Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309
Іменем України
29.01.2009
Справа №2-22/3660-2007
За позовом - Комунального підприємства «Житлово - комунальне господарство «Городок», Сімферопольський район, с. Добре, вул. 40 років Перемоги, 11; Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. Октябрьська, 48
До відповідачів - 1. Військової частини А-2320, Сімферопольський район, с. Перевальне
2. Квартирно - експлуатаційного відділу м. Сімферополя, м. Сімферополь, вул. Павленко, 9
Про стягнення 112687,40 грн.
Суддя Калініченко А.А.
Представники:
Від позивача - Міркін А.Л., представник, довіреність в матеріалах справи; Прокопчук Л.В., представник, дов. від 20 жовтня 2009 року; Цепаєв І.Г., керівник, посвідчення АА № 525563
Від відповідачів - Андросенко А.В., представник. дов. від 01 вересня 2008 року; Куркчі Р.М., юрисконсульт, дов. № 1695
Обставини справи:
Позивач - Комунальне підприємство «Житлово - комунальне господарство «Городок» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Військової частини А-0279, третя особа - Квартирно - експлуатаційний відділ м. Сімферополя, просить суд стягнути з Військової частини А-0279 заборгованість в сумі 112617,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 13 від 17 липня 2003 року, додаткової угоди № 1 від 01 лютого 2006 року, не сплачував виставлених рахунків, що обумовило виникнення за період з 01 січня 2006 року по 09 вересня 2006 року у відповідача заборгованості в сумі 112687,40 грн.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19 березня 2007 року у справі № 2-28/3660-2007 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Квартирно - експлуатаційний відділ м. Сімферополя.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24 липня 2007 року у справі № 2-28/3660-2007 провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням у справі судово - бухгалтерської експертизи, проведення якої було доручено Науково - дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 21 квітня 2008 року провадження у справі № 2-28/3660-2007 поновлено, справу призначено до розгляду.
За резолюцією В.О. Голови Господарського суду АР Крим Чумаченко С.А. від 02 жовтня 2008 року, у зв'язку з переходом судді Господарського суду АР Крим Альошиної С.М. до Господарського суду м. Севастополя, справу № 2-28/3660-2007 передано на розгляд судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 07 жовтня 2008 року справу № 2-28/3660-2007 прийнято до провадження судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.І. із привласненням справі № 2-22/3660-2007.
Надалі, до Господарського суду АР Крим надійшли пояснення позивача, відповідно до яких позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20 листопада 2008 року у справі № 2-22/3660-2007 здійснено заміну відповідача - військової частини А - 0279 на її правонаступника - Військову частину А - 2320.
11 грудня 2008 року до суду надійшов відзив на позов Військової частини А - 2320, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог до Військової частини А - 2320 відмовити, позов задовольнити частково на суму 13386,77 грн.
В судовому засіданні 20 січня 2009 року було оголошено перерву до 29 січня 2009 року до 12 години 50 хвилин.
Після перерви, 29 січня 2009 року, розгляд справи продовжено за участю представників сторін.
В судовому засіданні позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Військової частини А 2320 на користь Комунального підприємства Житлово - комунальне господарство «Городок» заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 109393,40 грн.
Вказана заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
встановив:
Між позивачем та відповідачем (військова частина А - 0279) укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 12 від 17 липня 2003 року (а. с. 15-17) на підставі якого відповідачем споживалась вода та скидалися стоки.
Згідно п. 1 даного договору позивач (виконавець) приймає на себе зобов'язання забезпечувати відповідача (споживача) питною водою (ГОСТ 2874-82) за наявності води у джерелах, в кількості не більше встановленого ліміту, а також проводити водовідведення.
Відповідно до п. 3 договору відповідач повинен щомісячно, до десятого числа проводити оплату в розмірі 100 % суми за спожиту воду в минулому місяці.
