04.12.06 р. Справа № 19/370
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді ДучалН.М.
При секретарі Волошиної О.В.
В присутності представників сторін:
Від позивача: Долгіх Н.Д., за довіреністю
Від відповідача: Шульза Ю.В., за довіреністю;
Анан'єва Н.Є., наказ № 12 від 11.01.2002р.
Розглянувши матеріали адміністративного позову Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області
до відповідача: Санітарно-епідеміологічної станції Пролетарського району м. Донецьк
про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 47 198,46грн.
В судовому засіданні 16.11.2006р. оголошувалася перерва до 04.12.2006р.
Позивач, Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Санітарно-епідеміологічної станції Пролетарського району м. Донецька, про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 47 198,46 грн.
Ухвалою суду від 11.10.2006р. відкрито адміністративне провадження у справі № 19/370.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на акт № 1518 від 09.09.2004р., Рішення № 139 від 24.09.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін; претензію № 1-16/139-139 від 24.09.2004р., лист вих. № 2263/01 від 22.10.2004р., лист Державної податкової адміністрації України від 15.09.2003р. № 8101/5/15-2416; ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.06.2006р.; лист Державної інспекції з контролю за цінами № 32/6-11/386 від 21.03.2005р.; лист Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 17.12.2004р. № 32/6-6/5549-10; пояснювальну записку та інформаційно-аналітичну довідку до проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»; аналіз регуляторного впливу; довідку про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»; Закон України «Про ціни і ціноутворення».
Відповідач, Санітарно-епідеміологічна станція Пролетарського району м. Донецьк, надав заперечення на позовну заяву (вих. № 2184/01 від 23.10.2006р.), в якому повідомив, що позовні вимоги не визнає, наполягає на тому, що відповідно до наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України Міністерства фінансів України № 298/519 від 03.12.2001р. “Про затвердження інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами», органами державної інспекції за контролю за цінами в Донецькій області порушений строк пред'явлення позовної заяви. Згідно з наказом № 298/519 він становить 30 днів після відхилення претензії. Відповідь на претензію зареєстрована 22.10.2004 р., а позовна заява датована 09.10.2006 р. Також, зазначив, що акт перевірки не містить підпису головного бухгалтера СЕС, що перевірялася, що суперечить п.3.3 Наказу № 298/519.
Послався на лист ДПА України від 15.09.2003р. № 8101/5/15-2416, в якому зазначено, що “.. у відповідності до норм п.7.1ст. 7 та пп. 6.1.1 ст.6 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість, який становить 20 відсотків бази оподаткування та повинний додаватися до ціни товарів (робіт, послуг). Вважає, що роз'яснення Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 17.12.2004р. № 32/6-6/5549-10 та Державної інспекції з контролю за цінами від 19.07.2005р. № 32/6-11/82 мають міжвідомчий характер, не є нормативними актами і носять рекомендаційний характер. Види послуг, які надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби та затверджені постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003р., згідно вимог Закону України “Про податок на додану вартість» не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування, а тому мають обкладатися податком на додану вартість і до ціни зазначених операцій необхідно додавати податок на додану вартість. Також, послався на листи Міністерства охорони здоров'я України від 17.09.2003р. № 10.03.68/1154 та від 09.02.2005р. № 05-20/143, лист Донецької обласної санітарно-епідеміологічної станції від 10.02.2005р. № 740/02; лист головного державного санітарного лікаря Донецької області від 22.09.2003р. № 5243/09.
Додав до матеріалів справи копії: рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2005р. у справі № 39/435, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2005р., ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.06.2006р.; рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2004р. у справі № 24/932, постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2005р. у справі № 24/932, постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2005р. у справі № 24/932; ухвали Верховного суду України від 18.08.2005р.
14.11.2006р. до матеріалів справи надійшли пояснення на заперечення (№ 05-05/194 від 13.11.2006р.), в яких позивач зазначив, що твердження відповідача про порушення терміну пред'явлення позовної заяви, встановленого Інструкцією про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами є необґрунтованим, оскільки Інструкція встановлює тільки механізм реалізації Закону України “Про ціни і ціноутворення», який в свою чергу взагалі не встановлює строків пред'явлення позову. Щодо зауважень відповідача стосовно наявності в акті перевірки підпису головного бухгалтера перевіряємої установи послався на абз 2 п.3.3 вище зазначеної Інструкції.
01.12.2006р. до матеріалів справи надійшли заперечення на пояснення (№2469/01 від 30.11.2006р.), в якому відповідач, зокрема, послався на те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства. Зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволення адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу ( ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, слід зазначити наступне.
З 02.09.2004 р. по 09.09.2004 р., відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами», Плану роботи Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на ІІ півріччя 2004р., на підставі посвідчення від 01.09.2004р. № 1518 головним держінспектором Інспекції Дарій Н.І. та старшим держінспекторм Інспекції Васюковою О.Г., з відома головного лікаря Анан'євої Н.Є., була здійснена перевірка Санітарно-епідеміологічної станції Пролетарського району м. Донецьк, розташованої за адресою: 83044, м. Донецьк, вул. Вільнюська, 1а. Перевіряємий період: січень 2003р. - серпень 2004р.
