Справа № 529/207/13-ц
19 березня 2013 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Новака Д. І.
при секретарі - Бурлизі Н. Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Диканька цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України,-
Заявник ОСОБА_1 в обгрунтування своїх вимог вказує на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новоселиця Міжгірського району Закарпатської області. Зазначає, що протягом свого життя проживав у різних регіонах колишнього СРСР, а з квітня 1991 року постійно проживає на території України, а саме в своєї матері у АДРЕСА_1, хоч в червні 1992 року в пошуках роботи виїжджав до Росії. Через втрату паспорта, військового квитка та посвідчення водія, які знайти правоохоронним органам так і не вдалося, він на теперішній час позбавлений можливості отримати новий паспорт через невстановлення належності його до громадянства будь-якої держави.
Посилаючись на вказані обставини, заявник просить суд встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, що необхідно йому для вирішення питання підготовки документів для встановлення громадянства України та отримання відповідного паспорта.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги підтримав в повному обсязі, вважав наявними підстави для їх задоволення, виходячи із викладених у заяві та в судовому засідання обставин.При цьому пояснив, що він мав паспорт громадянина СРСР і по прибуттю в Україну з 1990 року і до втрати цього паспорта ніде не був зареєстрований як житель якого-небудь населеного пункта України.
Представник заінтересованої особи - Диканського районного сектору Управління державної міграційної служби України в Полтавській області /далі - Диканський РС УДМС України в Полтавській області/, - в судове засідання не з'явився, до суду надійшов лист з проханням розглянути справу у відсутність представника заінтересованої особи.
Представник заінтересованої особи управління державної міграційної служби у Полтавській області в судовому засіданні вважав вимоги заявника безпідставними та просив відмовити у їх задоволенні, виходячи з того, що заявник не надав суду переконливих доказів його саме постійного проживання в Україні з 24 серпня 1991 року по цей час.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, вислухавши пояснення заявника, представника заінтересованої особи, свідка, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню за наступних підстав.
В суді було встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новоселиця Міжгірського району Закарпатської області, що вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого відділом ЗАГС с. Новоселиця Міжгірського району Закарпатської області /а.с. № 3 /.
Із довідки /а.с. № 5/ видно, що через відсутність у заявника по справі яких-небудь документів про його особу Диканським РС УДМС у Полтавській області 27 листопада 2012 року йому була видана довідка про встановлення його особи, у якій вказано, що не встановлено належність його до громадянства будь-якої держави.
Згідно положень чинного законодавства постійне проживання особи на території України- це проживання особи протягом тривалого часу на законних підставах в певному регіоні, населеному пункті держави. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місцяів на рік на законних підставах.
З пояснень в суді заявника вбачається, що він мав паспорт, військовий квиток, водійські права, які з його слів були втрачені. Наявність цих документів свідчить про те, що заявник отримував вказані документи у певні дати та у відповідних органах, на підставі них перебував на реєстраційному обліку за певним місцем проживання та на військовому обліку як військовозобов"язаний, однак ніяких відомостей щодо цього завник в суді не надав, як і не назвав де, коли він отримував ці документи і чому не звернувся у органи, які видали зазначені документи, по питаннях їх відновлення.
Незважаючи на твердення заявника в суді, що він з серпня 1991 року і по цей час постійно проживає в Україні, заявник ніяких письмових документів, які б стверджували, що протягом цього періоду часу він десь працював, навчався, офіційно був зареєстрований як житель певного населеного пункта суду не надав, заявивши, що вони у нього відсутні.
Із довідки виконкому Шарівської сільради Богодухівського району /а.с. № 9/, на яку як на підтвердження його постійного проживання у цьому селі з серпня 1991 року і по цей час посилається заявник, видно, що в цьому селі по АДРЕСА_1 до дня своєї смерті в грудні 1995 року згідно будинкової книги проживала лише ОСОБА_2. З цієї довідки не вбачається, що з нею за зазначеною адресою був зареєстрований чи проживав заявник по справі ОСОБА_1 у який-небудь період часу.
З пояснень в суді заявника ОСОБА_1 видно, що він постійно працював у різних регіонах бувшого СРСР до 1991 року та після цього.
Тому, виходячи з викладених вище обставин у їх сукупності, приїзд заявника в Україну до своєї матері чи інших родичів для відпочинку на певний час чи у гості, не може бути підтвердженням та доказом його постійного проживання через це на території України.
Конкретні письмові підтвердження того, що заявник в різні періоди часу, починаючи з серпня 1991 року, на території України чи працював, чи навчався, чи займався якоюсь діяльністю у справі відсутні і вони не були отримані при судовому розгляді справи.
Показання свідка ОСОБА_3.в суді, що заявник постійно з серпня 1991 року проживав у його матері в Харківській області, суд не бере до уваги як доказ такого проживання тут заявника, бо зі слів як цього свідка, так і самого заявника по справі, цей свідок є рідною сестрою заявника, а тому є зацікавленим у вирішенні справи на користь заявника. Крім того свідок ОСОБА_3 не навів у суді переконливих фактів на підтвердження своїх показань як і не надав яких-небудь документів для підтвердження цієї обставини.
Не приймає суд до уваги і письмові заяви громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 / а.с. № 10-11/ стосовно факту постійного проживання заявника ОСОБА_1 в с. Шарівка Богодухівського району Харківської області з серпня 1991 року по квітень 1992 року, так як ці відомості у цих заявах суперечать фактичним обставинам, викладеним вище, що встановлені в судовому засіданні.
Враховуючи вище викладені обставини, те, що заявник не надав суду достовірних доказів його проживання на території України протягом періоду часу з серпня 1991 року, а саме лише перебування особи на території України станом тільки на 24 серпня 1991 року не є підтвердженням постійного проживання особи на території України, суд приходить до переконання, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту його постійного проживання на території України не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю для цього передбачених законом підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 57-60 234, 235, 256-259 ЦПК України, ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" № 1382-IV від 11 грудня 2003 року, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту його постійного проживання на території України відмовити у зв"язку з безпідставністю.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Диканський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: