"16" листопада 2012 р. справа № 2а-11560/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 травня 2011 року у справі №2а-11560/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді
про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, -
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді , в якому просив:
поновити пропущений строк звернення до суду;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплаті 30% від щомісячної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Паро соціальний захист дітей війни»;
зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням норм ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за такі періоди: з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус "дитини війни", тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про соціальний захист дітей війни " для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачу відповідач керувався положеннями нормативних актів що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 травня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог про перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року,включно -залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та поновити пропущений з поважних причин строк подання позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно застосовано норми процесуального права. Так, на думку заявника апеляційної інстанції, суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що при визначенні початку перебігу строку передусім суд повинен з'ясувати, коли особа фактично дізналася про наявність відповідного порушення. Враховуючи, що про порушення прав позивачу стало відомо лише у 2010 році, він звернувся до суду з позовом в межах строку, встановлено ст.99 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року, подано до суду 14.04.2011 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті а.с.6), тобто з порушенням строків, які визначено ст..99 КАС України.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом про захист порушених прав позивач посилався на те, що є людиною похилого віку, та з урахуванням стану здоров'я йому важко постійно слідкувати за змінами в законодавстві. Посилався й на те, що відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Враховуючи, що перерахунок пенсії з урахуванням змін в законодавстві є обов'язком відповідача незалежно від звернень громадян, строк звернення до суду пропущено з поважних причин.
Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині перерахунку та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.
Відповідно до ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, строк давності звернення до суду не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій. В спірних правовідносинах підвищення до пенсії не було нараховане пенсійним органом, а відтак доводи позивача щодо застосування вимог ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є помилковими.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не існує.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 травня 2011 року у справі №11560/11 -без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк