донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.11.2006 р. справа №17/235
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Шевкової Т.А.
суддів
Дзюби О.М., Стойка О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача:
Басюк Т.Л. дов. № ЦХП-18/3202-1 від 15.09.06р.,
від відповідача:
Шлімілі І.П. дов.№ Н-01/4003 від 25.12.2005р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
10.10.2006 року
по справі
№17/235 (суддя Татенко В.М.)
за позовом
Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" м.Київ
до
Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк
про
зобов'язання доакцептування сповіщення на суму 958грн. 22коп.
Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач» м.Київ звернулось до Державного підприємства “Донецька залізниця» м.Донецьк з позовом про зобов'язання виконати умови договору поставки по здійсненню акцепту сповіщення № 12792 від 30.11.2004р. на суму 958грн.22коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання умов договору від 10.01.2004р. № ЦХП-14-00404-02.
Господарський суд рішенням від 10.10.2006р. у справі №17/235 позовні вимоги задовольнив.
При винесені рішення господарський суд визнав доводи залізниці щодо наявності недостачі вантажу такими, що не ґрунтуються на будь-яких доказах, факт недостачі визнав недоведеним відповідачем з причин недодержання встановленого порядку приймання продукції. Наданий суду акт приймання нафтопродуктів № 55 від 23.11.2004р. не прийняв в якості доказу в розумінні ст.34 ГПК України.
Крім того, господарський суд стягнув з позивача на користь Державного бюджету України штраф у сумі 500грн. 00коп., керуючись вимогами п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за ухилення від вчинення дій, покладених на позивача судом, оскільки в порушення ухвал господарського суду позивачем не був наданий наказ Укрзалізниці № 251-Ц від 03.07.2000р., наданий наказ без затвердженого ним додатку, який є його невід'ємною частиною.
Державне підприємство “Донецька залізниця» м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2006р. у справі №17/235 скасувати.
Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про недоведеність факту недостачі, оскільки, на його думку, надані суду документи в повній мірі доводять факт недостачі.
У судовому засіданні представник заявника скарги повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України “Укрзалізничпостач» м.Київ просив рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2006р. у справі №17/235 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій» та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні», статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Між сторонами 10.01.2004р. було укладено договір № ЦХП-14-00404-02, у виконання умов якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити нафтопродукти, найменування, марка, ціна та кількість яких вказуються в додатках, які є невід'ємними частинами договору та надаються додатково.
На поставку дизельного палива сторонами узгоджено специфікація № 11 з визначенням терміну постачання з 01.11.2004р. по 30.11.2004р.
Відповідно п. 2.2 договору сторони передбачили, що ціни на товар, який постачається згідно з цим договором, встановлюються в гривнях та включають в себе вартість товару, націнку постачальника, відповідно до наказу Укрзалізниці № 036-Ц від 01.03.2004р., складська націнка складає 1,5% від вартості поставленого товару, транзитна націнка складає 1,0% від вартості поставленого товару.
Позивачем на виконання договору поставки за залізничною накладною № 32552039 в цистерні № 74255283 на станцію Слов'янськ Донецької залізниці на адресу відповідача було поставлено дизельне паливо марки 3-0,2-(-25) у кількості 58696кг, вантаж видано одержувачу 21.11.04р. відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України без перевірки.
На виконання пункту 6.1 розділу 6 договору для проведення розрахунків позивач пред'явив відповідачеві рахунок-фактуру № ФАС04-3024 від 30.11.2004р., податкову накладну № 3024 від 30.11.2004р. та сповіщення «авізо» № 12792 від 30.11.2004р. на відвантажену продукцію на суму 186239грн. 13коп.
Пунктом 6.2 розділу 6 договору встановлено, що покупець на протязі 10 банківських днів з дати отримання документів визначених в п. 6 договору здійснює розрахунки за поставлений постачальником товар.
Пунктом 6.5 розділу 6 договору сторони встановили, що розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці № 251-Ц від 03.07.2000р. «Про порядок економічних відносин на залізничному транспорті України».
Позивачем не надано господарському суду на його вимогу тексту вищезазначеного порядку.
Відповідачем отримане сповіщення «авізо» № 12792 від 30.11.2004р. акцептоване частково в сумі 185280грн. 91коп.
Відповідач свої дії щодо часткового акцепту сповіщення обґрунтовує тими обставинами, що при прийманні нафтопродуктів ним була встановлена недостача нафтопродуктів у кількості 302кг на суму 958грн. 22коп., про що було складено акт приймання нафтопродуктів по кількості № 55 від 23.11.2006р., тому відповідач вважає, що його дії по частковому акцептуванню сповіщення є такими, що відповідають п. 4.2, п. 4.3 договору поставки, і він не повинен сплачувати не отриману ним продукцію.
Господарський суд, розглянувши надані відповідачем в підтвердження своїх доводів документи, а саме: акт приймання нафтопродуктів по кількості від 23.11.2004р. № 55, телеграму, посвідчення № 55 на Ковальову Н.П., розрахунок, дійшов до правильного висновку про те, що даними документами не доведено факт недостачі нафтопродуктів з причин недодержання встановленого порядку приймання продукції.
Вантаж був виданий одержувачу вантажу без перевірки маси вантажу в цистерні, про що зроблено відмітку у залізничній накладній № 32552039 про видачу вантажу відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, що свідчить про надходження до призначення вантажу в цистерні без ознак доступу до вантажу на шляху прямування, тому немає підстав для покладення вини за недостачу вантажу на перевізника.
Відповідно до ч. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Згідно пункту 4.2 договору прийом товару за кількістю, який постачено в залізничній цистерні, здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 02.04.1998р. № 81/38/101/235/122, зареєстрованої Мінюстом України за № 685/3978 від 07.10.1999р. (далі - Інструкція), із складанням «Акту приймання нафтопродуктів за кількістю» за формою № 5-НП.
Висновок господарського суду про те, що при прийманні продукції порушені п. 4.1.3.19, п. 4.1.3.21 Інструкції є таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.
Так, відповідно до вимог Інструкції акт приймання нафтопродуктів повинен бути складений в день надходження вантажу, тоді як одержувачу вантажу цистерна № 74255283 видана станцією призначення 21.11.2004р., акт приймання нафтопродуктів складений 23.11.2004р.
Причини несвоєчасного приймання нафтопродуктів не зазначені. Телеграма на виклик представника вантажовідправника відправлена також 23.11.2004р.
Доводи ДП «Донецька залізниця» про те, що при фіксуванні недостачі оплата поставленого дизельного палива може здійснюватись за вирахуванням вартості недоотриманої продукції відповідно до п. 4.2, 4.3, 4.4 договору поставки не приймаються до уваги, оскільки умовами договору не передбачено викладений вище порядок та можливість нездійснення акцепту сповіщення на вартість недостачі.
Крім того, позивач відмовив залізниці в задоволенні вимог за претензією № НЗТ-03-1118 від 14.12.2004р. по відшкодуванню збитків у зв'язку з виявленою недостачею на суму 958грн. 23коп.
При наявності даних обставин, слід визнати, що позивачем виконані зобов'язання за договором поставки № ЦХП-14-00404-02 від 10.01.2004р. в частині поставки нафтопродуктів, а відповідачем не доведено виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції за умовами договору, тому висновок господарського суду про зобов'язання відповідача доакцептувати сповіщення на суму 958грн. 22коп. є правильним.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця» м.Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 10.10.2006р. у справі № 17/235 залишити без змін.
Головуючий Шевкова Т.А.
Судді: Дзюба О.М.
Стойка О.В.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС