Справа № 2-620/11
(/11)
Іменем України
„22" лютого 2011 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Спаї В.В.,
при секретареві - Гудим О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Позивач звернувся до суд із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №DNHDGK01430348 від 02.10.2006 р. ОСОБА_2 02.10.2006 року отримав кредит у розмірі 23 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.10.2021 року. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Утім, на порушення зазначених правових норм та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного Кодексу України наслідками порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 19.03.2009 року має заборгованість в розмірі 19354,00 дол. США, яка складається з наступного:
18746,04 дол. США - заборгованість за кредитом, 507,58 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 80,00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 20,38 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Як зазначається позивачем при зверненні до суду, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач та відповідач 02.10.2006 р. уклали договір іпотеки № DNHDGK01430348. Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 82,6 м2, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пров.Тайговий, буд. 4, яке належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.10.2006 р.
Предмет позову становить вимога про звернення стягнення на житловий будинок загальною площею 82,6 м2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNHDGK01430348 від 02.10.2006 р.) Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, про виселення відповідача, який зареєстрований і проживає у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Дніпропетровську.
У судове засідання, в якому ухвалено судове рішення, особи, які беруть участь у справі, не з'явилися; представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У судове засідання відповідач, який був повідомлений належним чином про розгляд справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Врахував заяву представника позивача та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Разом з тим, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № DNHDGK01430348 від 02.10.2006 р. ОСОБА_2 02.10.2006 року отримала кредит у розмірі 23 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 01.10.2021 року. Утім, на порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав; відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного Кодексу України наслідками порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
У зв'язку з порушенням з боку відповідача зобов'язання за кредитним договором станом на 19.03.2009 року розмір заборгованості складає 19354,00 дол. США, яка складається з наступного: 18746,04 дол. США - заборгованість за кредитом, 507,58 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 80,00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 20,38 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 02.10.2006 р. між сторонами у цій справі був укладений договір іпотеки № DNHDGK01430348, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме будинок, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пров.Тайговий, буд. 4; майно належить відповідачу на права власності на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Іпотека ? вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку»; відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, оскільки відповідач не діє у спосіб, передбачений законом та кредитним договором, заборгованість за кредитним договором не сплачує, порушенням з боку позичальника боргового зобов'язання завдаються збитків іпотекодержателю та змінюється обсяг його прав, можливість звернення стягнення на майно сторони за цим позовом погодили під час укладення іпотечного договору, у зв'язку з цим вимога щодо звернення стягнення на майно є такою, що підлягає задоволенню з урахуванням заборгованості за кредитним договором від 02.10.2006 р. № DNHDGK01430348 в розмірі 19354,00 дол. США, яка складається з наступного: 18746,04 дол. США - заборгованість за кредитом, 507,58 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 80,00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 20,38 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, що підлягають сплаті іпотекодержателю (Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк») з вартості предмета іпотеки.
Разом з тим, частково задовольняючи позов та відмовляючи в задоволенні його вимоги про надання позивачу права укладати від імені відповідача договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, суд бере до уваги вимоги закону щодо представництва інтересів у правовідношеннях, навіть не зважаючи на неоспорювання відповідачем правочину у цій частині, судом не може бути захищено право позивача у спосіб, який суперечить закону (право укладати від імені відповідача договір купівлі-продажу предмета іпотеки, а також здійснювати від імені відповідача інші повноваження), через що, враховуючи також те, що відповідач не оспорював розмір заборгованості за кредитним договором, що розцінюється судом як визнання даної обставини, яка є підставою для звільняє від доказування (ч. 1 ст. 61 ЦПК України), порушені права позивача підлягають поновленню в межах заявлених вимог (ст. 11 ЦПК України) та в обраний судом спосіб, зазначений вище.
Вимога позову про виселення відповідача, місце проживання якого зареєстровано у зазначеному вище домоволодінні, є такою, що підлягає задоволенню на підставі ст. 40 Закону України «Про іпотеку»; підстави для задоволення вимоги позову про зняття з реєстраційного обліку відповідача у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Дніпропетровська не можуть бути розглянуті судом у порядку цивільного судочинства.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до приписів ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України та ст. 40 Закону України «Про іпотеку», суд
Позов задовольнити частково.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 02.10.2006 р. №DNHDGK01430348: на житловий будинок загальною площею 82,6 м2 та земельну ділянку 1200 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, та за рахунок реалізації якого в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» шляхом проведення прилюдних торгів з постановою ціною квартири, встановленої на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя (Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк») у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 02.10.2006 р. № DNHDGK01430348, яка склалася станом на 19.03.2009 року, в розмірі 14 9025,80 гривень (еквівалент 19 354,00 дол. США), з яких заборгованість за кредитом становить 18746,04 дол. США, заборгованість по процентам - 507,58 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 80,00 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 20,38 дол. США, що підлягають сплаті іпотекодержателю (Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк») з вартості предмета іпотеки.
Виселити ОСОБА_2 з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 64993919400001) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1498,76 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30,00 грн.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя