43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
"11" грудня 2006 р.
Справа № 02/94-2А.
за позовом Повного товариства «Луцьк-Кредит (Ващук і Компанія)», м.Луцьк
до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинними рішень Луцької ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000462200/0, №0000752200/0 від 10.07.2006р.
Суддя Костюк С.В.
при секретарі : Яцишин В.А.
представники:
від позивача, Ващук В. М, голова правління, Білоус В. С, довіреність № від 02.11.06р.;
від відповідача, Коптєва А. Є, довіреність № 30 від 04.09.06, Шевчук В. В., довіреність № 6 від 23.06.06р.
Відповідно до п. 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, спір розглядається за нормами КАС України.
Запис розгляду справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».
В судовому засіданні представника сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 50 КАС України; заяви про відвід судді відповідно до ст.27 КАС України не поступило.
В судовому засіданні 23.11.2006р. була оголошена перерва до 29.11.2006р., яку продовжено до 11.12.2006р.
Суть спору: Позивач звернувся з адміністративним позовом, уточненим заявою від28.11.2006р., в якому просить визнати нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Луцької ОДПІ від 14.09.2006р. №0000462200/3 та №00007522003 на суму 783719,70грн. та 2400грн.
Обгрунтовуючи заявлену вимогу позивач зазначає, що оскаржувані рішення прийняті на підставі акту перевірки №01482, при апеляційному оскарженні до ДПА області та ДПА України рішення Луцької ОДПІ залишені без змін, вважає рішення про застосування штрафних санкцій незаконними, оскільки при їх винесенні порушені норми матеріального права.
Відповідач в заперечення на позовну заяву вимоги позивача відхиляє та просить відмовити в позові з наступних підстав.
Перевіркою правильності ведення касових операцій встановлено завищення встановленого товариством у 2005 році ліміту каси. Так, з 02.01.2005р. згідно наказу від 02.01.2005р. товариством самостійно встановлено ліміт каси в сумі 5000грн., тобто з перевищенням граничних розмірів, визначених п.5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Нацбанку України від 15.12.2004р. №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 13.01.2005р. за №40/10320 (далі Положення №637). Під час перевірки, керуючись п.7.21 даного Положення проведено розрахунок ліміту залишену готівку в касі згідно п.5.4 та визначеного його товариству в розмірі 1335,19грн. Сума перевищень понад 1335,19грн. вважається понадлімітною і за перевірений період сума переліміту каси становить 387859,85грн.
При цьому самостійно встановлений товариством ліміт каси на 2005 рік в сумі 5000грн. не відповідає вимогам п.п.2.5.-5.4 Положення №637 та п.п.4.6, 4.12 та 4.15 Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України (чинний до 14.02.2005р.)
Штраф в розмірі 8000грн. застосовано до товариства за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням у розмірі витраченої готівки на підставі Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушенням норм з регулювання обігу готівки (із змінами та доповненнями). В даному випадку позивачем порушено п.2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні) затверджене Постановою Правління Нацбанку України від 19.12.2001р. №72 та зареєстроване в Міністерстві юстиції 15.03.2001р. за №237/5428, яке було чинне на момент здійснення операцій з готівкою, тобто у ІІІкв. 2004 року. При встановлені факту порушення ОДПІ посилається на пункти 2.13, 5.5 Положення №72.
При застосуванні штрафної санкції в розмірі 2400грн. податкова керувалась ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
В даному випадку встановлено, що в порушення ст.3 даного закону товариств в період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. здійснювало діяльність з надання послуг без придбання торгового патенту. Згідно розпорядження Луцької міської ради народних депутатів від 20.05.1998р. №188-рр вартість торгового патенту на послуги ломбардів визначена в сумі 100грн. на місяць. Обгрунтовуючи правомірність застосування штрафу відповідач посилається на ст.3-1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької" та Постанову КМУ від 27.04.1998р. №576, якою затверджено перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню.
З представлених сторонами матеріалів вбачається наступне.
Актом перевірки Повного товариства "Луцьк-Кредит" (Ващук і Компанія" (надалі Товариство) з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 19.04.2004р. по 31.12.2005р., від 10.05.2006р. №59/22 00/32872290 встановлено порушення :
- пунктів 5.3, 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. за №637 та зареєстрованого в МЮУ 13.01.2005р. за №40/10320 (надалі Положення №637), що призвело до переліміту каси на суму 387859,85грн.;
- пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Нацбанку України 19.12.2001р. №72, (надалі Положення №72), зареєстрованого МЮУ 15.03.2001р. за №237/5428, за використання одержаних в ІІІкв. 2004 року в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням в сумі 8000грн.;
- статті 31 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" №98/96-ВР від 23.03.1996р. із змінами та доповненнями, в частині не придбання товариством торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг з 01.01.2005р. по 31.12.2005р.