01 лютого 2006 року між позивачем (Комунальним підприємством Житлово - комунального господарства «Городок»), відповідачем (Військова частина А 0279 правонаступником якої є Військова частина А 2320) та третьою особою (КЕВ м. Сімферополь) укладене доповнення №1 до вищевказаного договору (а.с. 18).
Відповідно до зазначеного доповнення № 1 від 01 лютого 2006 року сторони дійшли до взаємної згоди, з метою упорядкування взаєморозрахунків, включити в договір третю сторону - Квартирно-експлуатаційне відділення м. Сімферополя - платника за зобов'язаннями Військової частини А 0279.
При цьому, Квартирно-експлуатаційне відділення м. Сімферополя зобов'язується виступати платником за зобов'язаннями, прийнятими за вищевказаним договором Військовою частиною А 0279.
Відповідальність за зобов'язаннями Військової частини А 0279 несе Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя в межах виділених призначень.
Отже, згідно вказаного доповнення КЕВ м. Сімферополя повинно оплачувати послуги водопостачання та водовідведення, надані Військовій частині А 0279 (В/ч А2320) та несе відповідальність за неналежну, зокрема, несвоєчасну оплату цих послуг перед позивачем в межах виділених призначень.
Позивачем, на оплату спожитих послуг були виставлені рахунки: № 2 від 27 січня 2006 року на суму 40686,25 грн.; № 18 від 28 лютого 2006 року на суму 49626,85 грн.; № 21 від 31 березня 2006 року на суму 31508,36 грн.; № 26 від 26 квітня 2006 року на суму 35587,79 грн.; № 32 від 31 травня 2006 року на суму 35427,06 грн.; № 38 від 30 червня 2006 року на суму 20809,02 грн.; № 247 від 27 липня 2006 року на суму 23059,40 грн.; № 274 від 28 серпня 2006 року на суму 26889,77 грн.
Всього було виставлено рахунків на суму 263594,50 грн.
На підтвердження прийнятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором та доповненням № 1 до нього КЕВ м. Сімферополя (платник) частково оплатив заборгованість в розмірі 154201,10 грн.
Ліміт фінансування на оплату послуг водопостачання та водовідведення (сума виділених призначень) для КЕВ м. Сімферополь за спірний період з січня - по серпень 2006 року складав 109250,00 грн.
Таким чином, КЕВ м. Сімферополя здійснило максимальну оплату за послуги, спожиті відповідачем за спірний період в межах виділених призначень, фактично сплативши навіть більше, ніж було йому виділено коштів.
У зв'язку з цим сума боргу відповідача (військової частини А 2320) перед позивачем складає 109393,40 грн. (263594,50 грн. нарахованих - 154201,10 грн. фактично сплаченого платником КЕВ м. Сімферополя).
Також, на підтвердження обсягів спожитих послуг з водопостачання та водовідведення, між позивачем та відповідачем були складені та підписані акти за лютий, березень 2006 року, квітень, травень, червень, липень, серпень 2006 року, в яких визначені обсяги послуг та загальна вартість послуг за відповідний місяць, яка збігається з сумою відповідного рахунку на оплату (а.с. 22, 24, 116-118).
Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Так, суд критично ставиться до поданого до суду висновку експерта з огляду на наступне.
При визначені суми заборгованості відповідача, позивачем застосовано тарифи на водопостачання та водовідведення для субспоживачів в розмірі 9,39 грн. за 1 м. куб. (водопостачання 4,76 грн. за 1 куб.м. + 4,63 грн. водовідведення за 1 м.куб.) згідно рішення 25-ї сесії 4 скликання Добровської сільської ради від 23серпня 2005 року про затвердження цих тарифів, (а.с. 19), зокрема, за будівлями № 75 та № 76 по вул. Жовтневій в с. Перевальне Сімферопольського району, які знаходяться на балансі військової частини А 0279.
Відповідач та третя особа по справі посилаються на те, що вищевказані будівлі № 75 та № 76 в с. Перевальне Сімферопольського району є «гуртожитками», а тому, до мешканців цих будівель тарифи повинні застосовуватися, як для населення.
Аналогічні твердження містяться у висновку судово-економічної експертизи № 2302 від 04 березня 2008 року у цій справі.
Проте, з твердженнями відповідачів та висновком судово-економічної експертизи № 2302 від 04 березня 2008 року (а.с. 94-99) погодитись не можна, керуючись наступним.
Згідно з ст. 6 Житлового кодексу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 127 Житлового кодексу України жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Також, згідно з п. 3 Постанови Ради Міністрів УРСР № 105 від 11 березня 1985 року «Про порядок державного обліку житлового фонду» (зі змінами внесеними Постановою Ради Міністрів УРСР № 115 від 22 квітня 1989 року), яка є чинною на даний час встановлено, що державному обліку підлягають житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян, а також для використання в установленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Отже, відповідно до приписів ст. 6, ч. 2 ст. 127 Житлового кодексу України гуртожитком є: по-перше, будівля, яка первинно (спочатку) була жилим будинком; по-друге зареєстрована саме в якості гуртожитку виконавчим комітетом відповідної ради.
Так, ухвалою Господарського суду АР Крим від 04 вересня 2008 року у даній справі суд зобов'язував відповідачів надати копію рішення Виконавчого комітету Сімферопольської райради про реєстрацію будівель № 75 та № 76 в с. Перевальне Сімферопольського району саме в якості гуртожитків.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, під час розгляду даної справи суду не було надано належних доказів того, що будівель № 75 та № 76, розташовані в с. Перевальне Сімферопольського району мають статус гуртожитків
Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані будівлі не є гуртожитками та/або жилими будинками, оскільки в якості таких не зареєстровані виконкомом відповідної ради згідно вимогам ст. 127 Житлового кодексу України.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист Головного командування військово-морських сил ЗСУ № 154/11/1-1540 від 20 жовтня 2003 року (а.с. 119) згідно якому вищестояще командування сповіщає відповідача, що тільки ведуться роботи з закріплення за будівлями № 75, 76 в с. Перевальне статусу гуртожитків, тобто, на даний час зазначені будівлі не є гуртожитками.
Також, в матеріалах справи наявні Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим 2002 -2003 років, якими розглянуті позови громадян (мешканців) до Військової частини А 0279 про визнання права користування приміщеннями у вказаних будівлях, а також за позовом Військової частини А 0279 (нині А 2320) про стягнення заборгованості за комунальні послуги з мешканця вказаної будівлі та в яких судом відмовлено, оскільки вказані будівлі № 75 та № 76 в с. Перевальне є казармами, приміщення в цих будівлях не є жилими, правовий статус приміщень в цих будівлях не визначено.
Окрім того, договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 12 від 17 липня 2003 року та доповнення № 1 до нього укладені виключно між трьома юридичними особами: КП «ЖКГ «Городок» (Виконавець), Військовою частиною А 0279, правонаступником якої є В/ч А 2320 (Споживачем) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Сімферополя (Платником), тобто сторонами у справі.
Споживачем (абонентом) для позивача є виключно Військова частина А 0279 (юридична особа).
Споживач (відповідач) - Військова частина А 2320 лише споживає воду для власних потреб своїх адміністративних будівель та потреб допоміжних будівель (зокрема, казарм) та зобов'язано своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги з водопостачання та водовідведення за тарифами як для інших споживачів (організацій).
Також згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є угода двох або більше сторін, що направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочини (в тому числі двосторонні правочини - договори) вважаються вчиненими у письмовій формі, якщо вони підписані їх сторонами. Правочин, що вчиняється юридичною особою, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, і засвідчується печаткою.
