"23" листопада 2006 р.
Справа № 15/197-06-5300А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Л.В. Поліщук,
суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання Г.В. Селіховій,
за участю представників сторін:
від позивача -А.В. Селютін
від відповідача -М.І. Осадчий, О.І. Войцеховський, О.С. Артошин,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
приватного підприємства «Плазма»
та Котовської ОДПІ Одеської області
на постанову господарського суду Одеської області від 13.09.2006р.
у справі № 15/197-06-5300А
за позовом приватного підприємства «Плазма», м. Котовськ
до Котовської ОДПІ Одеської області
про скасування податкових повідомлень-рішень.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.11.2006р.
встановив:
ПП «Плазма» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень:
- від 03.02.2006р. № 0000072320/0 про донарахування податку на прибуток в сумі 1703600,0грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку в сумі 851800,00 грн., № 0000062320/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1362917,00 грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку в сумі 681458,00 грн., № 0000141730/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1102,63 грн. та застосування штрафних санкції з цього податку в сумі 2205,26 грн., № 0000082320/0 про застосування штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки в сумі 8451,80 грн., які прийняті на підставі акту перевірки № 60/23-01/32572065 від 21.01.2006 р.;
- від 28.02.2006р.№ 0000072320/1, № 0000062320/1, № 0000141730/1, № 0000082320/1, прийнятих відповідачем з метою доведення граничних термінів сплати податкових зобов'язань за результатами розгляду скарги позивача;
- від 19.05.2006р. № 0000072320/2 про донарахування податку на прибуток в сумі 1703600,00 грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку в сумі 681440,00 грн., № 0000062320/2 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1362917,00 грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку в сумі 681458,00 грн., № 0000141730/2 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1267,34 грн. та застосування штрафних санкцій з цього податку в сумі 2534,68 грн., № 0000082320/2 про застосування штрафних санкцій за порушення норм обігу готівки в сумі 8451,80грн., прийнятих на підставі рішення ДПА в Одеській області № 8452/25-0007 від 06.05.2006 р.
Постановою господарського суду Одеської області від 13.09.2006р. (суддя В.С. Петров) позов задоволено частково. Скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000072320/0 від 03.02.2006р., № 0000072320/1 від 28.02.2006р., № 0000072320/2 від 19.05.2006р. про донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій з цього податку, оскільки факт здійснення господарських операцій з постачальниками ТОВ ВКФ «Стройкомплект» та ПФ “Паер» підтверджено видатковими накладними № 4 від 05.01.2005р, № 8 від 13.01.2005р., № 17 від 21.01.2005р., б\н від 27.01.2005р., та видатковими накладними № РН-ПР00101 від 04.01.2005р., РН-ПР00320 від 11.01.2005р., № РН-ПР00498 від 17.01.2005р., № РН-ПР00565 від 19.01.2005р., № РН-ПР00719 від 24.01.2005р., які містять всі передбачені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» реквізити первинних документів. Податкові повідомлення-рішення № 0000062320/0 від 03.02.2006р. № 0000062320/1 від 28.02.2006р., № 0000062320/2 від 19.05.2006р. скасовані, в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 735630грн. та штрафних санкцій в сумі 367815грн., в іншій частині - залишені без змін, так як відповідачем правомірно донараховано податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 627286,16грн. та застосовано відповідні штрафні санкції, оскільки позивачем не надані оригінали податкових накладних на загальну суму ПДВ 627286,16грн. В задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000141730/0 від 03.02.2006р., № 0000141730/1 від 28.02.2006р., № 0000141730/2 від 19.05.2006р. відмовлено з посиланням на те, що підзвітною особою Поздняковим Д.Ю. належним чином не підтверджено витрачання коштів на оплату перевезення за авансовими звітами від 06.08.2004р. та 05.01.2005р., при цьому, надмірно витрачені та непідтверджені документально кошти до каси підприємства не повернуті. Податкові повідомлення-рішення № 0000082320/0 від 03.02.2006р., № 0000082320/1 від 28.02.2006р., № 0000082320/2 від 19.05.2006р. скасовані в частині визначення штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки податковими зобов'язаннями, в решті, в т. ч. у визначенні суми штрафних санкцій - залишено без змін, оскільки у випадку, коли податковим повідомленням-рішенням платнику податку визначено як податкове зобов'язання суми, які не є податковим зобов'язанням, таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню лише в частині визначення таких сум як податкового зобов'язання.
ПП «Плазма», не погоджуючись з постановою суду, звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Котовська ОДПІ Одеської області також звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, в позові відмовити.
ПП «Плазма» у запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997р. № 283 із подальшими змінами і доповненнями (далі - Закон № 283) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 283 валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимір ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Перевіркою встановлено порушення ПП «Плазма» п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону № 283, внаслідок чого донараховано податок на прибуток в сумі 1703600,0грн. та застосовані штрафні санкції.
Згідно наданих документів встановлено, що до вказаного порушення призвело завищення позивачем суми скоригованих валових витрат у І кварталі 2005 року на 6814500грн., яке, в свою чергу, сталося внаслідок наступного.
ПП «Плазма» (покупець) були укладені договори купівлі-продажу № 04-01-2005/я від 04.01.2005р. з ВКФ «Стройкомплект»; № 01-2005-2-я від 04.01.2005р. з ПФ «Паєр», за умовами яких продавці зобов'язалися поставити і передати у власність, а ПП «Плазма» прийняти і сплатити за зернові (товар), на умовах поставки франко-склад Одеса-порт (т.1 а.с.29-30, 46-47). В перелік документів, що підтверджують поставку зернових згідно пункту 4 вказаних договорів, були включені видаткова накладна, податкова накладна, автотранспортна або залізнична накладна (залежно від того, яким транспортом здійснюється поставка зерна). Крім того сторони визначили порядок розрахунків 90% передплати від вартості відвантажуваного товару. Між тим, на підставі вказаних договорів в січні 2005р. були виписані тільки видаткові і податкові накладні ВКФ «Стройкомплект» на загальну кількість ячменю 4788,444кг. вартістю 3763716,98грн., в т.ч. ПДВ 627286,16грн., і ПФ «Паєр» -на 5615500кг. ячменю загальною вартістю 4413783грн., в т.ч. ПДВ 735630,50грн. Транспортні документи не оформлювалися.
