ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/495/13 27.02.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду
"Житло-сервіс"
про стягнення 562 104,96 грн.
Суддя М.Є. Літвінова
Представники:
від позивача: Іваненко І.П. - предст. за довір.;
від відповідача: Макусь Н.П. - предст. за довір.;
Рішення прийняте 27.02.2013 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 04.02.2013 до 27.02.2013.
У судовому засіданні 27.02.2013 року, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про стягнення 562 104,96 грн., з яких: 524 917,12 грн. - сума основного боргу, 13 855,88 грн. - інфляційні втрати, 23 331,96 грн. - проценти річні, та стягнення судових витрат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року порушено провадження у справі №910/495/13, розгляд справи призначено на 04.02.2013.
У судовому засіданні 04.02.2013 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив повністю відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні 04.02.2013 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 27.02.2013.
07.02.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
01.01.2010 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка в подальшому була перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 7560534 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2010.
При цьому, п. 4.3. договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
Доказів припинення договору у вищевказаному порядку сторонами не надано.
Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.
Згідно п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).
Сплату за вказаними документами відповідно до п. 10 Додатка 2 до Договору відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за Договором в частині своєчасної сплати вартості отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з 01.08.2010 по 01.12.2012 виникла заборгованість за використану теплову енергію, розмір якої станом на 01.12.2012 становить 524 917,12 грн.
У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідач фактично є посередником між енергопостачальною організацією та кінцевими споживачами - мешканцями житлових будинків і сума заборгованості, яку просить стягнути позивач, є заборгованістю мешканців за спожиту теплову енергію; температура теплоносія не відповідала затвердженому температурному графіку; у січні 2011 позивачем було застосовано невірний тариф на теплову енергію.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно із ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, що підтверджується обліковими картками за період з серпня 2010 по листопад 2012, відомостями обліку використання теплової енергії та розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за Договором №7560534 від 01.01.2010, що містяться в матеріалах справи.
Однак відповідачем були порушення зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за спожиту теплову енергію за період з 01.08.2010 року по 01.12.2012 року, в результаті чого заборгованість перед позивачем станом на 01.12.2012 складає 524 917,12 грн.
Твердження відповідача про те, що він має лише забезпечувати процес сплати коштів від населення на рахунок ГІОЦ КМДА, судом відхиляються, оскільки обов'язок відповідача по оплаті наданих позивачем послуг з теплопостачання випливає з укладеного між сторонами у справі договору №7560534 від 01.01.2010.
Також не знайшли документального підтвердження посилання відповідача на неналежне виконання позивачем умов договору.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію становить 524 917,12 грн., її розмір належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 524 917,12 грн.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 13 855,88 грн. інфляційних втрат та 23 331,96 грн. процентів річних.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та процентів річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та відповідність вимогам законодавства, а тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню згідно із розрахунками позивача.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В ході розгляду справи відповідач не надав доказів сплати боргу у повному обсязі, не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку, контррозрахунку суми заборгованості та санкцій не надав.
З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 562 104,96 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 25-Б, ідентифікаційний код 31025659) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 524 917,12 грн. (п'ятсот двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімнадцять гривень 12 коп.) - основного боргу, 13 855,88 грн. (тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 88 коп.) - інфляційних втрат, 23 331,96 грн. (двадцять три тисячі триста тридцять одну гривню 96 коп.) - процентів річних, 11 242,10 грн. (одинадцять тисяч двісті сорок дві гривні 10 коп.) - судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 04.03.2013
Суддя М.Є. Літвінова