Ухвала
Іменем України
24 листопада 2006 року
Справа № 2-31/11185-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_5;
представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1;
відповідача: Хованський Іван Вікторович, довіреність №12/9/10-0 від 14.06.06;
Вінник Максим Юрійович, довіреність №1354/9/10-0 від 28.09.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 17.08.2006 у справі № 2-31/11185-2006А
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2,Мирне, Сімферопольський р-н,97503)
про визнання нечинним рішення
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі про визнання нечинним рішення №НОМЕР_2 від 10.02.2006 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1590220,00 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 серпня 2006 року у справі №2-31/11185-2006А (суддя Привалова А.В.) позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, податковою інспекцією не було підтверджено факт наявності порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність у робітників податкового органу законних підстав для проведення перевірки по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції, визнати недійсною постанову суду першої інстанції, провадження у справі припинити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено акт перевірки, що призвело до неправильного вирішення спору, податкова інспекція також вважає, що для проведення перевірки не був потрібний належним чином оформлений наказ керівника податкового органу.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 17.10.2006 року у зв'язку з закінченням повноважень у складі колегії було замінено суддю Дугаренко О.В. на суддю Волкова К.В.
У судових засіданнях 31.10.2006 року та 21.11.2006 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, позивач та його представник проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 24.11.2006 року у зв'язку з зайнятістю судді в іншому процесі у складі колегії було замінено суддю Черткову І.В. на суддю Дугаренко О.В.
Після оголошеної перерви 24.11.2006 року представники сторін та позивач не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд спору за відсутністю представників сторін.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією у період з 30.12.2005 року до 02.01.2006 року було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1за період з 01.01.2003 року до 30.09.2005 року. По результатах перевірки був складений акт №НОМЕР_3 від 02.02.2006 року.
Перевіркою було встановлено порушення пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме здійснення розрахункових операцій в готівковій формі без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 318044,00 грн.
На підставі акту перевірки №НОМЕР_4 від 02.02.2006 року податковою інспекцією було прийнято рішення №НОМЕР_2 від 10.02.2006 року про застосування штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 1590220,00 грн.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом не досліджувався акт перевірки №НОМЕР_4 від 02.02.2006 року, на підставі якого було прийнято рішення №НОМЕР_2 від 10.02.2006 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 1590220,00 грн.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач під час розгляду справи про це не зазначав, більш того у запереченні на позов відповідач посилався на акт перевірки №НОМЕР_4 від 02.02.2006 року, який насправді має номер №НОМЕР_3. При цьому відповідачем інший акт перевірки як до суду першої так і апеляційної інстанції не надавався.
Відповідно до акту перевірки №НОМЕР_3 від 02.02.2006 року працівниками податкової інспекції на підставі наданих документів (звітних квитанцій по видам платежу «Торговельний виторг», податкових накладних, накладних, прибутково-касових ордерів) було встановлено, що позивач одержував дохід від реалізації товару у вигляді готівки, тобто здійснював розрахункові операції в наявній формі, а кошти здавав на розрахунковий рахунок. На підставі цього перевіряючи дійшли висновку про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
З аналізу цієї норми вбачається, що факт порушення тобто здійснення операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій може бути підтвердженим на підставі дослідження відповідних розрахункових документів, які роздруковуються при застосуванні реєстратора розрахункових операцій, або розрахункових книжок. Зазначені документи під час перевірки не досліджувались.
Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, судова колегія вважає помилковими висновки податкової інспекції щодо порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки факт порушення неможливо встановити на підставі представлених до перевірки документів -звітних квитанцій по видам платежу «Торговельний виторг», податкових накладних, накладних, прибутково-касових ордерів. Зазначені документи не підтверджують ні факт застосування, ні факт не застосування реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахунків.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судова колегія вважає не доведеним факт порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому вважає безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 цього Закону.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у працівників податкової інспекції правових підстав для здійснення перевірки по контролю здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу.
Статтею 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" встановлено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»вважаються позаплановими перевірками.
Відповідно до частини 8 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, вказаних в цій статті, за рішенням начальника податкового органу, яке оформляється наказом, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Згідно зі ст.11-2 вказаного Закону працівники податкової служби мають право приступити до проведення позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, і за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку та наказу на проведення позапланової перевірки.
Відповідачем не було надано доказів, що підтверджують наявність правових підстав для проведення перевірки по контролю здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу, що свідчить про перевищення повноважень працівниками податкової інспекції при проведенні планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства.
Стосовно вимог апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі щодо скасування постанови та припинення (закриття) провадження у справі, а також визнання недійсною (нечинною) постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі, визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.
Частиною 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку та провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 157 цього Кодексу встановлений вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі, при цьому судом апеляційної інстанції жодної з підстав встановлено не було, більш того про таки підстави не було зазначено і в апеляційній скарзі.
Відповідно до частини 2 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено підстав для закриття провадження у справі, а також не було знайдено підстав для скасування постанови суду першої інстанції, тому судова колегія вважає вимоги апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.08.2006 у справі № 2-31/11185-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Т.П. Фенько
О.В. Дугаренко