79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
28.11.06 Справа № 9/157-2643
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого -судді - М.В.Юркевича
суддів - М.І.Городечна
В.Л.Кузь
Розглянув апеляційну скаргу ВАТ «Тернопільський завод штучних шкір «Вінітекс»м. Тернопіль
на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 року
у справі № 9/157-2643
за позовом: ВАТ «Тернопільський завод штучних шкір «Вінітекс»м. Тернопіль
до відповідача: ПП «Рокі-Сервіс»м. Бережани, Тернопільської області
про стягнення заборгованості 3 000,00 грн. та розірвання договору купівлі-продажу
З участю представників :
Від позивача -Лепко Б.А. -заст.голови правлінь.
Від відповідача -не з'явився
Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 року у справі №9/157-2643 відмовлено в позові ВАТ «Тернопільський завод штучних шкір «Вінітекс»м. Тернопіль до ПП «Рокі-Сервіс»м. Бережани, Тернопільської області про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення суми боргу в розмірі 3 000,00 грн.
ВАТ «Тернопільський завод штучних шкір «Вінітекс»не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати, прийняти рішення, яким задоволити позов з огляду на те, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення посилається на те, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували те, що продавець може вважатись боржником який прострочив виконання зобов'язання. Проте, суд відмовив, в супереч ст. 22 ГПК України, у прийняті таких письмових доказів, що підтверджують факт звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення коштів.
Про час і місце розгляду справи сторони повідомленні ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 року, направленою рекомендованою кореспонденцією. Ухвалою зобов'язано сторони забезпечити явку повноважних представників сторін, відповідачу подати обґрунтований відзив на апеляційну скаргу. Проте, відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, відзив не подав.
В ході перегляду оскарженого рішення за наявними в матеріалах справи доказами з'ясовано:
Між сторонами по даній справі 30.10.2003 року укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач зобов'язався виготовити та поставити 30 000 м.п. бязі вагою 110г/кв.м. шириною 106 см., а позивач -прийняти (шляхом самовивозу) та оплатити товар по ціні 1,65 грн. з ПДВ з розрахунку за 1 м.п. згідно специфікацій та товаротранспортних накладних. Загальна ціна договору склала 49 500,00 грн. (а.с. 7-8).
Згідно п. 1.4 даного договору сторонами визначено порядок оплати: 50% - попередня оплата, 50% - відстрочка на один календарний тиждень. Відповідно до п. 2.1. договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2003 року.
На виконання умов даного договору згідно накладної № 9/12-1 від 09.12.2003 року відповідачем відвантажено 1104 м.п. бязі на суму 1 821,60 грн. (а.с. 9). Позивач 10.12.2003 року платіжним дорученням № 1302 оплатив отриманий товар в сумі 1 821,60 грн. (а.с. 10).
Як вбачається із наявних матеріалів справи, позивачем 30.04.2004 року згідно платіжного доручення № 497 перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 3 000,00 грн. Проте, на момент звернення позивача з позовними вимогами (26.06.2006 року) товар не відвантажений, оплачені кошти відповідач також не повернув.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:
Згідно п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 231 ЦК УРСР та ст. 665 ЦК України, якщо продавець в порушення договору не передає покупцеві продану річ, покупець вправі вимагати передачі йому проданої речі і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або, з своєї сторони, відмовитись від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.
Як вбачається із тексту договору купівлі-продажу від 30.10.2003 року, що пролонгувався на наступні періоди сторонами не погодженні строки щодо зобов'язання продавця передати товар. В силу ст. 165 ЦК УРСР та ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Проте, як суду першої інстанції, так і апеляційному господарському суду не надано доказів, які б свідчили, що позивач виставляв вимоги відповідачу підготувати товар у відповідний строк для його вивозу, так як умови та строки щодо зобов'язання відповідача не встановлені договором.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували те, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання. Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо відсутності законних підстави для розірвання договору купівлі-продажу від 30.10.2003 року та стягнення з відповідача 3000,00 грн. внесених позивачем в якості попередньої оплати коштів.
Копія листа від 17.06.2005 року вих. № 382/04 подана апеляційному господарському суду, не може розглядатись, як належний доказ направлення вимоги відповідачу, оскільки відсутні будь-які докази його відправлення чи отримання такої вимоги відповідачем. Наданий позивачем лист вих. № 407/04 від 29.08.2006 року також не може бути взятий до уваги судом, оскільки даний лист направлений позивачем після прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, оскаржуване рішення ґрунтується на чинному законодавстві, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. В задоволені апеляційної скарги ВАТ «Тернопільський завод штучних шкір «Вінітекс» м. Тернопіль відмовити.
2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006 року по справі № 9/157-2643 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4.Матеріали справи № 9/157-2643 повернути в господарський суд Тернопільської області.
Головуючий-суддя М.В.Юркевич
Суддя М.І.Городечна
Суддя В.Л.Кузь