рівненщина" (33014, м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 9/1, код 33803715) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили
Повний текст рішення складено 19.03.2013 року.
Суддя Гудзенко Я.О.