01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" березня 2013 р. Справа № 911/260/13-г
Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу
за позовом Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району, Дніпропетровська обл., смт. Гвардійське
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафлок», Київська обл., м. Біла Церква
третя особаДержавна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про стягнення 2 929,90 грн.,
за участю представників:
позивача:Павлов С.О., довіреність № 32/2 від 01.02.2013 року;
відповідача:Ратушний К.М., директор; Безлущенко С.І., засновник;
третьої особи:не з'явилися;
У січні 2013 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Гвардійської квартирно - експлуатаційної частини району (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафлок» (відповідач) про стягнення 2 929,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками перевірки Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області фінансово-господарської діяльності позивача, встановлено завищення вартості робіт за договором підряду № 6/11 від на роботи по поточному ремонту ліній електроживлення смт. Черкаське в/ч № А-1302 від 23.11.2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем та виконаного повністю у двосторонньому порядку.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2013 року порушено провадження у справі, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну фінансову інспекцію в Дніпропетровській області та призначено розгляд справи на 07.02.2013 року.
07.02.2013 року через канцелярію суду відповідач подав письмові пояснення у справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 21.02.2013 року.
11.02.2013 року до канцелярії суду від третьої особи надійшли письмові пояснення у справі.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2013 року розгляд справи було відкладено на 14.03.2013 року.
25.02.2013 року до канцелярії суду від третьої особи на ійшли письмові пояснення у справі.
Представник третьої особи в судове засідання 14.03.2013 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника третьої особи, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквафлок» (підрядник) та Гвардійською квартирно - експлуатаційною частиною району (замовник) укладено договір підряду № 6/11 на роботи по поточному ремонту ліній електроживлення смт. Черкаське в/ч № А-1302, за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує виконання роботи по поточному ремонту ліній електроживлення смт. Черкаське в/ч № А-1302.
Згідно з частинами 1, 2 статті 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
Частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до частини 1 статті 321 Господарського кодексу України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення.
Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно з частиною 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до пункту 2.1. Договору сторонами встановлено, що ціна договору становить 96 933,60 грн.
До матеріалів справи залучено копію Акту приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року на суму 96 933,60 грн., який підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток. У судовому засіданні оглянуто оригінал зазначеного Акту приймання виконаних підрядних робіт.
Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Акти виконаних робіт складаються підрядником на підставі виконаних робіт. Акти виконаних робіт за Договором є письмовими документами, які визначають період виконання робіт підрядником, види робіт, які здійснив підрядник за цей період та вартість цих робіт з зазначенням сум податку на додану вартість, в порядку та в розмірах, визначених чинним законодавством України та загальну суму, яка підлягає сплаті замовником.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони Договору підписали Акт приймання виконаних підрядних робіт без зауважень.
На підставі Акту приймання виконаних підрядних робіт, позивачем роботи повністю оплачені, що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 14.01.2011 року на суму 96 933,60 грн., копія якого містить в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної фінансової інспекції Дніпропетровської області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Гвардійської квартирно - експлуатаційної частини району у період з 01.01.2010 по 01.09.2012, за результатами якої складено акт ревізії від 02.11.2012 № 08-21/94, який містить, зокрема, висновки про завищення вартості виконаних робіт за Договором на суму 2 929,90 грн. Такі висновки зроблено з огляду на те, що комісією в ході обстеження Акту приймання виконаних підрядних робіт встановлено безпідставність включення відповідачем до Акту машин та механізмів, які фактично не використовувались. За результатами проведеного перерахунку, з урахуванням виявлених порушень, встановлено завищення вартості робіт на 2 929,90 грн.
Посилаючись на висновки акту ревізії, позивач заявив позов про стягнення з відповідача 2 929,90 грн., які, на думку позивача, відповідачем отримані безпідставно і вказаним завдано шкоди економічним інтересам держави.
До матеріали справи залучено претензію позивача від 06.12.2012 № 2694, що адресований відповідачу щодо повернення 2 929,90 грн. Проте, доказів надіслання вказаного листа, позивачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі.
