ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________
"23" листопада 2006 р.
Справа № 26/379-06-8309
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Лавренюк О.Т.
суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.
при секретарі судового засідання: Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від позивачів: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином
від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(далі по тексту -СПД ОСОБА_1)
на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2006 р.
по справі № 329/379-06-8309
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_3(далі по тексту -СПД ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3 відповідно)
до СПД ОСОБА_1
про стягнення боргу
Позивачі звернулися до суду з позовом до СПД ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 41 200,00 грн. за надані юридичні послуги згідно з Договором від 24.01.2006 р. Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони зареєстровані як фізичні особи -підприємці, мають статус адвокатів, надавали послуги відповідачці згідно з договором, яка всупереч вимогам договору передбачений договором гонорар не сплатила, чим порушила ст. ст. 615 п. 2, 903 п.п. 3.4 ЦК України, порушивши їх майнові інтереси.
Відповідачка позов не визнала.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2006 р. у справі № 26/379-06-8309(суддя Никифорчук М.І) позов задоволено частково.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачі, діючи на підставі Закону України «Про адвокатуру», на підставі вимог Правил адвокатської етики, здійснювали правову допомогу, а відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання щодо оплати праці позивачів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням СПД ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що суд не в повній мірі дослідив матеріали справи, допустив порушення вимог матеріального та процесуального законодавства.
СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3 надали відзив на апеляційну скаргу, в якому вказують, що рішення суду обгрунтовано, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання сторони не з'явилися. З огляду на те, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвали, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, Одеський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності сторін.
Колегія судів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом, дійшла до наступного.
Позивачі зареєстровані як фізичні особи-підприємці та користуються спрощеною системою обліку та звітності, є адвокатами, згідно свідоцтв на право зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до роз'яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 18.02.2005 р. № IV/9-2-5 «Про збереження статусу адвоката при переході на спрощену систему оподаткування» вказано, що у випадку обрання адвокатом (адвокатським об'єднанням) спрощеної системи обліку та звітності, їх правовий статус як адвокатів не змінюється і на них у повному обсязі поширюються права, обов'язки та гарантії їхньої адвокатської діяльності, що випливають з чинного законодавства та з Правил адвокатської етики.
Згідно ст. 3 Закону України «Про адвокатуру» -діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами України і статутами адвокатських об'єднань. З цього випливає, що цей Закон є єдиними для діяльності всіх адвокатів, до кола яких відносяться і позивачі по справі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Відповідно до ст. 37 Правил -у випадку дострокового розірвання угоди про надання правової допомоги за ініціативою клієнта, якщо причина розірвання угоди полягає в неналежному, такому що не відповідає закону і правилам адвокатської етики виконанню доручення, адвокат не має права вимагати сплати йому гонорару і повинен повернути клієнту фактично внесений гонорар.
Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики: гонорар -це передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги: гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням роботи.
Відповідно до ст. 40 Правил клієнт має право в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати угоду з адвокатом в односторонньому порядку.
Як встановлено матеріалами справи, 24.01.2006 р. між сторонами було укладено Договір № НОМЕР_1 про надання правової допомоги, згідно з умовами якого виконавець (позивачі) зобов'язується надати правову допомогу, яка складається з нижче вказаного: представництво інтересів Замовника по справі за позовом ПП «Пансіонат Незабудка» про розірвання договору оренди від 16.04.2003 р. бази відпочинку в смт. Затока, стягнення боргу і по зустрічному позову про визнання права власності на частину бази відпочинку «Незабудка» на стадії касаційного оскарження постанови апеляційного господарського суду Одеської області від 17.01.2006 р., виконання рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2005 р., а також по іншим питанням, зв'язаним з виконанням даного Договору, а Замовник зобов'язується сплатити за вказану послугу.
Строк виконання обов'язків сторонами визначений моментом повного виконання своїх обов'язків.
