07.02.2013
справа № 1-кп-89/13
7 лютого 2013 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.,
при секретарі Данько В.В.,
з участю прокурора Штогуна С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді справу за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, освіта середня спеціальна, одруженого, має неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2, раніше судимого Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України на 4 роки 3 місяців позбавлення волі, звільненого 6 березня 2009 року по закінченню строку покарання
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_1, 16.06.2007 року був засуджений Жовтневим районним судом м. Харків за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки та 3 місяці. 06.03.2009 року був звільнений по відбуттю строку покарання.
30.08.2011 року, близько 9 години, перебуваючи в с. Ровжі Вишгородського району, Київської області, достовірно знаючи, що на території домоволодіння ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, зберігаються мішки з цементом, у ОСОБА_1 виник умисел на їх таємне викрадення, з корисливих мотивів, повторно. Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 перебуваючи в центрі с. Ровжі, а саме біля магазину по вул. Прибережній, знайшов покупця, якого не повідомив, про те, що цемент належить не йому. Покупець на автомобілі марки «Жигулі» білого кольору, під'їхав до домоволодіння ОСОБА_2, та з дозволу ОСОБА_1, шляхом вільного доступу потрапив на територію зазначеного домоволодіння. Перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_2, покупець погрузив 16 мішків цементу марки м-500, вартістю 29 грн. за мішок, до вказаного автомобіля, за що заплатив ОСОБА_1 гроші в сумі 100 грн. Після чого вирушив в невідомому напрямку. Вчиненим злочином ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 464 грн.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою винність, у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю, покаявся, повністю підтвердивши обставини вчиненого ним злочину. Підсудний пояснив, що дійсно в серпні місяці 2011 року працював у гр. ОСОБА_2 на території його домоволодіння в с. Ровжі роблячи перекриття даху будівлі. Знаючи достовірно, що на території домоволодіння гр. ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_3 зберігаються мішки з цементом, у нього виник умисел на таємне викрадення з корисливих мотивів. Вранці, 30.08.2011 року, реалізуючи свій намір, знайшов невідомого йому покупця, якого не повідомляв про те, що цемент належить не йому, запропонував останньому заїхати на автомашині до домоволодіння гр. ОСОБА_2 де продав 16 мішків цементу невідомому, за що від останнього отримав 100грн.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив те, що у нього у власності перебуває земельна ділянка на якій розташований двоповерховий будинок, за адресою АДРЕСА_3. В серпні місяці 2011 році він з гр. ОСОБА_1 уклав письмову угоду у зв'язку з проведенням робіт для перекриття даху будинку. 30.08.2011 року близько дев'ятої години ранку, до нього на мобільний телефон зателефонувала мати та повідомила, що будівельник ОСОБА_1 викрав цемент. ОСОБА_2 приїхавши до свого домоволодіння виявив, що зникло 16 мішків цементу м-500 по 25 кілограм кожен.
На підставі ст. 299 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким з учасників процесу не оспорюються.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України доведена.
Дії ОСОБА_1 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, тому, що він вчинив дії, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинено повторно.
При цьому, суд враховує, що згідно ст. 275 КПК України, розгляд справи проводиться тільки відносно підсудного і лише в межах пред'явленого йому обвинувачення.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що згідно ст. 66 КК України пом'якшує покарання, суд визнає каяття підсудного.
Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання, судом не встановлено.
Крім цього, при обранні підсудному ОСОБА_1 міри покарання судом враховується його відношення до вчиненого, матеріали, що його характеризують, те, що підсудний за місцем проживання характеризується позитивно, раніше судимий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, тому, що маючи непогашену судимість на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив, та вчинив новий злочин, отже його перевиховання та виправлення неможливі без ізоляції від суспільства, але не в максимальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України. Суд не знаходить підстав для застосування до підсудного ст.ст. 69, 75 КК України.
Керуючись ст.ст. 321,323 КПК України, суд -
ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 1(одного) року 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою в СІЗО № 13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, якого затримати в залі судового засідання.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу затримання засудженого.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Київської області через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку
Суддя О.Д. Рудюк