З огляду на матеріали справи, пояснення представників сторін та вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлений договором або законом. Зміна ціни договору після його виконання не допускається.
Згідно частини 3 статті 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Відповідно до частини 2 статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.
За змістом статей 179, 193, 202 Господарського кодексу України, статей 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору, вимог законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, зобов'язання припиняється після його належного виконання.
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, невиконання господарського зобов'язання є підставою господарсько-правової відповідальності.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, які ґрунтуються на договорі підряду, зобов'язання сторонами виконані повністю і без будь-яких взаємних зауважень і претензій, отже, підстави для покладення на відповідача відповідальності за їх порушення відсутні.
Оцінюючи твердження позивача, які викладені у позовній заяві, що у зв'язку із завищенням вартості виконаних робіт позивачу завдано збитків, судом враховано наступне.
У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Суд звертає увагу на те, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.
Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність особи, що завдала збитків є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Доводи позивача про те, що протиправна поведінка та вина відповідача полягає у завищенні вартості виконаних підрядних робіт внаслідок внесення недостовірних даних до актів виконаних робіт з будівництва, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Частиною 3 статті 853 Цивільного кодексу України визначено, що якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Суд відзначає, що зазначені позивачем обставини не є недоліками, які не могли бути виявлені. При цьому, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться належні докази виконання відповідачем умов договору, а саме - Акт виконаних робіт, що підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою позивача без зауважень. До того ж, виконані відповідачем підрядні роботи оплачені позивачем у повному обсязі.
Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не доведено того, що завищення вартості виконаних робіт відбулося внаслідок протиправних дій відповідача, адже вартість робіт визначена згідно погодженого позивачем твердого кошторису та встановлена у двосторонньому договорі. Наведені обставини свідчать про відсутність протиправної поведінки та вини відповідача.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 02.11.2012 № 08-21/94, який покладений в основу обґрунтування позовних вимог, не є підставою для визначення розміру матеріальних збитків, оскільки відносини між сторонами щодо розрахунків регулюються умовами спірного договору та законодавством України, яке регулює дані господарські відносини.
Разом з тим, дослідивши вказаний акт ревізії фінансово-господарської діяльності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 323 Господарського кодексу України договори підряду на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.
На момент виникнення спірних правовідносин сторін та на даний час чинними є Загальні умови укладання та виконання договорів в капітальному будівництві (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 601 (601-2009-п) від 17.06.2009, № 1390 (1390-2011-п) від 28.12.2011) (далі - Загальні умови), які є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників) (пункт 2).
Положеннями пункту 100 Загальних умов, що містяться у розділі «Проведення розрахунків за виконані роботи», встановлено, що у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.
З наведеного слідує, що коригування суми оплати з підстав завищення обсягів виконаних підрядних робіт у межах відповідних господарсько-правових відносин є правом, а не обов'язком замовника, і таке коригування має бути проведено за участю підрядника.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у даному випадку позивачем прийнято виконані відповідачем роботи без зауважень, на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт здійснено повну оплату робіт. Будь-які дії щодо коригування суми оплати за участю підрядника позивачем в установленому порядку не вчинялись.
Акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 02.11.2012 № 08-21/94 не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти. Так, згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затверджено Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією України відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією України як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.
Отже, складений Державною фінансовою інспекцією Дніпропетровської області акт ревізії не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем зобов'язань за Договором, висновками акта зафіксовано порушення фінансової дисципліни саме позивачем, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, у тому числі, і в частині завищення вартості виконаних підрядних робіт.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено належними і допустимими доказами ні факту неправомірного заподіяння відповідачем шкоди, ані факту порушення відповідачем договірного зобов'язання для відшкодування завданих цим збитків у розумінні статті 224 Господарського кодексу України, натомість, судом встановлено повне двостороннє виконання сторонами зобов'язань за Договором, з огляду на що, суд вважає вимоги позивача безпідставними і необґрунтованими, у зв'язку з чим в позові слід відмовити в повному обсязі.
Судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову у розмірі 1 720,50 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Суддя Т.Д. Лилак