Перевіркою встановлено завищення вартості платних послуг за рахунок додаткового нарахування податку на додану вартість до затверджених фіксованих тарифів.
Зазначене є порушенням Постанови кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби».
За результатами перевірки складений акт № 1518 від 09.09.2004р., від підпису якого головний лікар Санітарно-епідеміологічної станції Пролетарського району м. Донецьк Анан'єва Н.Є. відмовилась.
На підставі акту перевірки від 09.09.2004р. № 1518, ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» позивачем прийнято Рішення № 139 від 24.09.2004 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету відповідно до вимог розділу ІІ статті 2 п. 15 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік» безпідставно отримана сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 15 732,82 грн., а також штраф у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 31 465,64грн. Загальна сума економічної санкції складає 47 198,46 грн.
Рішення вважається виконаним і знімається з контролю після одержання Державною інспекцією відповідної інформації про зарахування суми економічної санкції за належністю, яка повинна бути надана рекомендованим листом з доданням копії платіжного доручення.
Відповідно “Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженою спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. № 298/519 (реєстрація Міністерства юстиції України від 18.12.2001р. за № 1047/6238), рішення направлено для виконання в 10-ти денний термін шляхом самостійного перерахування суми економічної санкції.
Разом з рішенням на адресу відповідача була направлена претензія № 1-16/139-139 від 24.09.2004р.
Відповідач листом № 2263/01 від 22.10.2004 р. надав відповідь на претензію, в якій повідомив, що відмовляє в її задоволенні, послався на те, що при наданні та виконанні платних робіт і послуг керувався тарифами, затвердженими Постановою КМ України від 27.08.2003р. № 1351, листом Міністерства охорони здоров'я України від 17.09.2003р. № 10.03.68/1154, листом Головного державного санітарного лікаря Донецької області № 5243/09 від 22.09.2003р. та листом Державної податкової адміністрації України від 15.09.2003р. № 8101/5/15-2416.
Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України "Про ціни і ціноутворення" та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Згідно частин 1 та 2 статті 9 Закону України “Про ціни і ціноутворення» державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Відповідно до абз. 1 ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями (абз. 2 ст.13 Закону України “про ціни і ціноутворення»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819 затверджено положення про Державну інспекцію з контролю за цінами.
Державна інспекція з контролю за цінами (далі -Держцінінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому (п.1 Положення).
Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Згідно з п.11 Положення Держінспеція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5,6 Положення.
За змістом абзацу третього пункту 4 Положення, Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування
Відповідно до пункту 5 Положення Держінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.
Відповідач наполягає на тому, що позивачем порушений строк пред'явлення позовної заяви до господарського суду, встановлений п.3.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. № 298/519, та ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. № 298/519, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) санкцій за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до 3.1 вказаної Інструкції Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.
Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Акти перевірок підписуються посадовими особами органів державного контролю за цінами, що здійснюють перевірки, і керівниками, головними (старшими) бухгалтерами суб'єктів господарювання, що перевіряються. У разі незгоди з фактами, викладеними в акті, керівник, головний (старший) бухгалтер підписують акт і можуть зробити запис про свої заперечення, одночасно додати письмові пояснення і мотивувальні документи. Один примірник акта передається керівникові перевіреного суб'єкта (абз. 1 п.3.3 Інструкції).
У разі відмови посадових осіб суб'єктів господарювання, що перевіряються, підписати акт посадові особи органів державного контролю за цінами роблять про це відмітку в акті перевірки. У цьому випадку один примірник акта передається до канцелярії перевіреного суб'єкта господарювання за вхідним номером або висилається поштою з повідомленням про вручення (абз. 2 п.3.3 Інструкції). )
За змістом п.3.4 Інструкції Рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій може прийматися Державною інспекцією з контролю за цінами, державними інспекціями з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі також на підставі матеріалів перевірок, здійснених іншими контрольними органами.
Рішення складається за формою згідно з додатком 1 у трьох примірниках, які підписуються начальником відповідної державної інспекції з контролю за цінами або його заступниками.
Рішення про вилучення сум економічних санкцій може не прийматися у тому випадку, якщо зазначені суми були внесені порушником самостійно.
Відповідно до п.3.5 Інструкції, один примірник рішення, а також претензія направляються для виконання суб'єкту господарювання - порушнику. Одночасно керівництву суб'єкта господарювання - порушника направляються приписи (вимоги) щодо усунення виявлених порушень законодавства про порядок установлення і застосування цін.
Другий примірник рішення залишається у справі органу державного контролю за цінами, який прийняв це рішення, для обліку та контролю за його виконанням.
