"04" березня 2013 р. Справа № 18/1953/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.
при секретарі Щербак Н.Б.
за участю представників:
позивача - не прибув,
відповідача - Ступника С.В. за довіреністю № 170/01.5-20 від 28.02.2013р.,
третьої особи - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» (вх.№ 315П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2012р. по справі №18/1953/12,
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз», м. Лубни, Полтавська область,
до Відділу освіти Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, м. Пирятин, Полтавська область,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби у Пирятинському районі, м. Пирятин, Полтавська область,
про стягнення 446 959,78 грн.,-
02.10.2012р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення 415 796,37 грн., у тому числі 388 159,15 грн. заборгованості за природний газ, поставлений згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти (на постачання природного газу за регульованим тарифом) № 75-П-Б від 20.02.2012р., 22 343,11 грн. - пені, 5 294,11 грн. - 3% річних.
Позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в частині пені та річних, яка була прийнята судом першої інстанції, просив стягнути 446 959,78 грн., з них: 388 159,15 грн. заборгованості за природний газ, поставлений згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти (на постачання природного газу за регульованим тарифом) № 75-П-Б від 20.02.2012р., 49 063,49 грн. пені, 9 737,14 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.12.2012р. у справі № 18/1953/12 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково; зменшено належну до стягнення пеню до 25 000,00 грн.; стягнуто з відділу освіти Пирятинської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» - 388 159, 15 грн. основного боргу, 25 000,00 грн. пені, 9 737,14 грн. річних, 8 940,00 грн. судового збору.
Рішення прийнято з підстав неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.
Позивач з рішенням суду першої інстанції частково не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2012р. у справі №18/1953/12 в частині зменшення розміру пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю; судові витрати покласти на відповідача.
Апелянт вважає, що відповідачем до суду першої інстанції не було надано доказів, які б вказували на наявність виняткових обставин для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) у розумінні статті 83 ГПК України, в оскаржуваному рішенні не надано належного обґрунтування підстав для зменшення штрафних санкцій; посилання на не виділення коштів з державного бюджету безпідставне, так як згідно кошторису відповідача та умов договору заплановано на 2012 р. на оплату природного газу кошти в сумі 2 360 200,00 грн., а фактично сплачено за спожитий природний газ кошти в сумі 1 621 737,18 грн.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2012р. у справі №18/1953/12 законним та обґрунтованим і підстави для його скасування не вбачає, просить рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач вказує, що використовує придбаний газ виключно для забезпечення теплової енергії у закладах освіти (школах); оплата за постачання природного газу проводиться коштами, які виділяються з державного бюджету згідно затвердженого кошторису на оплату природного газу.
Управління Державної казначейської служби України у Пирятинському районі подало відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2012р. у справі №18/1953/12 законним та обґрунтованим, а доводи викладені у апеляційній скарзі безпідставними, просить розглянути дану справу без участі його представника відповідно до поданих доказів, згідно чинного законодавства.
Представник позивача у судове засіданні не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. У зв'язку з чим, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.
20.02.2012 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти (на постачання природного газу за регульованим тарифом) № 75-П-Б (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач постачає природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ « Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач сплачує позивачу вартість послуг з постачання газу (вартість газу і наданих послуг) у розмірах, строках порядку та умовах, передбачених договором. (т.1, а.с.63-71).
Відповідно до пункту 2.6 Договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання - передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків відповідача з позивачем (п.2.9 Договору).
Згідно п.4.2. Договору з 01.01.2012р. ціна за 1000 куб.м. газу з урахуванням збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на постачання і транспортування магістральними і розподільними газопроводами та ДПВ, становить: 4709,256 грн. за 1000 куб.м., у т.ч. 787,876 грн. ПДВ.
У пункті 4.5. Договору зазначено, що розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8-00 години першого дня місяця в якому здійснюється поставка природного газу до 8-00 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору. Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу відповідачу. Загальна сума вартості договору на момент його укладання складає 2 360 200грн.
Відповідно до пункту 4.6 Договору оплата послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими платежами, шляхом 100% попередньої оплати їх вартості із розрахунку договірного планового обсягу місячного постачання газу відповідно до додатка № 2 до договору, не пізніше ніж за 10 календарних днів до місяця поставки. Відповідач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати відповідач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця , наступного за розрахунковим.
Згідно пункту 10.1 Договору, договір діє в частині поставки газу до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків за надані позивачем послуги з постачання газу - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором; умови Договору . застосовуються до відносин сторін з 01.01.2012 р.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу природний газ в період з січня по квітень 2012 року, всього на загальну суму 2 009 896,33 грн., що підтверджуються Актами приймання-передачі природного газу з посиланням на договір № 75 ПБ, а саме: № 96 від 31.01.2012р. на суму 637 977,00 грн.; № 193 від 29.02.2012р. на суму 819 919,14 грн.; № 273 від 31.03.2012р. на суму 437 433,37 грн.; № 321 від 30.04.2012р. на суму 114 566,78 грн. з урахуванням ПДВ (т.1, а.с.25-28). Вищенаведені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача та скріплені печатками.
