06.12.2006 Справа № А36/232
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Тищик І.В.- доповідач,
суддів -Сизько І.А., Верхогляд Т.А.
при секретарі - Врона С.В.
за участю представників
позивача: Федосеєва І.О.
відповідача: Грідчин С.Ю., Сеннов О.А.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.06 року у справі № А36/232
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної компанії «Нова», м. Підгороднє
до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Дніпропетровськ
про визнання нечинними рішень про застосування штрафних санкцій,
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.06 року у справі № А36/232 (суддя Кожан М.П.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі та визнані недійсними рішення Дніпропетровської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000142306/0 від 22.02.2006р., №0000142306 від 20.06.06р. та №0000142306/0 від 20.06.06р.
Вмотивовуючи постанову, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач - Дніпропетровська МДПІ, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
При цьому скаржник посилається на матеріали перевірки, які свідчать про порушення суб'єктом господарювання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; про відмову суб'єкта господарювання надати перевіряючим документ, який посвідчує продаж товару; про відсутність у суб'єкта господарювання, основним видом діяльності якого є торгівля, торгового патенту; про відмову посадових осіб відповідача від підпису акта перевірки.
Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
22.02.2006р. Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією було прийнято рішення №0000142306/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яким ТОВ Торгівельна компанія «Нова» були нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19517,00 грн.
Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення явився акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності від 07.02.2006р. №00673.
Проведеною перевіркою було встановлено, що при здійсненні продажу 3 листів 1,5х6 м сталі товстолистової марки 3СП (виробник ММК ім. Ілліча), вага 1200кг на загальну суму 3900,0 грн. розрахункова операція проведена без використання реєстратора розрахункових операцій, без видачі відповідного розрахункового документу; актом перевірки зафіксована відсутність торгового патенту, що являється порушенням п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Як убачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія «Нова» здійснюється діяльність з оптової торгівлі, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 07.07.2004р. за №5394.
Відповідно до чинного законодавства оптовою торгівлею являється діяльність по придбанню товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі та іншим суб'єктам підприємницької діяльності.
В силу пп.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Підпунктом 12 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем здійснюється саме оптова торгівля, яка (як убачається з вищенаведеної норми) не передбачає застосування реєстраторів розрахункових операцій. Натомість доказів здійснення позивачем торгівлі за грошові кошти, як стверджує скаржник, матеріали справи не містять. Посилання податкового органу на здійснення посадовими особами операції з придбання металопродукції за грошові кошти не приймається колегією суддів в силу наступного:
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи убачається, що в ході перевірки посадовими особами податкового органу застосовувалися заходи з проведення контрольної закупки товару (металопродукції).
При цьому право здійснювати контрольні та оперативні закупки товарів з метою виявлення та документування фактів протиправних дій надане лише оперативним підрозділам (в тому числі оперативним підрозділам податкової міліції) для виконання задач оперативно-розшукової діяльності у відповідності зі ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» за наявності підстав, передбачених даним Законом.
Що стосується права органів державної податкової служби здійснювати контрольні закупки, то останнє чинним законодавством не передбачено.
Здійснення контролю за додержанням порядку проведення розрахунків шляхом проведення оперативних перевірок передбачалося ч.1 ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції Закону від 13.07.2000 року № 1927, однак, з 2000 року (Закон України від 21.12.2000 року № 2156-ІІІ) проведення перевірки у вказаний спосіб виключено з зазначеної норми Закону.
Таким чином, відповідачем при проведенні перевірки були порушені норми чинного законодавства; перевірку підприємства-позивача здійснено у спосіб не передбачений чинним законодавством; акти, складені за результатами такої перевірки, не є належними доказами наявності правопорушень і не можуть бути підставою для нарахування фінансових санкцій. Окрім того, в силу ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
При цьому акти, складені за результатами перевірки, містять суперечливі дані. Так, а) матеріалами справи посвідчується, що перевірка здійснювалася в присутності директора товариства, в акті перевірки присутність директора при перевірці не відображена, тоді як в акті відмови від підпису вказано, що директор від підпису відмовився; б) в акті перевірки відображено, що накладні на реалізуємий товар в наявності, тоді як в подальшому відповідач наполягає на невидачу накладних, на реалізований йому товар.
Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що операцію здійснену посадовими особами в ході перевірки не можна вважати доказом продажу позивачем спірної продукції.
Згідно ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до приписів ст. 206 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі; усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення.
Частиною 1 ст. 207 зазначеного Кодексу передбачено, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин, на здійсненні якого наполягає скаржник, в письмовій формі не укладався; не може останній вважатися і усним, оскільки не виконувався у момент вчинення.
За викладених обставин колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про те, що позивачем продаж металопродукції не здійснювався і штрафні санкції застосовані до нього безпідставно.
В силу ч. 2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Належні докази на підтвердження правомірності нарахування підприємству-позивачу штрафних санкцій, передбачених п. 1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», податковим органом не надано.
З огляду на відповідність висновків, викладених у постанові суду, обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо її скасування. Доводи відповідача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205-206 КАС України, суд
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2006 року у справі № А36/232 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.В.Тищик
Судді: І.А.Сизько
Т.А.Верхогляд