06 грудня 2006 р.
№ 5/32
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу “Світанок» на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 липня 2006 року у справі № 5/32 за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу “Світанок» до відкритого акціонерного товариства “Лубенський м'ясокомбінат» та закритого акціонерного товариства БМУ-2 “Полтаванафтогазбуд» про визнання простого векселя таким, що не підлягає оплаті, -
У січні 2006 року сільськогосподарський виробничий кооператив “Світанок» звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Лубенський м'ясокомбінат» та закритого акціонерного товариства БМУ-2 “Полтаванафтогазбуд» про визнання простого векселя № 83354411080258 від 23 квітня 2002 року на суму 170000 грн., виданого позивачем закритому акціонерному товариству БМУ-2 “Полтаванафтогазбуд», таким, що не підлягає оплаті, з посиланням на те, що у позивача відсутня дебіторська заборгованість перед закритим акціонерним товариством БМУ-2 “Полтаванафтогазбуд».
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27 червня 2006 року в позові відмовлено.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 липня 2006 року апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуті позивачу без розгляду.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення попередньою судовою інстанцією норм процесуального права, та направити справу до того ж суду для розгляду апеляційної скарги по суті.
Заслухавши пояснення представника відкритого акціонерного товариства “Лубенський м'ясокомбінат», вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, апеляційна інстанція виходила з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення такого строку, скарга підписана особою, яка не має відповідних повноважень.
Проте, з вказаними висновками суду другої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду від 27 червня 2006 року подано 6 липня 2006 року, тобто у встановлений законом строк, передбачений для оскарження судових рішень в апеляційному порядку, а тому посилання апеляційного господарського суду на пропуск строку, встановленого для подання апеляційної скарги, є безпідставним.
Відповідно до ст. 94 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником.
З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що апеляційна скарга підписана представником позивача Заїкою О.В. за довіреністю № 06/14-03 від 14 березня 2006 року, відповідно до якої останньому надається, зокрема, право представляти інтереси позивача в якості захисника та/або в якості представника, представляти інтереси кооперативу та вести від його імені справи в усіх судах України по господарських справах, вчиняти від імені кооперативу всі процесуальні дії, а також подавати від імені позивача позови, скарги, касаційні та апеляційні скарги, право участі в засіданні апеляційної та касаційної інстанцій та інші процесуальні дії, що свідчить про наявність у Заїки О.В. повноважень на підписання та подання апеляційної скарги та відповідність вчинених ним дій нормам процесуального права.
З огляду на викладене, ухвалу апеляційної інстанції у справі не можна визнати законною, обґрунтованою, прийнятою у відповідності з нормами процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до того ж суду для прийняття апеляційної скарги до провадження.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу “Світанок» задовольнити.
Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 липня 2006 року у справі № 5/32 скасувати, а справу направити до того ж суду для прийняття апеляційної скарги до апеляційного провадження.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.