Розпорядженням Луцької міської ради народних депутатів від 20.05.1998р. №188-рр встановлена вартість торгового патенту на послуги ломбардів в сумі 100грн. в місяць.
На підставі акту перевірки за вищезазначені порушення, Луцькою ОДПІ 18.05.2006р. прийнято рішення №0000462200/2/10/7947/2200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 786119,70грн. (а.с. 42).
За результатами адміністративного оскарження даного рішення до ДПА області Луцькою ОДПІ 10.07.2006р. прийнято два рішення №0000752200/0 на суму 2400грн. (а.с.49) та №000462200/2 на суму 783719,70грн. (а.с.50).
Рішенням ДПА України від 14.09.2006р. №10272/16/25-0415 (а.с.62-63) рішення Луцької ОДПІ від 10.07.2006р. залишені без змін, а скарга товариства без задоволення.
Водночас, Луцькою ОДПІ 14.09.2006р. прийняті рішення зі значком "3", якими до товариства застосовано штраф в розмірі 2400грн. за порушення ст.3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності та рішення на суму 783791,70грн., яким застосовано штраф за порушення п.п.5.3., 5.4 Положення №637 та п.2.13 Положення №72.
Зазначені рішення є предметом спору по даній справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, а також заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що оспорювані рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача слід задоволити.
При цьому суд виходить з наступного.
Повне товариство "Луцьк-Кредит" (Ващук і Компанія) зареєстровано виконавчим комітетом Луцької міської ради 24.03.2004р. розпорядженням №279 (а.с.64).
Товариство діє на підставі Засновницького договору затвердженого загальними зборами учасників, протокол №1 від 16.03.2004р., який зареєстрований виконкомом Луцької міської ради (а.с. 65-76)
03.02.2005р. Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, ПТ "Луцьк-Кредит" (Ващук і Компанія) зареєстровано як фінансова установа (а.с.78).
У період, що перевірявся, товариство надавало фінансові позики фізичним особам під заставу золотих виробів та побутової техніки.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно заявки-розрахунку товариства філією "Волинське центральне відділення Промінвестбанк" встановлений ліміт каси з 01.07.2004р. в сумі 5000грн. (а.с.82) це відповідало п.4.15 Інструкції №69 від 19.02.2001р. (яка діяла до 14.02.2005р.)
На 2005 рік товариство згідно наказу №1-П від 02.01.2005р. самостійно встановило ліміт каси в сумі 5000грн.
Як визначалося пунктом 4.12 Інструкції №69 фінансовим установам ( у тому числі ломбардам) ліміт каси установою банку не встановлюється. Такі установи визначають його самостійно з відповідним повідомленням банкам, які здійснюють їх касове обслуговування.
В період , за який здійснювалась перевірка товариства, діяло Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.12.2001р. №72 та зареєстроване в Міністерстві юстиції 15.03.2001р. за №237/5428 (яке було чинне до 14.02.2005р.) та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою КМУ від 15.12.2004р. №637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції 13.01.2005р. за №40/10320.
Положенням №637 дано визначення, відповідно до якого небанківська фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надає одну чи кілька фінансових послуг та яка внесена до Державного реєстру фінансових установ в установленому законодавством порядку. До небанківських фінансових установ належать кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом яких є надання фінансових послуг.
Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001р. №2664-ІІІ, ломбарди також віднесені до небанківських фінансових установ.
Тобто, з моменту державної реєстрації ТП "Луцьк-Кредит" було небанківською фінансовою установою.
Розрахунок ліміту каси для підприємств визначений Положенням №637, зокрема розділом 5.
Так, пунктом 5.3 Положення №637 визначено, що ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.
Згідно п.5.4 Положення кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу, наявності домовленості підприємств з банком на інкасацію.
При визначенні розрахунку ліміту для товариства на 2005 рік в сумі 1335,79грн. податковий орган керувався абз.2 пункту 5.4 Положення, яким зазначено, що для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки в банк щодня або наступного дня від дня її надходження до каси, ліміт встановлюється у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).
