Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Яценко Т.Л.
суддів Русакової І.Ю., Мажари С.Б.
при секретарі Євтодій К.С.,
за участю прокурора Буйленковій І.М.
засудженого ОСОБА_1
розглянула 19 березня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи в суді першій інстанції, на вирок Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2013 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянин України, українець, не судимий,
засуджений за ст. 213 ч. 1 КК України до штрафу в дохід держави в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень..
Вирішено питання щодо речових доказів по справі.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що з 01 липня 2012 року до 18 жовтня 2012 року без державної реєстрації і спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, незаконно приймав від населення за готівковий розрахунок брухт чорного металу.
Так, ОСОБА_1, діючи з метою здійснення операцій з брухтом чорного металу без державної реєстрації і спеціального дозволу (ліцензії), в порушення ст.4 Закону України "Про металобрухт" від 05.05.1999 року, згідно якого операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами, а також п.26 ч.3 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.07.2000 року щодо заготівлі металобрухту кольорових і чорних металів, на території комплексу споруд, розташованій по АДРЕСА_1, яка згідно договору купівлі-продажу нерухомості №22 від 19.06.2012 року належить ОСОБА_2, знаходячись на зазначеній території і без відома ОСОБА_2, став займатися прийомом брухту чорного металу від населення, не маючи на те спеціального дозволу.
08 жовтня 2012 року близько 12.30 годин ОСОБА_1, перебуваючи на території комплексу споруд, розташованій по АДРЕСА_1, незаконно прийняв від ОСОБА_3 брухт чорного металу, вагою близько 46 кг., сплативши йому грошові кошти в сумі 80 гривень.
Крім того, 12 жовтня 2012 року близько 09.30 годин ОСОБА_1, перебуваючи на території комплексу споруд, розташованій по АДРЕСА_1, незаконно прийняв від ОСОБА_4 брухт чорного металу, вагою близько 53 кг., сплативши йому грошові кошти в сумі 69 гривень.
Крім того, 18 жовтня 2012 року близько 10.30 годин ОСОБА_1, перебуваючи на території комплексу споруд, розташованій по АДРЕСА_1, незаконно прийняв від ОСОБА_5 брухт чорного металу, вагою близько 34 кг., сплативши йому грошові кошти в сумі 51 гривня.
Незаконна злочинна діяльність ОСОБА_1 була припинена співробітниками СДІМ Тернівського РВ КГУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, які 18.09.2012 року в період часу з 15.00 годин до 16.30 годин в ході проведення обшуку на території комплексу споруд, розташованій по АДРЕСА_1, в гаражі, розташованому зліва від вхідних воріт, виявили і вилучили у ОСОБА_1 брухт чорного металу загальною вагою 530 кг., який він прийняв від населення за готівковий розрахунок, і зберігав з метою подальшого збуту, а також ваги зі шкалою зважування до 500 кг., які ОСОБА_1 використовував для зважування прийнятого брухту чорних металів.
В апеляції прокурор, який приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи та доведеність вини засудженого, просить вирок скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного судом покарання та постановити свій вирок з призначенням ОСОБА_1 покарання за ст.213 ч. 1 КК України у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або 8500 гривень.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію; засудженого, який просив відмовити у задоволенні апеляції прокурора, та залишити покарання, призначене йому вироком суду першої інстанції; проаналізувавши доводи, що зазначені в апеляції, і зіставивши їх з матеріалами, що знаходяться у справі, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Апеляційна скарга, яка була подана до набрання чинності Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 року (далі - КПК України від 13.04.2012 року), розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності КПК України від 13.04.2012 року, відповідно до вимог п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" вказаного кодексу.
Справа розглядалась судом першої інстанції в порядку ст. 299 КК України, оскільки засуджений свою вину в інкримінованому йому злочині визнав в повному обсязі та фактичні обставини справи ніким не оспорювалися. Кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст.213 КК України також є правильною і прокурором в апеляції не оспорюється.
Відповідно до вимог ст.365 КПК України, вирок переглядається апеляційним судом у межах наданої апеляції прокурора.
Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення злочину, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність засудженого та на кваліфікацію його дій, не виявлено.
Що стосується тверджень прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання, то вони ґрунтуються на матеріалах справи і заслуговують уваги.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, призначаючи покарання, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з вироку суду ці вимоги закону суд не дотримав.
Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд врахував ступень тяжкості скоєного злочину та особу засудженого, який у скоєному злочині розкаявся, за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 29), раніше не судимий (а.с. 30), і прийшов до правильного висновку, що йому необхідно та достатньо обрати покарання у вигляді штрафу на користь держави.
Однак висновки суду щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 1700 гривень, тобто в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, не можна визнати обґрунтованими.
Суд фактично не навів у вироку переконливих доводів про необхідність застосування до засудженого ОСОБА_1 більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією статті 213 частини 1 КК України, якою визначено його розмір від 500 до 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто від 8500 гривень до 25500 гривень.
Крім того, колегія суддів, погоджуючись з доводами апеляції прокурора, вважає за необхідне при визначенні міри покарання засудженому ОСОБА_1, врахувати дані, що характеризують його особу, які не були враховані судом першої інстанції при визначенні йому міри покарання, а саме той факт, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджується довідками ОКЗ "Психоневрологічний диспансер м. Кривий Ріг" (а.с. 27, 28).
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що суд фактично не врахував належним чином дані про особу засудженого та неправильно застосував кримінальний закон, у зв'язку з чим обрав ОСОБА_1 надто м'яке покарання, яке не передбачено санкцією ч.1 ст.213 КК України.
Виходячи з наведеного, на підставі п.2 ч.1 ст.378 КПК України колегія суддів визнає вирок щодо ОСОБА_1 таким, що підлягає скасуванню за м'якістю призначеного йому покарання з постановленням нового вироку в частині призначення засудженому покарання.
Керуючись ст.ст.378, 379 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України від 13.04.2012 року, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, а вирок Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2013 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання цим вироком - скасувати.
Призначити ОСОБА_1 за ч.1 ст.213 КК України покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Міру запобіжного заходу до набрання чинності вироку ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд.
В решті вирок Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2013 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.
Судді апеляційного суду
Справа № 11/744/220/к/13 Головуючий у 1-й інстанції Биканов І.Р.
Категорія ст. 213 ч. 1 КК України Доповідач Яценко Т.Л.