14 березня 2013 року Справа № 5002-12/3145-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воронцової Н.В.,
суддів Латиніна О.А.,
Градової О.Г.,
представники сторін: не з'явилися;
розглянувши апеляційну скаргу Вовдюк Олега Івановича на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 16 січня 2013 року у справі № 5002-12/3145-2012
за заявою Вовдюк Олега Івановича
до боржника Фізичної особи-підприємця Сіренко В'ячеслава Олександровича
про банкрутство
Вовдюк Олег Іванович звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про порушення справи про банкрутство щодо Фізичної особи - підприємця Сіренко В'ячеслава Олександровича як неспроможного своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредитором на суму 872693,00 грн.
В обґрунтування заяви сторона зазначала про наявність судового рішення про стягнення 50000 доларів США позики, винагороди за користування коштами у сумі 10 000 доларів та 50000 доларів штрафу, що еквівалентно 870 873 грн. та 1820 грн. судового збору з боржника та незадоволення боржником вимог протягом трьох місяців.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2012 року у справі №5002-12/3145-2012 (суддя Іллічов М. М.) провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця Сіренко В'ячеслава Олександровича припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду Вовдюк Олег Іванович звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та справу направити до суду для розгляду по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не ставить право кредитора, на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, у залежність від причин неплатоспроможності боржника, а відтак висновок суду щодо можливості задоволення вимог кредитора без застосування ліквідаційної процедури шляхом вчинення виконавчих дій відносно виявленого майна боржника, є помилковим.
Також, Вовдюк Олег Іванович просив поновити строк на подання апеляційної скарги.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2013 року Вовдюк О. І. поновлено строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду АР Крим від 16 січня 2013 року у справі №5002-12/3145-2012, апеляційну скаргу останнього прийнято до провадження та призначено до розгляду.
11 березня 2013 року на адресу суду від Вовдюк О. І. надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зокрема просить суд розглянути справу за його відсутності та прийняти рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити.
12 березня 2013 року від боржника надійшла телеграма, в якій останнім заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю з'явитися в засідання суду по причині хвороби.
Також, у виконання запиту суду від 28.02.2013р. за №977-6967, Відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції в АР Крим направив письмові пояснення в яких повідомив, що у період з 06.04.2012р. по 03.07.2012р. виконавче провадження, з виконання виконавчого листа №2-8146 виданого 29.09.2011р. Луцьким районним судом Волинської області про стягнення з Сіренка В. О. на користь Вовдюка О. І. заборгованості в розмірі 872657,00 грн., було зупинено на підставі п. 4 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження". Після поновлення виконавчого провадження, в порядку ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні для визначення ринкової вартості описаного та арештованого майна. Крім того, зазначено, що на даний час виконавче провадження знаходиться на стадії примусового виконання.
Судова колегія, розглянувши клопотання боржника про відкладення розгляду справи, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки останнім не надано суду жодних документальних доказів щодо його знаходження на лікарняному. При цьому, судова колегія зазначає, що боржник вправі уповноважити будь - яку особу на здійснення представництва його інтересів в суді, у разі неможливості зробити це самостійно. Також, явка в засідання суду згідно статті 22 ГПК України це є правом, а не обов'язком сторін, а тому справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, враховуючи, що явка боржника обов'язковою не визнавалася та господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає за можливе розглянути справу без участі останнього, тим більш, що встановлений нормами Господарського процесуального кодексу України п'ятнадцятиденний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду спливає вже на наступний день - 15 березня 2013 року.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ст.1, п.3 ст.6 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до необхідних умов застосування процедури банкрутства віднесено наявність вимог кредитора до боржника у розмірі не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, безспірність цих вимог, незадоволення їх протягом трьох місяців, а також неможливість виконання боржником своїх зобов'язань не інакше ніж через відновлення платоспроможності.
Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство безспірними вимогами кредиторів є як вимоги кредиторів, визнані боржником, так і інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Так, як вбачається із матеріалів справи, безпірність вимог заявником підтверджено судовим рішенням Луцького міськрайоного суду від 09.11.2010 р., залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, виконавчим листом, який видано Луцьким місьрайонним судом 29.09.11 р. та за яким 18 жовтня 2011р. було відкрито виконавче провадження. Виконавче провадження зупинялося згідно постанови від 06.04.12 р. та було поновлено 03.07.12 р.
Також, з матеріалів справи слідує, що на виконання судового рішення про стягнення згідно постанови державного виконавця від 21.11.2011 р. накладено арешт на належний боржнику будинок у смт. Заозерне, Аллея Дружби 5.
Згідно акту опису та арешту від 13.12.2011 р. було описано та накладено арешт на майно боржника - домоволодіння № 5 по вул. Аллея Дружби у смт. Заозерне, яке складається з декількох літер.
З огляду на наявність у боржника майна, яке арештоване в ході виконавчого провадження та реалізація якого передбачає дотримання процедури визначених законом України "Про виконавче провадження" і займає певний час, місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність ознак того, що задоволення вимог кредиторів у справі може бути здійснено не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, в зв'язку з чим припинила провадження у справі.
Проте, судова колегія не може погодитися із таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Статтею 1 Закону визначено, що неплатоспроможність, це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
Отже, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.
Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, передбачених ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - наданні правової оцінки безспірності заявлених до боржника вимог, строку незадоволення цих вимог боржником та питання щодо обґрунтованості порушення провадження по справі про банкрутство згідно ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Тому, про результати перевірки судом наявності всіх ознак неплатоспроможності боржника має бути зазначено в резолютивній частині ухвали підготовчого засідання суду. В подальшому господарський суд визнає лише вимоги конкурсних кредиторів, що звернулися до суду в порядку ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
На підставі ухвали за результатами підготовчого засідання суду розпорядник майна вносить відомості про грошові вимоги ініціюючого кредитора до реєстру вимог кредиторів, згідно якого здійснюється задоволення вимог кредиторів боржника.
Визнаний судом розмір кредиторських вимог ініціюючого кредитора до боржника стосується не лише стадії порушення справи про банкрутство, а має безпосереднє правове значення в інших судових процедурах банкрутства.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.
Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності, оскільки неможливо встановити строк невиконання грошових зобов'язань перед кредиторами.
Так, як же вказувалося вище, постановою Відділення державної виконавчої служби від 18.10.2011р. відкрито виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа №2-8146 виданого 29.09.2011р. Луцьким районним судом Волинської області про стягнення з Сіренка В. О. на користь Вовдюка О. І. заборгованості в розмірі 872657,00 грн. (а. с. 20).
Із заявою про порушення справи про банкрутство ФОП Сіренко В'ячеслава Олександрович, Вовдюк О. І. звернувся 13.09.2012р. (а. с. 31)
Враховуючи, що трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження, судова колегія прийшла до висновку, що заявником доведені ознаки неплатоспроможності боржника, оскільки строк невиконання грошових зобов'язань перед кредиторами склав більше ніж три місяці з моменту відкриття виконавчого провадження, а саме більше ніж 11 місяців.
Таким чином, незадоволення вимог кредитора протягом усього часу з 18.10.2011р. по 13.09.2012р. свідчить про неспроможність боржника задовольнити безспірні вимоги останнього, після пред'явлення до примусового виконання документів, що підтверджують ці вимоги, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
При цьому, судова колегія ще раз зазначає, що для встановлення неплатоспроможності боржника має зазначення саме відкриття виконавчого провадження з примусового виконання документів та сплив трьохмісячного терміну на виконання боржником грошового зобов'язання перед кредитором, а не те, які саме виконавчі дії на даний час здійснюються державною виконавчою службою з примусового виконання такого документу.
З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що висновок місцевого господарського суду щодо відсутності ознак неплатоспроможності боржника за наявності виявленого в нього майна, на яке ДВС накладено арешт, є передчасним оскільки зроблений без належної оцінки та співвідношення вартості виявленого майна до суми кредиторської заборгованості боржника, яка взагалі не встановлювалося судом.
Відтак, не можна стверджувати і про те, що виявленого майна буде достатньо для задоволення вимог кредиторів боржника у даній справі, без затвердження реєстру вимог кредиторів та оцінки майнових активів боржника.
Також, в матеріалах справи відсутні будь - які належні та допустимі докази (ст. ст. 33. 34 ГПК України) в підтвердження того, що майно, на яке постановою Держаної виконавчої служби від 13.12.2011р. накладено арешт, належить саме боржнику у справі.
Так, при постановлені ухвали суду першої інстанції не було взято до уваги зазначених вище положень чинного законодавства та належним чином не з'ясовано підстав порушення справи про банкрутство, що призвело до помилкового висновку про припинення провадження у справі.
До того ж, в пункті 4.2 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. за № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказано, що ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не ставить право кредитора на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможності боржника, кредитор може реалізувати належне йому право й у тому випадку, коли його безспірні вимоги не задовольняються боржником, який має за даними балансової звітності майнові активи, достатні, щоб задовольнити вимоги усіх кредиторів.
В даному випадку до заяви додані усі документи в підтвердження загрози неплатоспроможності боржника, як цього вимагає частина 2 статті 7 Закону про банкрутство, а саме рішення Луцького міськрайоного суду від 09.11.2010 р., залишеним без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, виконавчий лист, який видано Луцьким міськрайонним судом 29.09.11р. та за яким 18 жовтня 2011р. було відкрито виконавче провадження, в зв'язку з чим оспрювана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направлення справи для подальшого розгляду по суті іншим складом суду.
Крім того, судова колегія залишає без задоволення вимоги апеляційної скарги щодо визнання кредиторських вимог Вовдюк О. І. в сумі 870873,00 грн., оскільки питання щодо їх визнання місцевим господарським судом не розглядалося, а відтак в силу положень ч. 3 ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції неправі їх розглядати.
Беручи до уваги, встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні даного спору було неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини справи, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Керуючись статтями 99, 101, 103 (пункт 2), 104 (пунктами 1, 2), 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Вовдюк Олега Івановича задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2013 року у справі №5002-12/3145-2012 скасувати.
3. Справу №5002-12/3145-2012 направити до господарського суду Автономної Республіки Крим для подальшого розгляду.
Головуючий суддя Н.В. Воронцова
Судді О.А.Латинін
О.Г. Градова