29 листопада 2006 р.
№ 9/87/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. (доповідача у справі),
суддів :
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Малого приватного підприємства “Алсу»
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 року
у справі
№9/87/06 господарського суду Миколаївської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Орімі Трейд ЛТД»
до
Малого приватного підприємства “Алсу»
про
стягнення 11940,98грн.,
за участю представників сторін від:
позивача: Семеній В.І. -за довіреністю від 28.02.2006р.
відповідача: Лепехова О.В. -керівник
Товариство з обмеженою відповідальністю “Орімі Трейд ЛТД» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Малого Приватного підприємства “Алсу» про стягнення заборгованості в сумі 11940,98грн. за договором купівлі-продажу товарів №70р від 02.02.2001 року.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.05.2006р. (суддя Філінюк І.Г.) у задоволенні позову відмовлено, з огляду на те, що зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних вимог.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2006 року (судді Ліпчанська Н.В. -головуючий, Андрєєва Е.І., Мацюра П.Ф.) рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Мале Приватне підприємство “Алсу» в касаційній скарзі, з урахуванням додаткового обґрунтування, просить рішення та постанову скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить відмовити в задоволенні скарги.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у давній справі є стягнення заборгованості в сумі 11940,98грн. за договором купівлі-продажу товарів №70р від 02.02.2001 року.
Скасовуючи рішення першої інстанції, Одеський апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність застосування господарським судом Миколаївської області до спірних правовідносин статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена правова норма передбачає, що сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях.
Але при цьому, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, Одеський апеляційний суд виходив з того, що відповідно до договору №70р від 02.02.2001 року покупець повинен здійснювати 100% оплату поставленого товару на протязі 14 календарних днів з моменту отримання.
На виконання умов договору, відповідно видаткових накладних №4-007294 від 08.09.2004 р., №4-007295 від 08.09.2004 р.. за довіреністю серії ЯЗП №827227 від 08.09.2004 р., відповідачем отриманий товар на загальну суму 33142,48 грн. /а.с.8-9/.
Згідно акта взаємних розрахунків за період здійснення поставки товару з 01.01.2003 р. по 25.04.2006 р. заборгованість становить 11940, 98 грн.
Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Як вбачається з постанови, апеляційна інстанція не досліджувала ні договір, на підставі якого пред'явлено позов, ні розрахунки сторін на підставі первинних документів, а обмежилась посиланням на акт звірення взаєморозрахунків / а.с.158-161/. При цьому апеляційний суд не звернув увагу на зміст акту звірення, де в графі “розходження суми» зазначено “0».
Крім того, відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 “Про судове рішення» мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
В порушення вказаної норми ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не навели жодного доводу, з якого вони не приймають зауваження відповідача до того, що останній не укладав договір №70р від 02.02.2001 року.
Касаційна інстанція також зазначає, що відповідно статей 84, 105 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині як рішення так і постанови вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. В порушення вимог вищезазначеної норми Господарського процесуального кодексу України господарські суди не встановили обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не надали оцінки всім доказам у справі, тобто фактично спір не розглянули по суті.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 16.05.2006 р. у справі №9/87/06 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький