р.
Справа №
За позовом
до
про
Представники:
Приватне підприємство "Тріумф Кондитер" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до українсько-канадського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ЮМК" про стягнення 16 635грн. 71 коп.- основного боргу, 35 736грн. 12 коп. -пені і витрат по справі.
Також представником позивача у судовому засіданні надано уточнений розрахунок ціни позову , у якому позивач просить стягнути з відповідача 16 635грн. 71 коп. -основного боргу та 1693грн. 03 коп. пені за період з 27.07.08 р. по 27.01.09 р.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.
У судовому засіданні 28.01.2009 р. за згодою представника позивача оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , оцінивши докази в сукупності, суд,-
18 червня 2007р. між ПП "Тріумф Кондитер" (продавець) та Українсько-канадським товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ЮМК" (покупець) був укладений договір купівлі- продажу (далі- Договір). На умовах якого позивач зобов'язався передати відповідачу товар, а відповідач прийняти і оплатити товар на умовах Договору.
Згідно п. 3.1. Договору відповідач здійснює оплату товару за одержаний товар на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання товару відповідно до товарних накладних (п.4.4 Договору).
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 94 758грн. 47 коп.що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи: РНкД-28206 (20.06.08), РНкД-28217 [20.06.08), РНкД-28643 (25.06.08), Дпт-000064 (21.07.08), Дпт-000116 (06.08.08), Дпт-000129 (12.08.08) Дпт-000141 (14.08.08), Дпт-000160 (20.08.080, Дпт-000190 (28.08.08), Дпт-000215 (02.09.080, Дпт-000311 (15.09.08), Дпт-000397 (22.09.080, Дпт-000398 (23.09.080, Дпт-000438 (29.09.080, Дпт-000515 (03.10.08).
Відповідач розрахувався з позивачем частково у сумі 78122 грн. 76 коп. , що підтверджується банківськими виписками, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 16 635грн. 71 коп., що підтверджується актом звірки розрахунків станом на 24.12.2008 р. який підписаний і скріплений печатками уповноважених представників сторін.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 16 635грн. 71 грн. доведені і підлягають задоволенню.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.п .7.1 Договору, у разі порушення терміну оплати вартості товару, покупець зобов"язаний сплати постачальнику пеню в розмірі 2% від розміру простроченої до сплати суми за кожен день . Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1693, 03 коп. грн. з врахуванням уточненої суми позову за період з 27.07.08 р. по 27.01.09 р., яка підлягає задоволенню в силу наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.
Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання. А відтак посилання суду першої інстанції на норму ч. 6 ст. 4 та ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України при наявності спеціальних норм є безпідставними.
Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, аналіз вказаного законодавства підтверджує, що, незалежно від виду штрафних санкцій (пеня, штраф, неустойка), що встановлюються в господарському договорі як відповідальність за порушення грошових зобов'язань, їх розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (простроченого платежу) за весь час користування чужими грошовими коштами.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 16 635грн. 71 коп. - основного боргу та 1693 грн. 93 коп.-пені.
Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Вирішив:
Стягнути з Українсько-канадського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ЮМК"(49047, м. Дніпропетровськ , вул.. Робоча, 99, МФО 305299, ЄДРПОУ 14367491 ) на користь Приватного підприємства "Тріумф Кондитер" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.. Ковпака, 6 , МФО 305653, ЄДРПОУ 34898478 ) 16 635(шістнадцять тисяч шістсот тридцять п'ять)грн. 71 коп. - основного боргу , 1693(одна тисяча шістсот дев'яносто три) грн. 93 коп.-пені, 183(сто вісімдесят три)грн.. 28 коп. -державного мита , 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.