Водночас, абз. 6 даного пункту зазначено, що вимоги щодо встановлення лімітів каси не поширюються на небанківські фінансові установи, які самостійно визначають порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи цих установ, обсягу готівкових надходжень, строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту каси.
Тому суд вважає неправомірним висновок податкового органу, в частині допущення товариством переліміту каси на суму 387859,85грн., а відтак і застосування за дане порушення штрафної (фінансової) санкції у двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожний день згідно ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Також за результатами перевірки застосовано штраф в розмірі 8000грн. згідно ст.1 зазначеного Указу за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням . При цьому відповідач вказує на порушення товариством п.2.13 Положення №72.
Відповідно до п.2.13 Положення підприємства, що мають поточні розрахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком (з чітким формуванням суми операцій, що буде здійснюватися) у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України. Контроль за цільовим використанням готівки, одержаної в установі банку здійснюється відповідно до п.5.5 цього Положення та за використання готівкових коштів не за цільовим призначенням до підприємств застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України.
Як слідує з матеріалів справи кошти в сумі 8000грн. були отримані в філії Волинського центрального відділення Промінвестбанку по чековій книжці 01.07. 2004р. в сумі 2000 грн., 23.07.2004р. - 3000грн. та 28.07.2004р. - 3000грн. (а.с. 104-106).
Згідно банківських виписок призначення платежу - оплата послуг.
Як вбачається з касової книги, отримані кошти використані на видачу фінансових позик фізичним особам.
Відповідно до визначення даного в Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбарди віднесено до фінансових установ, які відповідно до закону надають одну чи декілька фінансових послуг.
З акту податкової перевірки вбачається, що товариство у періоді, що перевірявся надавало під заставу фінансові позики фізичним особам.
З чого слідує, що витрачання одержаних в банку коштів проведено згідно з чинним законодавством, а тому суд вважає неправильним висновок відповідача в частині використання коштів в сумі 8000грн. не за цільовим призначенням, а відтак і застосування штрафу на дану суму.
Щодо неправомірності штрафу в розмірі 2400грн. згідно ст.8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", то суд виходить з такого.
Як слідує з матеріалів справи дійсно, статтею 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" передбачена відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють операції з надання побутових послуг, без одержання відповідних торгових патентів у вигляді штрафу у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Відповідно до п.п.1,2 статті 3-1 вищезазначеного Закону патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або, їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами. Під побутовими послугами за визначенням цього Закону слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.
Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається, як зазначено в статті 3-1 цього ж Закону, Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.
Згідно Переліку послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998р. №576, зазначені і послуги ломбардів.
Проте, з моменту набрання чинності Законом України від 12.07.2001р. №2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ломбарди віднесені до фінансових установ. Згідно визначення в підпункті 1) пункту 1 статті 1 вказаного Закону під терміном фінансова установа слід розуміти юридичних осіб, які відповідно до закону надають одну чи декілька фінансових послуга яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.
Отже, враховуючи викладені положення Закону, ломбарди надають не побутові, а фінансові послуги.
Посилання відповідача в даній ситуації на норми Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" суперечить вимогам пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Відповідно до вказаної норми Закону до приведення законодавства у відповідність до цього Закону, інші закони та нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Не можна визнати обгрунтованим твердження відповідача, щодо неможливості віднесення ломбарду до фінансової установи у зв'язку з тим, що не дотримано другої обов'язкової вимоги, передбаченої Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме : внесення юридичної особи до відповідного реєстру у порядку встановленому законом., оскільки 03.02.2005р. було зареєстровано як фінансова установа.
Крім того, відповідачем при прийнятті рішення не враховано, що відповідно до статтей 7,34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначається обов'язковість ліцензування певних фінансових послуг, зокрема, діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
Позивач підтвердив наявність ліцензії серії АА №765781, виданої Міністерством фінансів України, на право виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (торгівля скупленими в населення та прийнятими під заставу ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння).
З огляду на викладене, висновки перевіряючих щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" є безпідставними та такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства.
Виходячи з зазначеного та керуючись Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положеннями «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», ст.ст. 69,71,89,158-160 КАС України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Визнати нечинним рішення Луцької ОДПІ від 14.09.2006р. № 0000462200/3 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 783719 грн. 70 коп. та № 0000752200/3 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 2400 грн.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
Суддя С.В.Костюк
Дата виготовлення
повного тексту Постанови
11.12.2006р.