Рішення вважається виконаним і знімається з контролю після одержання відповідної інформації про зарахування сум економічних санкцій за належністю.
У разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій разом з третім примірником рішення (п.3.6 Інструкції).
З матеріалів справи вбачається, що відповідь на претензію надана відповідачем листом від 22.10.2004р. № 2263/001, згідно штампу вхідної кореспонденції отримана позивачем 27.11.2004р. індекс 12/875. Позовна заява датована 09.10.2006р.
Отже, позивачем порушено вимоги п. 3.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами.
Інструкцію про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами розроблено відповідно до вимог Закону України "Про ціни і ціноутворення", постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N 1819 та інших законодавчих актів, які визначають порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення (ст. 1 Інструкції).
Згідно ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Суд зазначає, що позивачем не додано до матеріалів справи клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, не наведено ніяких обставин, які об'єктивно заважали йому своєчасно звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача відповідних сум.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 47 198,48 грн. економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, застосованих Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області № 139 від 24.09.2004р.
Позовна заява Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області датована 09.10.2006 р.
Отже, суд дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач протягом розгляду справи наполягав на тому, що відповідачем додатково включався податок на додану вартість до фіксованих тарифів на платні послуги, що надавалися, що є порушенням Постанови кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби», та на підставі чого прийнято Рішення № 139 від 24.09.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Статтею 6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів ( ст. 7 того ж Закону).
Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів ( ст. 8 Закону).
Відповідно до ст. 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» оплата за виконання робіт і надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» зазначено про затвердження, відповідно до ст. 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Тарифи додані до постанови. В тарифах зазначено назву робіт, послуг, їх ціну в гривнях. В примітках до тарифів зазначено, що ці тарифи застосовуються: за одне дослідження/вимірювання - з коефіцієнтом 1; за одне дослідження/вимірювання в серії починаючи з другого аналізу - з коефіцієнтом 0,8; за одне дослідження/вимірювання в серії понад десять аналізів - з коефіцієнтом 0,75.
Суд зазначає, що жодні посилання з приводу того, чи включено до тарифу податок на додану вартість в Постанові Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 відсутні. Зазначена постанова також жодним чином не регулює порядок нарахування і сплати ПДВ.
У зв'язку з тим, що в Постанові КМУ від 27.08.2003р. № 1351“Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» не зазначено чи є ціна, зазначена в постанові фіксованою та чи включає вона в себе податки та інші обов'язкові платежі, Міністерство охорони здоров'я України звернулося до Державної податкової адміністрації України з запитом про надання роз'яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою КМУ № 1351 від 27.03.2003р.
Державна податкова адміністрація України на виконання Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закону України “Про державну податкову службу в Україні», згідно наказу ДПА України від 12.04.2003р. № 176 “Про затвердження порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства» надіслала Міністерству охорони здоров'я України лист щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт і послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003р., в якому зазначено, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби затверджені постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003р. “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби» без врахування податку на додану вартість, і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей податок у відповідності до вимог Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість».
В преамбулі Закону України “Про податок на додану вартість» зазначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до пп. 6.1.1 п.6.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість “, податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митні території України і т.д.
Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість “, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
Отже, види послуг, що надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби та затверджені постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003р., згідно вимог Закону України “Про податок на додану вартість» не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування, і відповідно мають обкладатися податком на додану вартість. До ціни зазначених операцій необхідно додавати податок на додану вартість.
Заперечення позивача щодо того, що відповідно до матеріалів, які надавались Мінекономіки для погодження постанови КМУ № 1351 від 27.08.2003р. та Пояснювальної записки до проекту постанови КМУ № 1351 від 27.08.2003р., фіксовані тарифи затверджені з урахуванням обов'язкових податків і зборів, у тому числі з податком на додану вартість судом не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Матеріали до проекту постанови не можуть розглядатися в якості законодавства, яке застосовується при вирішенні адміністративних справ, оскільки будь-які проекти постанови КМУ і будь-які матеріали, що були додані до проектів не мають жодної юридичної сили. В Постанові Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. відсутнє вказання, що тарифи затвердженні з урахуванням ПДВ.
Отже, позивачем не доведено факту порушення відповідачем Постанови Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2004 р., отримання відповідачем виручки в результаті порушення державної дисципліни цін.
З огляду на наведене, та приймаючи до уваги пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, вимоги позивача про стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у сумі 47 198,46 грн. не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 17, 48, 51, 69, 71, 99, 100, 122-154, 160, 162, 163, 167, 185, 186, 254, пункту 6 розд. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити Державній інспекції з контролю за цінами в Донецькій області у задоволенні позовних вимог до Санітарно-епідеміологічної станції Пролетарського району м. Донецьк про примусове стягнення суми застосованих економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 47 198,46грн.
В судовому засіданні 04.12.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.12.2006 р.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дучал Н.М.
Надруковано в 3 екземплярах:
1 - позивачу;
1 - відповідачу;
1- усправу.