79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.11.06 Справа№ 4/2264-26/388
За позовом: Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів
до відповідача: Приватного підприємства агрофірми «Дружба», с. Тернопілля Миколаївського району Львівської області
Про стягнення 27 673,73 грн.
Суддя Ю.Б. Деркач
при секретарі: Боровець Я.
Представники:
від позивача Рісний М.Б. -адвокат
від відповідача не з'явився
Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки
передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.12.2006 р.
Суть спору: Дочірнє підприємство «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства агрофірми «Дружба», с. Тернопілля Миколаївського району Львівської області про стягнення 27 673,73 грн.
Ухвалою суду від 27.10.2006 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на 20.11.2006 р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 27.10.2006 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.
Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
18 травня 2006 року між сторонами укладено угоду № 1 на влаштування площадки для стоянки автомобілів біля цеху біопалива за якою позивач зобов'язується своїми силами і засобами виконати роботи по влаштуванню площадки для стоянки автомобілів біля цеху біопалива відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а відповідач зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію у 2-денний строк, після підписання договору, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, забезпечити необхідними будівельними та іншими матеріалами, прийняти роботи і повністю оплатити вартість виконаних робіт.
Відповідно до умов договору остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідачем протягом 10 днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт.
Судом встановлено, що на виконання умов угоди № 1 від 18.05.2006 р. позивачем виконано роботи на суму 24 139,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, підписаними та завіреними печатками сторін.
Судом встановлено, позивачем направлялась відповідачу претензія № 1 від 18.08.2006 р. з вимогою оплатити суму заборгованості в розмірі 24 193,00 грн. Однак відповідач залишив вказану претензію без відповіді.
Відповідно до витягу із Статуту та довідки з ЄДРПОУ, копії яких є у матеріалах справи, позивач діє на основі лише державної власності, а тому відповідно до ст. 22 ГК України є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.
Пунктом 13.1. угоди № 1 від 18.05.2006 р. передбачено обов'язок відповідача у випадку прострочення оплати або неповної оплати вартості виконаних робіт сплати на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 1 318,59 грн.
Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Позивачем нараховано відповідачу штраф на загальну суму 1 693,51 грн. Стаття 231 ГК України передбачає застосування штрафних санкцій лише до окремих видів зобов'язань, а саме до зобов'язань, що повинні виконуватися в натурі, що не підпадає під ознаки зобов'язання, що не виконані за угодою № 1 від 18.05.2006 р. З огляду на викладене, в частині позовних вимог щодо стягнення 1 693,51 грн. штрафу в задоволенні позову слід відмоити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 241,93 грн. та три проценти річних на загальну суму 226,70 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач проти позовних вимог позивача у встановленому порядку не заперечив.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.
Судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.
3. Стягнути з Приватного підприємства агрофірми «Дружба», с. Тернопілля, Миколаївський район, Львівська область (р/р 26000301348 в Ощадному банку м. Миколаїв, МФО 315190, код ЄДРПОУ 03760912) на користь Дочірнього підприємства «Львівський Облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів, вул. Володимира Великого, 54 (р/р 26009301000293 у ЗРФ «Трансбанк» м. Львова, МФО 385435, код ЄДРПОУ 31978981) 24 193 грн. 00 коп. основного боргу, 1 318 грн. 59 коп. пені, 241 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 226 грн. 70 коп. -3% річних, 259 грн. 80 коп. державного мита та 110 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
5. В частині позовних вимог щодо стягнення 1 693,51 грн. штрафу, 16,94 грн. державного мита та 110,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в задоволенні позову відмовити.
Суддя Деркач Ю.Б.