Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77
Іменем України
м. Київ "07" грудня 2006 р. 11 год. 00 хв. Справа № 298/9а-06
Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., при секретарі Коваль Н.В., розглянувши справу
За позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області, м. Славутич
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Славутичі Київської області, м. Славутич
про включення не відшкодованих сум до актів звірення та відшкодування виплачених сум пенсій по інвалідності в сумі 1 662,98 грн.,
за участю представників:
позивача:не з'явився,
відповідача:Філатов С.А., довір. № 309 від 11.09.2006р.,
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 1632/5 від 29.09.2006 року Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області (далі -Позивач) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Славутичі Київської області (далі -Відповідач) про включення не відшкодованих сум до актів звірення та відшкодування виплачених сум пенсій по інвалідності в сумі 1 662,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами п. 2 статті 2, п.п. “г», “д» статті 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23.09.1999р. (далі -Закон № 1105-XIV), статті 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 2272-III від 22.02.2001р. (далі -Закон № 2272-ІІІ), з огляду на те, що відповідно до довідок відділу пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області громадянину Арзуманяну Борису Сергійовичу виплачено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, отриманого за межами України, за період з 01.10.2005 року по 31.08.2006 року в сумі 1 662,98 грн. Проте, згадана категорія виплат не приймається відповідачем до актів щомісячної звірки до витрат, які підлягають відшкодуванню Пенсійному Фонду.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що абз.1 ч.2 ст.7 Закону № 2272-ІІІ передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -Фонд) здійснює виплати з того часу, коли підприємства передали в установленому порядку документи, що підтверджують право працівників, що потерпіли на виробництві до 01.04.2001 року, на такі страхові виплати та соціальні послуги. Діючим законодавством України не передбачено права Пенсійного фонду України передавати Фонду документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсій по інвалідності і пенсій у зв'язку з втратою годувальника. Сплату таких пенсій на даний час здійснює Пенсійний фонд України згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення» та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, на думку відповідача, безпідставним є посилання позивача на ст. 2 Закону № 1105-XIV, оскільки вказана норма стосується лише осіб, яким заподіяно шкоду на території України за часів СРСР, оскільки Закон № 1105-XIV відноситься до національного законодавства і регулює питання загальнообов'язкового державного соціального страхування на території України.
Позивач, в судове засідання 14.11.2006р. не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про місце та час розгляду справи повідомлений під розписку в засіданні 07.11.2006р.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, оцінивши докази у їх сукупності судом встановлено:
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення» Арзуманяну Борису Сергійовичу, що проживає в Україні з 30.07.1993р. (виписка з паспорту в матеріалах справи) розпорядженням від 26.08.1993р. (копія в матеріалах справи) призначена соціальна пенсія, виплата якої здійснюється позивачем, управлінням Пенсійного фонду України у м. Славутичі.
Як вбачається з поданих позивачем доказів, Арзуманян Б.С. народився в 1959р. в м. Баку де і проживав до квітня 1991р. Арзуманян Б.С. 11.04.1991р. виписався з постійного місця проживання та мігрував до Вірменської ССР де отримав статус біженця за реєстраційним номером 19650/2 (свідоцтво в матеріалах справи) в м. Гугарк. В липні 1993р. Арзуманян Б.С. прибув на проживання до України, та на даний час проживає у м. Славутич, Київської області.
Матеріали справи свідчать, що нещасний випадок на виробництві, який спричинив каліцтво громадянина Арзуманяна Бориса Сергійовича, підтверджено актом № 3 про нещасний випадок на виробництві від 19.08.1983 року. Нещасний випадок (каліцтво) із потерпілим стався 18.08.1983 року на території колишнього СРСР, а саме в м. Баку, Азербайджанської ССР. Відповідно до довідки МСЕК від 24.05.05р. (копія у справі), на черговому огляді, Арзуманяну Борису Сергійовичу станом на 2005р. підтверджено третю групу інвалідності. Інвалідність встановлена безстроково.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Подані позивачем докази не підтверджують, що особа, якій здійснюється виплата пенсії, Арзуманян Б.С., є громадянином України. Зазначена особа проживає на території України лише з 1993р., що само по собі не є підставою вважати останню такою, що набула статусу громадянина України в розумінні ст. 2 Закону України «Про громадянство». Відповідно до положень ст.1 Закон України від 04.02.1994 № 3929-XII «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Отже пенсійне забезпечення такої Арзуманяна Б.С., має проводитись відповідно по положень ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»щодо іноземних громадян та осіб без громадянства. Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного Фонду.
Позивачем, управлінням Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області громадянину Арзуманяну Борису Сергійовичу виплачено пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, отриманого за межами України, за період з 01.10.2005 року по 31.08.2006 року в сумі 1 662,98 грн.
Спір між сторонами справи виник з приводу того, що зазначені виплати не приймається відповідачем до актів щомісячної звірки до витрат, які підлягають відшкодуванню Пенсійному Фонду відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Відповідно до ст.1 Угоди від 28.07.1995 між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення (ратифіковано Законом N 186/96-ВР від 07.05.96) пенсійне забезпечення громадян Сторін, осіб без громадянства, а також членів їх сімей, крім випадків, передбачених в статтях 6 і 7 цієї Угоди, здійснюється компетентними установами по законодавству і за рахунок коштів Сторони, на території якої вони постійно проживають.
Відповідно до положень статей 7-8 зазначеної угоди пенсії по інвалідності або у разі втрати годувальника внаслідок трудового каліцтва призначаються і виплачуються по законодавству і за рахунок коштів Сторони, на території якої трудове каліцтво виникло. Взаємні розрахунки між Сторонами у випадках, передбачених у статтях 6 і 7 цієї Угоди, здійснюються компетентними органами управління, що фінансують виплату пенсій, на підставі спеціальної угоди.
Відповідно до ст. 2 Угоди від 24.03.1997 між Пенсійним фондом України і Державним фондом соціального захисту Азербайджанської Республіки про взаємний переказ і виплату пенсій відповідно до статті 7 Угоди від 28.07.95р. пенсії по інвалідності та у випадку втрати годувальника внаслідок трудового каліцтва призначаються і виплачуються згідно із законодавством і за рахунок коштів Сторони держави, на території якої було одержано трудове каліцтво. Переказ пенсій здійснюється Пенсійним фондом України і Державним фондом соціального захисту Азербайджанської Республіки. Статтею 17 цієї угоди встановлено, що угода набуває чинності з дня підписання і поширюється також на пенсії, призначені до її підписання Пенсійним фондом України і Державним фондом соціального захисту Азербайджанської Республіки.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про включення невідшкодованих сум до актів звірення та відшкодування виплачених сум пенсій по інвалідності в сумі 1 662,98 грн. до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Славутич, оскільки питання відшкодування такої пенсії в даному конкретному випадку має вирішуватись відповідно до зазначених вище Угод Пенсійним фондом України та Державним фондом соціального захисту Азербайджанської Республіки за рахунок коштів сторони, на території якої виникло трудове каліцтво Арзуманяна Б.С.
Беручи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 158, 161, 163, 167 та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
В позові відмовити повністю.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України -з дня складання в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Є.П. Євграфова
11.12.2006р.