До того ж, згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Окрім того, згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Отже, з вищенаведених норм чітко вбачається, що будь-який договір це завжди угода між конкретними сторонами такого договору , яка підписується цими сторонами, а для юридичних осіб (як господарюючих суб'єктів, так і не господарюючих) ще додатково посвідчений печатками сторін.
Аналогічна позиція щодо того, що договір встановлює зобов'язання виключно між його сторонами, які його підписали висловлена в Постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2008 року у справі № 2-2/4215-2008, яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду від 18 листопада 2008 року у справі № 2-2/4215-2008.
Окрім того, відповідно до п. 2 договору між позивачем та відповідачами розрахунки за воду проводяться згідно тарифів, у розмірі за 1 м. куб. відпущеної води та за 1 м. відведених стоків. В свою чергу, п. 4 договору передбачено, що при зміні тарифів на послуги водопостачання та водовідведення позивач повідомляє про це відповідача 1 шляхом пред'явлення платіжного документа без оформлення додаткової угоди.
Також, згідно п. 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01 липня 1994 року (надалі - Правила), які були чинними на момент укладення договору, доповнення до нього, на момент утворення заборгованості, виставлення рахунків та застосовуються до правовідносин сторін встановлено, що тарифи на користування водою від комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації визначаються згідно з чинним законодавством України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.
Отже, розмір тарифів, термін їх введення не погоджується з абонентом на підставі п. 1.10 Правил. Саме така позиція висловлена в Постанові Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року у справі № 2-5/2294-2006 (2-5/5180-2005).
Так, досліджуючи матеріали справи та первинну документацію експерт в висновку судово-економічної експертизи № 2302 від 04 березня 2008 року не врахував вищевказаних обставин у зв'язку з чим поданий до суду висновок не приймається судом до уваги.
Експерт, виходячи з даних бухгалтерських документів (облікових карток і т. інше) фактично зробив правовий висновок, безпідставно надавши вищезазначеним будівлям статус «гуртожитків».
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, обсяг послуг, наданих за спірний період підтверджений двосторонніми актами, підписаними сторонами без зауважень, тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення затверджені рішенням Добровської сільської ради у встановленому порядку, цивільно-правові (господарсько-договірні) зобов'язання сторін підтверджуються вищевказаним договором № 12 від 17 липня 2003 року на водопостачання та водовідведення та доповненням № 1 до нього.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Таким чином, виходячи зі змісту вищенаведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: в часині стягнення з Військової частини А-2320 суми боргу у розмірі 109393,40 грн., в задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 04 лютого 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини А-2320 (Сімферопольський район, с. Перевальне, ЗКПО 24980339; банківські реквізити суду не відомі) на користь Комунального підприємства Житлово - комунальне господарство «Городок» (Сімферопольський район, с. Добре, вул. 40 років Перемоги, 11; Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. Октябрьська, 48; рахунок № 26000013265701 в ВАТ «ОКБ», МФО 324485, ЗКПО 32177783) борг у розмірі 109393,40 грн.
3. Стягнути з Військової частини А-2320 (Сімферопольський район, с. Перевальне, ЗКПО 24980339; банківські реквізити суду не відомі) на користь Комунального підприємства Житлово - комунальне господарство «Городок» (Сімферопольський район, с. Добре, вул. 40 років Перемоги, 11; Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. Октябрьська, 48; рахунок № 26000013265701 в ВАТ «ОКБ», МФО 324485, ЗКПО 32177783) 1093,25 грн. державного мита.
4. Стягнути з Військової частини А-2320 (Сімферопольський район, с. Перевальне, ЗКПО 24980339; банківські реквізити суду не відомі) на користь Комунального підприємства Житлово - комунальне господарство «Городок» (Сімферопольський район, с. Добре, вул. 40 років Перемоги, 11; Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. Октябрьська, 48; рахунок № 26000013265701 в ВАТ «ОКБ», МФО 324485, ЗКПО 32177783) 114,55 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. У задоволенні позовних вимог до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Сімферополя - відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.