Але відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань оплату проводив несвоєчасно, у зв'язку з чим позивач направив вимогу № 306 від 25.05.2012р., в якій позивач прохав відповідача перерахувати заборгованість на рахунок позивача, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 26.05.2012р. та фіскальним чеком №1829 від 26.05.2012р. (т.1, а.с.22-23).
Проте відповідач оплату за природний газ здійснив частково, що змусило позивача звернутись до господарського суду 02.10.2012р. з позовом та заявою про збільшення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 446 959,78 грн., з них: 388 159,15 грн. - заборгованості за природний газ, поставлений згідно договору про закупівлю товарів за державні кошти (на постачання природного газу за регульованим тарифом) № 75-П-Б від 20.02.2012р., 49 063,49 грн. - пені, 9 737,14 грн. - 3% річних (т.1, а.с. 3-5, т.2, а.с.3-4 ).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статті 174 ГК України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 388 159,15 грн. грн. основної заборгованості, яка підтверджуються матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; у зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини несплачених грошей.
У зв'язку з чим колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9 737,14 грн. 3% річних.
Згідно пунктом 6.2.2. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У частині 6 статті 231 ГК України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктами 1 та 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У зв'язку з чим вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені з у розмірі 49 063,49 грн. за період з 10.02.2012р. по10.11.2012р. є обґрунтованими (т.2, а.с.6-7).
Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно встановив факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором № 75-П-Б від 20.02.2012р., в зв'язку з чим, обґрунтовано поклав на відповідача відповідальність у вигляді сплати на користь позивача пеню у розмірі 49 063,49 грн.
Разом з тим, відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач використовує придбаний газ для забезпечення теплової енергії в закладах освіти (школах), які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.
Відповідно до положення про відділ освіти Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, затвердженого головою районної держадміністрації від 19.03.2007р. №90, відділ освіти є юридичною особою, фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету України, основними завданнями відділу є реалізація державної політики в галузі з урахуванням особливостей соціально-культурного середовища району; створення умов для реалізації гарантованого Конституцією України права громадян на отримання повної загальної середньої освіти; здійснення управління навчальними закладами, що знаходяться в межах відповідної території і належать до сфери управління державної адміністрації, та координація діяльності цих навчальних закладів, організація підготовки навчальних закладів до нового навчального року, зокрема до роботи в осінньо-зимовий період (т.1, а.с. 80-87).
Відповідно до пояснень Державної Казначейської служби України у Полтавській області від 04.12.2012р. № 15-09/653/10341, основним джерелом Відділу освіти Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області, з яких проводиться оплата за постачання природного газу, є грошові кошти, які виділяються з державного бюджету, згідно затвердженого кошторису на оплату природного газу (т.2, а.с.36-37).
Отже, Відділ освіти Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області є державною установою, фінансується виключно за рахунок державних коштів.
Колегія суддів враховує, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є не повне та несвоєчасне отримання бюджетних коштів відповідачем з державного бюджету.
Згідно кошторису відділу освіти Пирятинської райдержадміністрації на 2012р. на оплату природного газу заплановано кошти в сумі 2 360200,00 грн., однак даних коштів не вистачає для погашення заборгованості за енергоносії (т.2, а.с. 30), і відділом освіти Пирятинської райдержадміністрації оплата за газ здійснюється постійно по мірі надходження бюджетних коштів.
Як вбачається з рішення Пирятинської районної ради (одинадцятої позачергової сесії шостого скликання) від 30.12.2011р. «Про додаткове виділення коштів», у зв'язку з недостатнім забезпеченням потреб у коштах на 2012р. на оплату енергоносіїв в закладах освіти було здійснено письмове звернення до Міністерства фінансів України, Полтавської державної адміністрації щодо необхідності додаткового виділення коштів на оплату природного газу в сумі 1900 тис.грн.;відповідно до наданої відповідачем копії акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2012р. по 22.02.2013р. підписаного уповноваженими особами сторін у справі та скріпленого їх печатками вбачається про погашення відповідачем 28.12.2012р. заборгованості за договором № 75-П-Б від 20.02.2012р. у розмірі 388 159,15 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що заявник належним чином обґрунтував винятковість обставин по даній справі, оскільки відповідач фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету України, прострочка з оплати газу за договором № 75-П-Б від 20.02.2012р. виникла через несвоєчасне та неповне надходження бюджетних, які у разі їх надходження негайно перераховувалась на рахунок позивача.
Враховуючи інтереси позивача та відповідача, ступень вини відповідача у виконанні покладених на нього договірних зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, які виникли внаслідок несвоєчасного та не повного надходження бюджетних коштів, незначності прострочення виконання, поведінки відповідача, який здійснював необхідні заходи щодо отримання з бюджету коштів, необхідних для повної оплати, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені обставини є винятковими, судом правомірно зменшено розмір пені до 25 000,00 грн.
Позивач відповідно до статті 33 ГПК України, не надав належних та відповідних доказів наявності збитків через несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості за договором № 75-П-Б від 20.02.2012р.у більшому розмірі, ніж 25 000 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2012р. по справі №18/1953/12 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та матеріалів справи і підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2012р. по справі №18/1953/12 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 11.03.2013р.
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Плахов О.В.
Суддя Шутенко І.А.