ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/963/13 06.03.13
За позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві
до Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний"
про стягнення 1 017 174,60 грн.
Суддя Васильченко Т.В.
в присутності представників сторін:
від прокуратури - Коряжміна Г.М. довіреність №52-154вих13 від 07.02.2013.
від позивача - Пінькас О.В. довіреність №288-07/26 від 14.01.2013.
від відповідача - Собков М.А. довіреність б/н від 01.03.2013.
Задорожній Р.О. довіреність б/н від 20.12.2012.
Суть спору: Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний» збитків в сумі 1017174,60 грн., завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги ст. ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України, ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра та ст. ст. 40, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки здійснюючи водокористування за рахунок підземних вод відповідач не отримав спеціальний дозвіл на користування надрами.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
04.02.2013 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи №2а-13724/12/2670 за позовом публічного акціонерного товариства «Київський завод шампанських вин «Столичний» до Державної екологічної інспекції у місті Києві про визнання незаконним та скасування припису, яким зобов'язано відповідача у даній справі отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.
Окрім того, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що з огляду на вимоги ст. 23 Кодексу України про надра у відповідача відсутній обов'язок отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами, оскільки відповідач як землекористувач в межах наданої йому земельної ділянки видобуває підземні води виключно для власних господарсько-побутових потреб, в обсязі не більше 300 м3/добу.
В судовому засіданні 04.02.2013, у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 14.02.2013.
14.02.2013 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про відмову від клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду адміністративної справи, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 залишена в силі постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2012, якою визнано незаконним та скасовано припис про зобов'язання відповідача у даній справі отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.
Розглянувши подані відповідачем клопотання суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.
В судових засіданнях 14.02.2013 та 04.03.2013 в порядку вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.
В судовому засіданні 06.03.2013 представник прокуратури та позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечили.
В судовому засіданні 06.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
06.09.2012 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Бобою М.М. та Озірською О.В. відповідно до повноважень наданих ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" проведена позапланова перевірка дотримання публічним акціонерним товариством «Київський завод шампанських вин «Столичний» вимог природоохоронного законодавства.
За результатами перевірки складено акт №09/1218А, в якому зафіксовано, що відповідач здійснює водокористування за рахунок використання підземних вод. Водозабір підземних вод складається із трьох артезіанських свердловин: №1 (глибина свердловини 70,0 м, продуктивність - 16,0 м3/год); №2 (глибина свердловини 106,5 м, продуктивність -16,0 м3/год) та №3 (глибина свердловини 265,0 м, продуктивність - 25,0 м3/год), що знаходяться на одній земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 27.
Актом перевірки від 06 вересня 2012 року № 09/1218А встановлено, що підприємство здійснює користування підземними водами за наявності дозволу на спеціальне водокористування від 18.06.2012 №УКР-769-Кіє строком дії до 18.06.2015, але за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.
На підставі акту перевірки та встановленого у ньому порушення природоохоронного законодавства, позивачем за період з 08 місяця 2011-2012 років здійснено розрахунок розміру збитків відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2009 р. №389, з урахуванням внесених до неї змін, формула (23). Розмір збитків за розрахунком позивача складає 1017174,60 грн.
При цьому, з метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 06.09.2012 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища м. Києва було видано припис № 09/554н від 06.09.2012, та надано термін щодо його виконання, який вручено представнику відповідача.
Звертаючись з даним позовом про стягнення збитків в розмірі 1017174,60 грн., прокурор зазначив, що в результаті здійснення водокористування без наявності спеціального дозволу на користування надрами відповідачем було порушено вимоги ст. ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України, ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, ст. ст. 40, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та завдано державі збитки у заявленій сумі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30.10.2012 по справі № 2а-13724/12/2670 позов Публічного акціонерного товариства "Київський завод шампанських вин "Столичний" задовольнив, визнав протиправним та скасував припис Державної екологічної інспекції у місті Києві № 09/554п від 06.09.2012, з підстав того, що у відповідача з огляду на вимоги ст. 23 Кодексу України про надра відсутній обов'язок отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до статті 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України (стаття 67 Кодексу України про надра).
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, у відповідності до вимог статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Отже, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вина. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Тобто, необхідною умовою для покладення відповідальності на відповідача у вигляді стягнення шкоди є наявність неправомірних дій відповідача чи його бездіяльність.
Як зазначає прокурор подаючи позов, неправомірні дії відповідача полягають в тому, що останній, використовуючи підземні води, які згідно постанови КМ України "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" від 12.12.94 № 827 належать до корисних копалин загальнодержавного значення, не виконав покладений на нього законом та дозволом на спеціальне водокористування від 18.06.2012 № УКР -769-Кіє обов'язок отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, чим завдав шкоди державі.