Представник ПП «Плазма» в судовому засіданні під час розгляду апеляційних скарг пояснив, що позивач фактично не отримував зерно, а були оформлені продавцями тільки видаткові і податкові накладні, які підписав керівник підприємства, а потім це зерно було перепродано іншим покупцям.
ПП «Плазма» сплатило за зерно ВКФ «Стройкомплект» в липні-серпні 2005р., а за договором купівлі-продажу, укладеним з ПП «Паєр», - іншим кредиторам за договорами про уступку права вимоги у вересні 2005р. і січні - березні 2006р. (т.1 а.с.40-45, 64-82).
Відповідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Враховуючи, що обов'язкові документи, передбачені договорами купівлі-продажу зерна як докази здійснення господарських операцій не складалися, тому ПП «Плазма» не мало права відносити в січні 2005 року до складу валових витрат вартість зерна, передача якого оформлена тільки по видатковим та податковим накладними.
За таких обставин податкова інспекція правомірно визначила позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток, а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень № 0000072320/0 від 03.02.2006р., № 0000072320/1 від 28.02.2006р., № 0000072630/2 від 19.05.2006р. відсутні.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (в редакції чинній в момент здійснення операції) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Крім того, згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону «Про ПДВ» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів, відповідно до п.п. 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Отже, законодавець визначив, що податкова накладна, яка дає право на податковий кредит, повинна оформлятися в момент відвантаження товарів, тобто при реальному здійсненні господарської операції, а не при виписуванні видаткової накладної.
Враховуючи викладене, а також те, що ПП "Плазма" неправомірно віднесло до складу валових витрат в січні 2005р. вартість зерна згідно оформлених ВКФ "Стройкомплект" і ПП "Паер" накладних, то воно не мало права відносити до податкового кредиту в січні 2005р. суму 1362917грн. по отриманим податковим накладним.
Таким чином, податкові повідомленні-рішення № 0000062320/0 від 03.02.2006р., № 0000062320/1 від 28.02.2006р., № 0000062320/2 від 19.05.2006р. про визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1362917грн. і застосування штрафної санкції по цьому податку в сумі 681458грн. не підлягають скасуванню.
Висновок суду першої інстанції про часткове скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування ПДВ, оскільки позивач не надав оригінали податкових накладних, що підтверджували право на податковий кредит в сумі 627286,16грн., апеляційна інстанція вважає таким, що спростовується матеріалами справи, так як при перевірці податковою інспекцією ПП «Плазма» і складенні акту перевірки ці обставини не були встановлені.
Стосовно податкових повідомлень-рішень № 0000141730/0 від 03.02.2006р., № 0000141730/1 від 28.02.2006р., № 0000141730/2 від 19.05.2006р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій, підставою для прийняття яких була відсутність у позивача документів, що підтверджували витрачання готівки, виданої під звіт директору підприємства, судова колегія погоджується з позицією відповідача і висновком місцевого господарського суду про правомірність прийняття цих податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пп. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.
За наявності надмірно витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.
Підпунктом 9.10.3 п. 9.10 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.
Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.
Згідно пп. 9.10.1 зазначеного Закону, податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми.
ПП «Плазма» в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги надало оригінали авансових звітів від 05.01.2005р. та 06.08.2004р., а також талон квитанції форми ГУ-57 серії АМ № 371822 від 06.08.2004р. та квитанцією форми ГУ серії АМ № 371891 від 14.10.2004р., засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. В талоні і квитанції не зазначено, що платежі здійснював підзвітна особа -Поздняков Д.Ю., відсутні його підписи як платника, а також в квитанції від 14.10.2004р. не вказано прізвище касира і відсутній штамп станції, а в талоні квитанції від 06.08.2004р. взагалі відсутній підпис касира. Отже, вказані документи не є належними доказами витрачання готівки, виданої під звіт директору підприємства.
Апеляційна інстанція зазначає про правомірність скасування судом першої інстанції податкових повідомлень-рішень, № 0000082320/0 від 03.02.2006р., №0000082320/1 від 28.02.2006р., № 0000082320/2 від 19.05.2006р. в частині визначення штрафних санкцій, нарахованих на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» податковими зобов'язаннями, виходячи із наступного.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з порушенням позивачем вимог законодавства щодо касової дисципліни, а саме: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.
У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. із подальшими змінами (далі - Закон № 2181) зазначено, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а згідно з п. 1.5 ст. 1 цього ж Закону -штрафна санкція (штраф) -плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Враховуючи зміст преамбули, пп. 1.2 та 1.5 ст. 1 Закону № 2181, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний Закон передбачає визначення як податкового зобов'язання лише зобов'язання щодо сплати платником податків сум коштів у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.
Отже, штрафні санкції, нараховані ПП "Плазма" на підставі Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не є податковим зобов'язанням в розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Апеляційні скарги приватного підприємства «Плазма» та Котовської ОДПІ Одеської області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Одеської області від 13.09.2006р. у справі № 15/197-06-5300А скасувати, позов задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення-рішення № 000008232/0 від 03.02.2006р., № 00000823201/1 від 28.02.2006р., № 0000082320/2 від 19.05.2006р. в частині визначення штрафних санкцій податковим зобов'язанням.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Л.В.Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко