73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
01.12.2006 Справа № 7/409-АП-06
м. Херсон, зал судового засідання № 324, 10 год. 00 хв.
Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Чуприні О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тягінське хлібоприймальне підприємство", с.Тягінка Бериславського району
до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області, м.Берислав
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Дубровна В.А. - представник, пост. дов. № 06/25-06 від 09.01.06р.;
від відповідача: Канер С.В. - зав. юридичного сектору, дов. № 5121/10/01 від 30.10.2006р. (у справі); Вінтоняк О.І. - гол. держ.податковий ревізор-інспектор, дов. №5462/9/01 від 15.11.2006р. (у справі).
Позивач (ТОВ "Тягінське хлібоприймальне підприємство", код 30039765) звернувся з позовом, у якому просить суд визнати нечинним в зв'язку з невідповідністю вимогам податкового законодавства прийняте відповідачем (ДПІ у Бериславському районі) податкове повідомлення-рішення від 12.05.2006р. № 0000352301/0, яким підприємству за порушення п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі Закон № 168) та на підставі п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (далі Закон № 2181) нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 142916,6 грн. і за штрафною санкцією у сумі 71459,8 грн.
Обґрунтовуючи підстави позовних вимог, позивач посилається на те, що контролюючий орган при прийнятті оспорюваного акту безпідставно не застосував п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону № 168 та без правових підстав застосував п.3.1 ст.3 та п.п. "г" п.6.5 ст.6 цього Закону.
Зазначає, що предметом укладеного між ним та нерезидентом - фірмою "W.J.Crain" зовнішньоекономічного контракту № 040/335-04 від 27.07.2004р. є виконання послуг по транспортуванню експортного товару, у якому ТОВ "Тягінське ХПП" зазначено як виконавець - перевізник, зобов'язаний за дорученням нерезидента виконати комплекс послуг по транспортуванню експортного товару на умовах поставки "СРТ-Тягінське ХПП", тобто з пункту знаходження експортного товару до пункту перетину митної території України. Нерезидент згідно умов зовнішньоекономічного контракту зобов'язаний оплатити послуги з доставки на підставі актів виконаних робіт та надати копії вантажних митних декларацій, які підтверджують фактичний вивіз товару за межі митної території.
Вартість наданих нерезиденту транспортних послуг з доставки експортного товару до митного кордону було включено до митної вартості експортного товару, що підтверджено копіями вантажних митних декларацій (ВМД), отже вони є наданими нерезиденту супутними послугами відповідно до п.1.14 ст.1 Закону № 168.
На підставі п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону № 168 та п.6.2 цього Закону позивач на законних підставах з метою оподаткування застосував до наданих ним нерезиденту послуг нульову ставку податку на додану вартість (ПДВ) як до супутних послуг при експорті товару.
Вважає, що відповідачем безпідставно до операції з надання супутних послуг нерезиденту при експорті товару застосовано п.3.1 ст.3 та п.п."г" п.6.5 ст.6 Закону № 168, якими передбачено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а місцем поставки послуг вважається місце де фактично надаються послуги.
Обґрунтовуючи позов та посилаючись на те, що наведене у п.1.14 ст.1 Закону № 168 визначення супутної послуги як послуги, вартість якої включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товару, що експортується, зазначає, що відповідно до ст.274 Митного кодексу України в митну вартість товару в митному режимі експорту до контрактної ціни товару додаються витрати за послуги, які здійсненні до пункту перетинання митного кордону України.
Отже, законодавчо встановлено, що супутні послуги в митному режимі експорту здійснюються тільки на митній території України.
ВМД, яка містить інформацію щодо митної вартості експортного товару, до складу якої віднесено і вартість наданих позивачем послуг, є основним доказом віднесення цих послуг до супутних.
Відповідач, не погоджуючись з позовом, у наданих письмових запереченнях зазначає, що оспорюваний акт, прийнято у повній відповідності з нормами чинного законодавства.
Відповідно до п.1.14 ст.1 Закону №168 супутні послуги - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. Згідно порядку і методів визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), наведеного у приписах гл.48 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України (ст.259 Кодексу). До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:
- на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;
- комісійні та брокерські винагороди;
- ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.
Послуги по прийомці, загальному зберіганню, інші послуги з метою зберігання якості, переоформлення (крім відвантаження) на експорт товарів - не належать до переліку супутних послуг приведених в Митному Кодексі.
Щодо надання послуг нерезиденту в частині завантаження, то з посиланням на п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 168, орган державної податкової служби зазначає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Відповідно до п.6.5 ст.6 Закону № 168 містом надання послуг вважається місце, де особа, яка надає послуги, зареєстрована платником цього податку, а у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт, згідно з п.п. "г" п.6.5 ст.6 Закону № 168, місцем поставки є місце, де фактично надаються послуги, а операції з поставки таких послуг на митній території України оподатковуються за ставкою 20%.
Оскільки позивачем було надано послуги, місце надання яких знаходиться на митній території України, операції з надання таких послуг підлягають оподаткуванню за ставкою 20%.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
Уповноваженими представниками Державної податкової інспекції у Бериславському районі проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Тягінське ХПП" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01.04.2005р. по 31.12.2005р.
За наслідками перевірки складено акт від 05.05.2006р. № 55/23/30039765 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, оспорення якого є предметом даного позову.
Як вбачається з акту перевірки з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум ПДВ, контролюючим органом встановлено порушення підприємством вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 168 та п.6.5 ст.6 цього Закону, а саме, встановлено факт надання підприємством фірмі-нерезиденту ("W.J.GRAIN LTD") послуг по прийомці, загальному зберіганню, інших послуг з метою зберігання якості, переоформленню та відвантаженню на експорт сільськогосподарських культур призначених для обслуговування товарів, що експортуються, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Виходячи з припису п.6.5 ст.6 Закону № 168 з метою оподаткування до зазначених послуг має застосовуватися не нульова ставка ПДВ, як вважає підприємство, а ставка оподаткування, що дорівнює 20%.
За викладених обставин, за наслідками перевірки підприємству було збільшено суми податкових зобов'язань по ПДВ за період з 01.08.2005р. по 01.01.2006р. на 142919,60 грн., у тому числі по податкових періодах:
- серпень 2005р. - 24676,60 грн. (123383 х 20%);
- вересень 2005р. - 14032,80 грн. (70164 х 20%);
- жовтень 2005р. - 35128,80 грн. (175644 х 20%);
- листопад 2005р. - 60108 грн. (300540 х 20%);
- грудень 2005р. - 8973,40 грн. (44867 х 20%).
На підставі абз. "б" п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 підприємству нараховано штрафну (фінансову) санкцію по ПДВ у розмірі 71459,8 грн.
Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що при експорті товарів та супутних такому експорту послуг, до них (послуг) з метою оподаткування має застосовуватися ставка ПДВ "0".
Відповідач, заперечуючи законність застосування нульової ставки ПДВ, зазначає, що право застосування нульової ставки надано експортерам товару, а підприємства, які надають послуги по перевантаженню, вивантаженню товарів, що експортуються, такого права не мають, оскільки надають їх на митній території України, в зв'язку з чим як об'єкт оподаткування, мають оподатковуватися ставкою ПДВ, яка дорівнює 20%.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі з врахуванням наступного.
З фактичних матеріалів справи встановлено, що між позивачем і фірмами - нерезидентами укладено зовнішньоекономічні контракти, предметом яких було надання послуг нерезидентам по вивантаженню, відвантаженню, прийомці, оформленню експортної сільгосппродукції: контракт № 040/335-04 від 27.07.2004р. з фірмою "W.J.GRAIN LTD", Угорщина та контракт № 06/20-05 від 09.11.2005р. з фірмою "MOGYI KFT", Угорщина.
Контракти укладено з метою вивезення експортного товару за межі митної території України.
Згідно умов зазначених контрактів, зокрема їх пунктів 2.1, виконавець (позивач у справі) зобов'язався для замовників (фірм-нерезидентів ) виконати послуги, пов'язані:
- з прийомкою сільгосппродукції від її продавців - резидентів з визначенням та складенням актів про якісні та кількісні показники зерна, та наданням Замовнику інформації про залікову вагу прийнятого зерна; веденню кількісно - якісного обліку зерна; забезпеченню кількісно-якісного зберігання зерна; відвантаження зерна шляхом навантаження на транспортний засіб, наданий Замовником до причалу для вивезення вантажу за межі митної території України.
Замовник (фірми-нерезиденти), в свою чергу, згідно п.2.4 контрактів зобов'язався:
- надавати через своїх експедиторів перелік постачальників зерна та забезпечувати поставку зерна, що відповідає вимогам, зафіксованим сторонами у зовнішньоекономічних контрактах;
- попереджати про строки погрузки та подачі транспорту для транспортування зерна;
- надати копії вантажних митних декларацій (ВМД), що підтверджують вивезення вантажу за межі митної території України.
У пунктах 4.2 контрактів Замовник зобов'язався проводити розрахунок за одержані послуги по фактах навантаження зерна на підставі двосторонніх актів виконаних робіт.
З наданих у справу належно засвідчених копій інвойсів та вантажних митних декларацій встановлено, що поставка продукції здійснювалась на умовах СРТ - Тягінка.
Згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів "ІНКОТЕРМС", які використовуються при укладені договорів зовнішньоекономічних контрактів, термін СРТ, перевезення оплачене до ..., означає, що продавець оплачує фрахт перевезення товару до погодженого місця призначення. Ризик загибелі або пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, викликані подіями, що відбулися після поставки товару перевізника, переходить від продавця до покупця після поставки товару на зберігання перевізнику. У якості перевізника може виступати будь-яка особа, яка згідно з договором перевезення зобов'язується здійснити або організувати транспортування.
Отже, при поставці експортного товару на умовах "СРТ-місце призначення зазначене", у конкретному випадку на території України та "перевезення товару продавцем оплачено до" погодженого місця призначення, в контрактну ціну товару входять фактичні витрати експортера (продавця) до Тягінського КХП (місце вивантаження вантажу з транспорту продавця товару).
Усі наступні дії, пов'язані з організацією транспортування товару до пункту перетинання митного кордону України, виконує особа, яка зобов'язалась здійснити вивантаження, тимчасове зберігання, навантаження експортного товару та перевезення його до пункту перетину митного кордону України на підставі відповідного договору, укладеного з нерезидентом - покупцем товару.
Таким чином, митна вартість експортного товару на умовах поставки "СРТ-Тягінське ХПП" має бути більшою, ніж контрактна ціна товару на суму фактичних витрат позивача, пов'язаних з транспортуванням експортного товару до митного кордону України.
Щодо визначення наданих Тягінським ХПП послуг як об'єкта оподаткування, то, відповідно до п.1.14 ст.1 Закону № 168 супутні послуги, це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.
Згідно приписів ст.274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.
До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:
а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України ...
Послуги, надані Тягінським ХПП фірмам нерезидентам - покупцям згідно вищеперелічених зовнішньоекономічних контрактів, повністю відповідають ознакам супутних послуг у розумінні положень п.1.14 ст.1 Закону № 168, входять до митної вартості товарів, визначення якої міститься у правовій нормі ст.259 Митного кодексу України, задекларовані шляхом надання декларантом митному органу інвойсів з внесенням їх вартості до ВМД.
Факт надання позивачем супутних послуг нерезидентам підтверджено наданими у справу зовнішньоекономічними контрактами, належно засвідченими копіями рахунків-інвойсів, двосторонніми актами виконаних робіт, вантажними митними деклараціями, зокрема даними їх графи 44 "Додаткова інформація, подані документи", митна вартість товару є вищою від фактурної.
Факт включення вартості супутних послуг до митної вартості товару, крім вищеперелічених документів, також підтверджено листом Херсонської митниці від 19.06.2006р. № 07/14-26/4375.
Таким чином, надані позивачем в межах контрактів № 06/20-05 від 09.11.2005р. та № 040/335-04 від 27.07.2004р. вищеперелічені послуги є супутними експорту, їх вартість включається у митну вартість товарів, вони нерозривно пов'язані і є частиною експорту.
Відповідно до п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону № 168, з метою оподатковування, до експорту відносяться операції з вивезення товарів (супутних послуг) у митному режимі експорту або реекспорту. Приписами п.6.2, п.п.6.2.1 статті 6 цього Закону встановлено, що при експорті товарів та супутних такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються [вивезеними (експортованими)] платником податку [за межі митної території України] в разі, якщо їх [вивезення (експортування)] експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.
Зважаючи на викладене, позивач у повній відповідності з митним законодавством, положеннями Закону № 168 застосував до операцій з надання фірмам-нерезидентам у серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2005р. вищеперелічених супутних послуг ставку податку "0" відсотків до бази оподаткування, в зв'язку з чим прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000352301/0 від 12 травня 2006р. не відповідає вимогам законодавства, і суд визнає його нечинним.
Органом Державної податкової служби до оспорюваних правовідносин, з надання супутних послуг безпідставно застосовано приписи п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.6.5 ст.6 Закону № 168, відповідно до яких критерієм для визначення об'єкта оподаткування та застосування ставки 20 відсотків до бази оподаткування є місце, де фактично надаються послуги, що спростовується системним аналізом фактичних матеріалів справи та норм чинного законодавства, наведених в мотивувальній частині постанови.
Позивачу присуджується з Державного бюджету 3 грн. 40 коп. судового збору.
Суд також звертає увагу позивача на надмірну сплату судового збору згідно платіжного доручення № 697 від 27.09.2006р. (85 грн.).
Згідно положень ч.2 ст.89 КАС України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Положеннями КАС України також не передбачено оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, питання повернення яких позивач має вирішити звернувшись із заявою до ДП "Судовий інформаційний центр".
За згодою сторін у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про час, дату і місце складення її повного тексту - 07 грудня 2006р., 10 год. 00 хв., каб. №324, м.Херсон, вул.Горького, 18.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 158, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд
постановив:
1. Позов задовольнити.
Визнати нечинним прийняте Державною податковою інспекцією у Бериславському районі податкове повідомлення-рішення від 12.05.2006р. № 0000352301/0 про визначення ТОВ "Тягінське хлібоприймальне підприємство", код 30039765 податкового зобов'язання по ПДВ за основним платежем у сумі 142 919,6 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією з цього податку у сумі 71459,8 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.О. Задорожна
Повний текст постанови
складено 07.12.2006р.