83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.03.13 р. Справа № 905/1509/13-г
за позовом Приватного підприємства «Луч», м. Красний Лиман Донецької області
до Відділу освіти Краснолиманської міської ради, м. Красний Лиман Донецької області
про стягнення 110876,20 грн.
Суддя Говорун О.В.
Представники:
від позивача - Воскобойніков Д.Є., довіреність №1 від 24.01.2013;
від відповідача - не з'явився.
Приватне підприємство «Луч» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відділу освіти Краснолиманської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 110876,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 27.11.2012 був укладений договір №4 на надання послуг з перевезення учнів до місць навчання (далі - договір). Позивачем відповідачу були надані послуги за вказаним договором, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 110876,20 грн., в т.ч. сума основного боргу в розмірі 108511,47 грн., пеня в розмірі 1789,76 грн., 3% річних в розмірі 357,95 грн., інфляційні витрати в сумі 217,02 грн. Пеня та 3% відсотки річних нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 21431,52 грн. з 14.12.2012 по 12.02.2013 (61 день), а на заборгованість 87079,95 грн. - з 08.02.2013 по 11.02.2013 (35 днів). Інфляційні витати на суму заборгованості в розмірі 21431,52 грн. нараховані за грудень 2012 року, а на 87079,95 грн. - за січень 2013 року.
Відповідач надав відзив, у якому зазначив, що заявлені позовні вимоги визнає частково, та відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, просить звільнити від сплати розміру суми пені, 3% річних та інфляційних витрат, так як Краснолиманський відділ освіти є бюджетною установою та не має можливості сплачувати непередбачені додаткові витрати.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
27.11.2012 між сторонами був укладений договір №4 на надання послуг з перевезення учнів до місць навчання, відповідно до якого позивач зобов'язується у 2012 році (з 27.11.12 по 29.12.12) за завданням відповідача надавати послуги з перевезення учнів, у порядку і на умовах, визначених цим договором, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується актами виконаних авто послуг (а.с.11-12).
Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №10 від 06.02.2013 з проханням сплатити суму боргу (а.с.10).
Відповідач надав відповідь на претензію №10 від 06.02.2013, в якій зазначив, що заборгованість утворилась через відсутність бюджетних асигнувань (а.с.13).
На час прийняття рішення у справі заборгованість у сумі 108511,47 грн. відповідачем не сплачена.
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Виконавець зобов'язується у 2012 році (з 27.11.12 по 29.12.12) за завданням Замовника надавати послуги з перевезення учнів, у порядку і на умовах, визначених цим договором, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Згідно пункту 4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником виконаних послуг з перевезення учнів до місць навчання, після підписання Сторонами акта виконаних послуг; Акт про надання послуг підписується Сторонами до 7 числа кожного місяця, що випливає за календарним місяцем, у якому фактично надавалися послуги з перевезення учнів. Замовник і Виконавець щомісяця роблять звірення взаємних розрахунків, про що складається відповідний акт, завірений підписами і печатками сторін. Розрахунки за поставленні послуги здійснюються після отримання послуг (після підписання акту виконаних послуг) на протязі 10 днів. Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі, згідно актів виконаних послуг.
Відповідно до пункту 7.3. Договору, у випадку порушення термінів розрахунків, зазначених у пункті 4.1., Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В порушення вказаних вимог закону та договору, відповідач надані позивачем послуги в розмірі 108511,47грн. не оплатив. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96ВР, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача пені та 3% відсотків річних, що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 21431,52 грн. з 14.12.2012 по 12.02.2013 (61 день) та на заборгованість 87079,95 грн. - з 08.02.2013 по 11.02.2013 (35 днів), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1789,34 грн. та 357,86 грн. відповідно.
Вимога про стягнення інфляційних витрат в розмірі 217,02 грн., нарахованих на суму заборгованості в розмірі 21431,52 грн. за грудень 2012 року і на 87079,95 грн. - за січень 2013 року, підлягає задоволенню повністю.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно п. 3) ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для відповідача та іншим учасникам господарських відносин, а також приймаючи до уваги, що відповідач є бюджетною установою і його фінансування здійснюється за рахунок коштів бюджету, порушення строків оплати отриманих послуг пов'язано з відсутністю бюджетних асигнувань, то суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 500 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відділу освіти Краснолиманської міської ради (84400, Донецька обл., м.Красний Лиман, вул. Фрунзе, 15, код ЄДРПОУ 02142684) на користь Приватного підприємства «Луч» (84400, Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. Свободи, 110, код ЄДРПОУ 20388213) 108511 грн. 47 коп. боргу, 500 грн. пені, 357 грн. 86 коп. 3% річних, 217 грн. 02 коп. інфляційних витрат та 2217 грн. 51 коп. витрат з оплати судового збору.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 14 березня 2013 року.
Суддя Говорун О.В.