р.
Справа №
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Д", м. Дніпропетровськ
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
про стягнення 7 265 грн. 26 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Літінська Я.Г., довір. №1 від 07.08.2008р.;
від відповідача: Шляєв І.В., довір. № 397 від 01.01.2009р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаір-Д" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (надалі - відповідач) суму збитків, заподіяних незбереженим перевезенням вантажу у розмірі 7 265 грн. 26 коп. з урахуванням провізної плати.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що позивачем при зверненні до суду із позовом порушено строки позовної давності, передбачені Статутом залізниць та не надано доказів наявності поважних причин його пропуску, у зв'язку із чим просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд,
На виконання умов договору № 07/10-4 від 22.10.2007р., укладеному між ТОВ "Метінвест-Україна" та позивачем, по залізничній накладній № 50606733 на адресу позивача вантажовідправником ЗАТ «Макіївський металургійний завод»у вагоні № 63452551 був направлений та надійшов прокат чорних металів непойменованих в алфавіті, група 324116.
У доповнення до акту №742Г від 17.04.2008р. станції Нижньодніпровськ-вузол Придніпровської залізниці Допоміжна щодо виявлення шляхів доступу до вантажу у шляху слідування, на тій же станції 17.04.2008р. складено комерційний акт № БН 754574/89, в якому зазначено, що при комісійному перевантажуванні вантажу виявлено: відповідно до доданого сертифікату значиться 14 пачок, в дійсності кількість місць не прораховується; у верхньому ярусі проглядається 6 зв'язок по три проволочні ув'язки, всі послаблені на 150 мм; вантаж маркований; у всіх ув'язках маркування поривається від 50 до 300 мм.; в технічному відношенні вагон справний; при повторному зважуванні вагова нестача в розмірі 1680 кг. підтвердилася; вантаж, нестача якого виявлена, у вагоні вміститися міг.
Кількість і вартість відправленого вантажу підтверджуються специфікацією №1/04 від 25.03.2008р. до договору №07/10-4 від 22.10.2007р. та рахунком-фактурою вантажовідправника №02697 від 14.04.2008р.
22.09.2008р. позивач звернувся до залізниці із претензією про відшкодування вартості втраченого вантажу та провізної плати.
Листом № МЮ/4/307 від 20.10.2008р. відповідачем було відмовлено в задоволенні претензії, у зв'язку із відсутністю вини залізниці у втраті вантажу.
Відповідно до розрахунку позивача сума збитків, заподіяних позивачу незбереженим перевезенням вантажу складає 7 265 грн. 26 коп., з яких 7 177 грн. 39 коп.- загальна вартість втраченого вантажу з урахуванням норм природної втрати, 87 грн. 87 коп.- вартість стягнутої за втрачений вантаж провізної плати
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Частинами 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачі, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігати та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося не з його вини.
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, яки користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна -основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі ст. 105 Статуту вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом та окремими договорами.
Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчується комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Складання комерційних актів та приймання продукції здійснено відповідно до складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855.
Відповідно до п. 14 Інструкції П-6 перевірка ваги нетто здійснюється у порядку, встановленому стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими для сторін правилами.
Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
Частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Це стосується і положень про позовну давність.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з частиною п'ятою статті 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають з Статуту залізниць.
Позовна давність для позовів до залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акта, акта загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позов поданий позивачем до господарського суду 05.12.2008р., тобто з пропуском строку позовної давності у шість місяців, перебіг якої закінчився у жовтні 2008р.
Заяву та доказів наявності поважних причин пропуску вказаного строку позивачем не надано.
Відповідач, згідно заяви від 05.02.2009р., просить застосувати строк позовної давності.
За приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
На підставі вищевикладеного, в задоволенні позовних вимог слід відмовити за пропуском строку позовної давності.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються позивача.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
І.А. Рудь
Рішення підписано -18.02.2009р.