Так, у відповідності до ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Втім, ч. 3 ст. 19 вказаного Кодексу передбачає, що у випадках встановлених цим Кодексом, користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу.
Зокрема, такі виняткові випадки визначено в статті 23 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою закріплено право землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Тобто, законодавець надав право землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води при сукупності усіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.
В даному випадку, як встановлено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, відповідач на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 18.06.2012 № УКР-769-Кіє здійснює водозабір підземних вод із трьох артезіанських свердловин, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 27 та обладнані водовимірювальними приладами - лічильниками «Взлет ЭР-У»ЭРСВ 210/50 зав. № 204301, «Взлет ЭР-У»ЭРСВ 210/50 зав. № 204302, «Взлет ЭР-У»ЭРСВ 210/50 зав. № 204303, у зв'язку з чим ведеться журнал встановленого зразка ПОД-11.
Даною земельною ділянкою відповідач користується на підставі договору оренди земельної ділянки від 12.11.2003 та договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 27.11.2009, які в силу вимоги статті 126 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладання договору оренди земельної ділянки) посвідчують право оренди земельної ділянки, на якій розміщені свердловини.
Отже, відповідач як належний землекористувач в межах наданої йому земельної ділянки має право без спеціального дозволу видобувати для власних господарсько-побутових потреб підземні води не більше 300 кубічних метрів на добу.
Відповідно до міждержавного стандарту «ГОСТ 17.1.1.04-80», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980р. № 1452, який діє в Україні, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціювання повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).
В акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №09/1218А від 06.09.2012 року встановлено, що видобуток води з вищенаведених свердловин здійснюється відповідачем виключно для задоволення власних господарсько-побутових потреб та не перевищує встановленого ліміту в розмірі 300 кубічних метрів на добу, про що свідчить Журнал первинного водообліку за формою ПОД-11, ведення якого передбачено наказом Державного комітету статистики України № 264 від 27.07.1998.
Форма ПОД-11 застосовується для визначення кількості води, що забирається із водних об'єктів чи з інших систем водопостачання; передається іншим водокористувачам або скидається до водних об'єктів; відводиться на поля фільтрації, у накопичувачі, випаровувачі і т. п.; використовується у системах оборотного та повторно-послідовного водопостачання.
Записи у журналі за типовою формою № ПОД-11 ведуться на основі проведення замірів витрат води.
Порушень ведення Журналу первинного водообліку за формою ПОД-11 чи невідповідність вказаних у ньому даних перевіркою не встановлено та під сумнів не ставилося.
Таким чином, Публічне акціонерне товариство «КЗШВ «Столичний», як землекористувач видобуває підземні води виключно для власних господарсько-побутових потреб, в обсязі не більше 300 м3/добу, а тому, згідно зі статтею 23 Кодексу України про надра мав право не отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.
При цьому, в статті 23 Кодексу про надра слово "водозаборів" вживається у множині, тобто мова йде про сукупну продуктивність водозаборів в межах наданих землевласнику або землекористувачу земельних ділянок та з урахуванням положень пункту 2 Закону України "Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод" від 22.12.2010 № 2849-VI, згідно з яким Кабінету Міністрів України доручено у шестимісячний строк розробити та затвердити порядок державного обліку артезіанських свердловин, забезпечення їх засобами виміру видобутих підземних вод та забезпечення державного контролю за дотриманням водокористувачами цього Закону, під продуктивністю водозабору на добу мається на увазі фактичне видобування підземних вод згідно з показами засобів виміру, якими обладнаний відповідний водозабір (водозабірні споруди), а не як помилково вважає прокурор та позивач проектної/паспортної продуктивності водозабірних споруд, для яких вимірювальні засоби (лічильники) не потрібні.
Отже, відповідач не може нести майнову відповідальність за самовільне користування надрами у заявлений період, оскільки в дійсності він здійснював використання підземних вод для власних господарсько-побутових потреб не більше 300 куб. м. на добу на підставі дозволу на спеціальне водокористування, що з врахуванням приписів ч.3 ст. 19 та ч.1 ст.23 Кодексу України про надра (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звільняє водокористувача від обов'язку одержання іншого спеціального дозволу (на користування ділянкою надр).
Не приймаються до уваги і доводи прокурора та позивача про те, що обов'язок отримання дозволу було встановлено умовами дозволу № УКР-769-Кіє на спеціальне водокористування, так як обов'язок отримання спеціального дозволу на користування надрами не може встановлюватися документом дозвільного характеру, який не є законом.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, ні прокурором, ні позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для прийняття судом рішення про відшкодування збитків.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог у зв'язку з чим відмовляє в позові.
Питання щодо розподілу судового збору на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України не розглядається, оскільки, прокурор звільнений від його сплати.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.03.2013.
Суддя Т.В.Васильченко