Пунктом 4.1 Договору передбачена сплата авансу, який сплачує замовник у розмірі 25 750,00 грн. для оплати витрат, пов'язаних з виконанням договору. Сплата авансу провадиться на протязі 3-х днів з моменту підписання Договору.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що за надану виконавцем правову допомогу Замовник сплачує гонорар у розмірі 41 200,00 грн. на протязі 10 днів з моменту вступу в закону силу рішення господарського суду Одеської області від 20.10.2005 р. по справі № 9-30/249-04-8819.
Аналізуючи вказаний Договір, колегія суддів приходить до висновку, що умовами сплати гонорару повинна була бути постанова Вищого господарського суду України про залишення без змін рішення Одеського господарського суду та постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі № 9-30/249-04-8819, які прийняті 20.10.2005 р. та 17.01.2006 р.
Посилання позивачів та висновок суду першої інстанції про те, що умови договору відносно набрання чинної сили рішення господарського суду від 20.10.2005 р. виконані та підтверджуються постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 р. спростовуються датою складання спірного договору -24.01.2006 р., що свідчить про те, що саме постанова ВГСУ, яка б підтвердила рішення суду першої інстанції та постанову Одеського апеляційного господарського суду є умовою оплати гонорару.
Тобто пунктом 4.2 Договору передбачена умова належного виконання договору -постанова Вищого господарського суду України про залишення без змін рішення Одеського господарського суду та постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі № 9-30/249-04-8819, які прийняті відповідно 20.10.2005 р. та 17.01.2006 р.
Згідно зі ст. 10 Правил адвокатської етики адвокат зобов'язаний надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, досконалість в урахуванні всіх обставин, що стосується доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання.
Умова сплати гонорару, вказана в договорі, є некоректною, але саме така умова сплати гонорару була вказана в договорі, у зв'язку з чим ця умова аналізується колегією суддів, як умова виконання зобов'язання і умова сплати гонорару.
26.01.2006 р. відповідачка на виконання п. 4.1 Договору перерахувала аванс у розмірі 25 750,00 грн., тобто розрахувалась за витрати, пов'язані з участю позивачів в суді касаційної інстанції, виконавши свої зобов'язання.
Постановою Вищого господарського суду України вищевказане рішення та постанова по справі № 9-30/249-04-8819 скасовані і тому участь позивачів на стадії касаційного розгляду справи, за що відповідачка сплатила 25 750,00 грн., не може бути підставою для сплати гонорару, оскільки Договором чітко визначена підстава сплати гонорару - постанова Вищого господарського суду України про залишення без змін рішення Одеського господарського суду та постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі № 9-30/249-04-8819, які прийняті відповідно 20.10.2005 р. та 17.01.2006 р., тобто участь позивачів на стадії касаційного оскарження не є умовою сплати гонорару.
Висновок суду першої інстанції, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2006 р. свідчить про повне виконання позивачами умов договору від 24.01.2006 р. суперечить обставинам справи, спростовується Договорами, які укладалися сторонами 30.11.2004 р. та 20.02.2005 р., виконання яких завершено 17.01.2006 р.
Згідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості суд першої інстанції належно не з'ясував всі обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін, не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права доказових та юридичних фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції, що сплатою авансу відповідачка виконала умови п. 4.1 Договору, що сплатою авансу з боку відповідача виконані умови договору відповідно до виконаної роботи з боку позивачів є дійсним, але цей висновок не свідчить про обов'язок відповідача сплачувати і передбачений договором гонорар, так як умови, при яких міг би бути оплачений гонорар, позивачами не виконані.
Посилання суду першої інстанції на часткове задоволення позову, з урахуванням виплаченого авансу, безпідставне, нічим не обґрунтовано, суперечить Договору, укладеному сторонами, згідно з яким аванс не є частиною гонорару.
За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга СПД ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2006 р. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу СПД -фізичної особи ОСОБА_1задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2006 р. по справі № 26/379-06-8309 скасувати.
В задоволені позову СПД -фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3-відмовити.
Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Т. Лавренюк
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Т.Я. Гладишева