01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.09.2008 № 42/172
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Вербицької О.В.
при секретарі: Камінська Т.О.
За участю представників:
від позивача - Сенчило В.В. - представник за дов. № 182 від 27.06.2008;
від відповідача - Чорногорський М.А. - голова правління (паспорт СН 523066);
Науменко С.В. - представник за дов. б/н від 31.12.2008;
від третьої особи - Комісар С.П. - представник за дов. № Д07/3411 від 11.06.2008;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник - 19"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.06.2007
у справі № 42/172 (Паламар П.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник - 19"
за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
про стягнення 92688,37 грн
Суть рішення і апеляційної скарги:Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач) у березні 2007 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-комунального кооперативу «Суднобудівник-19» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, з якої 74015,09 грн. - основний борг, 18673,29 грн. - інфляційні втрати. Всього ціна позову 92688,37 грн. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.06.2007 у справі № 42/172 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 55767,70 грн. основного боргу, 18673,29 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 744,41 грн. витрат по оплаті державного мита, 94,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що відповідач, відповідно до п. 3.5 договору №00601/4-03 від 15.05.2000 на послуги водопостачання та водовідведення, у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, не направив повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту при наявності його заперечень щодо кількості або вартості отриманих послуг. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до умов п. 3.5 спірного договору дані позивача для відповідача є прийнятими.
Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2007 року по справі № 42/172 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в п. 16 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 № 65 далі - правил) вказується, що трубопроводи гарячого водопостачання водоканал не експлуатує і не відповідає за їхній справний стан, отже позивач не може бути надавачем послуги з гарячого водопостачання та вимагати сплати за гаряче водопостачання. Крім цього, п. 12.3 правил не встановлює обов'язку ЖЕО та ЖБК сплачувати вартість води, яка йде на підігрів, а лише встановлює періодичність платежів.
Крім того, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про зняття позивачем та відповідачем показань лічильників на бойлері.
Також на думку апелянта, при прийнятті рішення судом першої інстанції було зменшено суму боргу та при цьому не було здійснено перерахунок збитків від інфляції, що є порушенням ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2007 у справі № 42/172 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.
На підставі статті 77 ГПК України розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва.
В судовому засіданні 06.09.2007 представником відповідача було заявлене клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи з метою встановлення кількості та вартості спожитої та виставленої для оплати холодної води згідно з даними лічильників.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2007 у справі № 42/172 було призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Апеляційне провадження у справі № 42/172 - зупинялося до закінчення експертних досліджень і отримання судом висновків експертів.
23.06.2008 до Київського апеляційного господарського суду через канцелярію суду надійшов висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 9508/13998 від 29.01.2008 судово-бухгалтерської експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 було поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 29.07.2008.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 було залучено до участі у справ у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго».
Представник відповідача у судовому засіданні 22.09.2008 просив суд апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги, а також з огляду на висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2007 у справі № 42/172 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 22.09.2008 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2007 залишити без змін з підстав того, що виходячи зі змісту статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване постачання холодної та гарячої води визначено як один житлово-комунальних послуг, який не можна розділити окремо на постачання холодної та гарячої води. Крім того, відповідно до пункту 4.23 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 № 65 водоканал має право враховувати при розрахунках за воду та каналізацію показання тільки тих водолічильників, які встановлені та зареєстровані відповідно до технічних вимог, наданих водоканалом і робота яких ним контролюється.
Представник третьої особи в судовому засіданні 22.09.2008 просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2007 залишити без змін з підстав того, що предметом регулювання відносин сторін за договором від 15.05.2000 №00601/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення є постачання саме питної води, а не питної холодної води чи питної гарячої води, незалежно від подальшого використання відповідачем цієї питної води в якості холодної води чи для підігріву цієї води і використання в якості гарячої води. Оскільки відповідачем не надано суду першої інстанції доказів, що питна вода, яка в подальшому була використана відповідачем для підігріву і спожита в якості гарячої води не відповідала ДОСТу 2874-82 «Вода питна», то висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача вартості послуг з постачання питної води, у тому числі і питної води, яка була використана для приготування (підігріву) гарячої води є правомірним.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд,-
Як вірно зазначено судом першої інстанції, 15.05.2000 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Житлово-комунальним кооперативом «Суднобудівник-19» було укладено договір №00601/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення.
За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин, а останній - оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.
Кількість поданої води згідно п. п. 3.1, 3.2 договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.
Кількість стічних вод згідно п. 3.3 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.
Строк оплати за договором відповідно до умов п. 3.4 встановлений п'ять днів з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.
Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Як вбачається з пояснень позивача, поданого ним розрахунку, проведеного відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства на підставі маршрутних листів, платіжних вимог-доручень і розшифровок рахунків абонента за травень 2004-листопад 2006 років, дебетово-інформаційними повідомленнями, стверджується факт надання позивачем відповідачу протягом указаного періоду послуг водопостачання та водовідведення загальною вартістю з урахуванням знижки 166738,53 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами по справі відсутні розбіжності щодо обсягів поставленої за договором питної води для потреб холодного водопостачання (код 3-302 у розрахунку позовних вимог).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечив щодо обсягів поставленої йому питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання (код 3-50302 у розрахунку).
З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не подано доказів того, що за наявності заперечень щодо кількості або вартості отриманих послуг він у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи направив повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідно до умов п. 3.5 спірного договору дані позивача для відповідача є прийнятими.
При цьому суд першої інстанції правомірно врахував, що обсяги питної води для потреб гарячого водопостачання обґрунтовано визначені позивачем відповідно до показань лічильника, встановленого на груповому бойлері, з якого здійснюється гаряче водопостачання до будинку відповідача, пропорційно кількості мешканців всіх будинків до яких постачається така вода.
Доводи відповідача щодо відсутності у нього обов'язку по оплаті на користь позивача вартості питної води для потреб гарячого водопостачання та послуг з відведення обсягів такої води суперечать вимогам п. 12.3 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах, селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 р., тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані та безпідставні.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір проведених відповідачем платежів за надані у спірний період послуги за договором становить 92723,44 грн.
Доводи апелянта щодо того, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про зняття позивачем та відповідачем показань лічильників на бойлері, відхиляються Київським апеляційним господарським судом як необґрунтовані з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з цим, як вбачається з висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 9508/13998 судово-бухгалтерської експертизи (його заключної частини): по першому питанню - згідно з даними лічильників, за період з травня 2004 року по листопад 2006 року включно Житлово-будівельний кооператив «Суднобудівник-19», що обслуговує мешканців будинків за адресами - м. Київ, вул. Закревського, 83/2; м. Київ, вул. Закревського, 83-а; м. Київ, вул. М. Цвєтаєвої, 4, спожито холодної води в кількості 118209 м3, вартість послуг з водопостачання холодної води та водовідведення складає 96931,38 грн.; по другому питанню - за наданими документами визначити обсяг та вартість питної холодної води за період з травня 2004 року по листопад 2006 року включно, що було виставлено власнику бойлера для приготування гарячої води для споживання в будинки за адресами - м. Київ, вул. Закревського, 83/2; м. Київ, вул. Закревського, 83-а; м. Київ, вул. М. Цвєтаєвої, 4, не видається за можливе.
Отже, зважаючи на приписи статті 43 ГПК України, а також на висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, Київський апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції за наявними в матеріалах справи доказами, погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення з відповідача вартості послуг з постачання питної води, яка була використана для приготування (підігріву) гарячої води є правомірним.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем безпідставно не враховано в рахунок належних у цей період платежів проведену відповідачем у серпні 2006 р. оплату у розмірі 18247,39 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, кошти в указаному розмірі були сплачені відповідачем відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 664 від 29.07.2005 “Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов'язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги».
На підставі указаної постанови Кабінету Міністрів, прийнятої на виконання вимог ст. 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік», проводилося погашення боргів за житлово-комунальні послуги, які виникли станом на 01.09.2004, що є предметом заявленого у справі позову. Доказів наявності у відповідача заборгованості за спірним договором до травня 2004 року суду не надано. Тому суд вважає, що кошти у розмірі 18247,39 грн. слід віднести в рахунок оплати послуг спірного періоду.
З огляду на встановлене, виходячи з оцінки доказів за наявними в матеріалах справи документами в їх сукупності, на підставі ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальний розмір проведених відповідачем протягом позовного періоду платежів за договором становить 110970,83 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 622 ЦК України боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»).
Київський апеляційний господарський суд здійснив перевірку розрахунку інфляційних втрат, заявлених до стягнення позивачем та дійшов висновку що його розрахунок відповідає чинному законодавству та матеріалам справи.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за спірним договором, з нього на користь позивача відповідно до ст. ст. 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 55767,70 грн. боргу станом на 1 грудня 2006 р. (166738,53-110970,83), 18673,29 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення.
За таких обставин, зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача в розумінні статті 33 ГПК України, як необґрунтовані.
З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, а також за проведення судової експертизи на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Відмовити Житлово-комунальному кооперативу «Суднобудівник-19» в задоволенні апеляційної скарги.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.06.2007 у справі №42/172 залишити без змін.
Матеріали справи № 42/172 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Вербицька О.В.
01.10.08 (відправлено)