29.11.2006 Справа № 9/288-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Головка В.Г.,Чохи Л.В.
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
за участю представників сторін:
від позивача -не з»явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 78)
від відповідача - не з»явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 78)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпрокат", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.06р. у справі № 9/288-06
за позовом суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків
до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпрокат", м. Дніпропетровськ
про стягнення 12880,0 грн.
Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, м. Харків звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецпрокат", м. Дніпропетровськ про стягнення 12880,0 грн. помилково перерахованих за платіжним дорученням НОМЕР_1.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.06р. по справі №9/288-06 (суддя Подобєд І.М.) позовні вимоги задоволені частково: з відповідача стягнено 12 880,0 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 48 грн. 69 коп. трьох відсотків річних.
Рішення вмотивоване тим, що оскільки сторони не надали суду письмового договору поставки товарів металопродукції, а відповідач не надав суду доказів про отримання позивачем певного товару на суму 12880,0 грн., згідно із рахунком від 30.05.06р. б/н, виходячи зі змісту і форми накладної № НОМЕР_2, позивач отримав від відповідача товар - металопрокат ШЕ17СТ12А у кількості 1,769 на загальну суму 9851,72 грн. (з ПДВ) саме на зберігання, отже сума 12880,0 грн. отримана відповідачем безпідставно.
Не погодившись із рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на наступні обставини.
Видаткова накладна № НОМЕР_2, рахунок б/н від 30.05.06р., платіжне доручення НОМЕР_1 (банківська виписка від 31.05.06р.) свідчать про намір узгодження між сторонами всіх істотних умов та укладення договору поставки товару у спрощений спосіб в письмовій формі. Висновок суду щодо виникнення між позивачем та відповідачем відносин із зберігання товару на підставі накладної від НОМЕР_2 не відповідає дійсності, підтвердженням чого є, зокрема, відсутність наміру укладення такого договору у зв»язку з неузгодженням однієї із істотних умов зберігання.
При перегляді справи за апеляційною скаргою встановлені наступні обставини.
Між позивачем -суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1(«Виконавцем») та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецпрокат» («Замовником») був укладений договір НОМЕР_3. відповідального зберігання, згідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу на відповідальне зберігання товар у кількості і по цінах для застав, узгоджених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач зі своєї сторони здійснити оплату послуг за відповідальне зберігання (пункти 1.1, 3.1- 3.3 договору).
По видатковій накладній № НОМЕР_2 позивач отримав від відповідача товар металопрокат ШЕ17СТ12А у кількості 1,769 тон на загальну суму 9851,72 (з ПДВ) на відповідальне зберігання.
31.03.06р. по платіжних дорученнях № НОМЕР_4 із зазначенням платежу «плата за металопрокат згідно з накладною №НОМЕР_2 в т. ч. ПДВ», № НОМЕР_5. із зазначенням платежу «плата за металопрокат згідно накладної №НОМЕР_2 в т. ч. ПДВ» і НОМЕР_1 на суму 12880 грн. із зазначенням платежу «попередня плата за металопрокат згідно рахунку б/н від 30.05.06р. і т.ч. ПДВ» позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 19090 грн.
Листом від НОМЕР_6позивач телефонним (факсовим) зв'язком звернувся до відповідача із вимогою про повернення помилково перерахованої суми 12880 грн., на яку відповіді від відповідача не отримав.
У зв'язку із неповерненням відповідачем грошових коштів в сумі 12880 грн., позивач додатково нарахував відповідачу суму 680 грн. - неотриманих доходів, 65,69 грн. -3% річних за період з 01.06.06р. по 01.08.06р. та 414,74 грн. -пені за 62 дні прострочки.
Доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.
Відповідно до пункту 4.1 договору виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження товару у кількості, переданої на зберігання відповідно до акту здачі-приймання, оформлену відповідно до пункту 2.2. У разі втрати товару виконавець відшкодовує втрачений товар шляхом передачі також товару у кількості втраченого та по якості відповідній технічним нормам і стандартам, чи відшкодовує вартість товару по цінах відповідно до специфікацій у строк, визначений додатковою угодою.
Позивач отримав від відповідача відповідно до видаткової накладної № НОМЕР_2 саме на відповідальне зберігання 1,769 тон продукції ШЕ17СТ12А у кількості 1,769 тон за ціною 9851,72 грн.
За кількість втраченої позивачем продукції отриманої ним за видатковою накладною від НОМЕР_2, позивачем за платіжними дорученнями від 31.03.06 та від 31.05.06 перераховано 6210,0 грн. (2370,0 грн. + 3840,0 грн., а.с. 14-15).
Відповідач вказану суму 6210,0 грн. позивачу не повернув. Про повернення втраченої продукції на суму 6210,0 грн. та частини продукції на суму 3641,72 грн., яка знаходиться на зберіганні у відповідача, до позивача не звертався.
Отже, оскільки між позивачем і відповідачем по справі крім договору зберігання від НОМЕР_3 інших договорів зберігання не укладалось, а видаткова накладна від НОМЕР_2 містить відомості про те, що продукція була передана саме на зберігання, колегія суддів вважає, що не має підстав вважати передачу продукції за договором поставки, як вважає відповідач, чи з інших підстав, крім зберігання за укладеним між сторонами договором.
Наданий позивачем до справи договір купівлі-продажу від НОМЕР_7 продукції відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору є товар, асортимент, кількість, якість, ціна та строки поставки якого зазначаються у Специфікації к даному договору, і який є його невід»ємною частиною, до уваги не приймається, оскільки позивачем не надана Специфікація до вказаного договору та докази, що договір виконувався сторонами. Видаткова накладна НОМЕР_2не містить посилань на зазначений договір.
Доводи відповідача про те, що рахунок від 30.05.06 є додатком до договору поставки до уваги також не приймаються, оскільки накладна від НОМЕР_2 не містить посилання на договір поставки від НОМЕР_7, який надав позивач. Окрім того, слід зазначити, що видаткова накладна від НОМЕР_2, та рахунок від 30.05.06, який направлений позивачу на підставі зазначеної накладної від НОМЕР_2 містять різну кількість переданої продукції (накладна -1,769т, рахунок -2,313т) та різну вартість (накладна 9851,72 грн., рахунок -12880,0 грн.).
З огляду на викладене і те, що відповідач не звертався до відповідача про повернення продукції із зберігання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про безпідставність набуття відповідачем від позивача суми 12880,0 грн., а також про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав.
Згідно положень статтей 1212 частини 1 і 1214 частини 2 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користуванням ними (стаття 536 цього Кодексу).
Згідно положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу вказані безпідставно набуті грошові кошти у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги - до 14.06.06р., але такої вимоги позивач добровільно не виконав.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалась вище, 07.06.06 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів (а.с.12-13).
На підставі викладеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 12880 грн. безпідставно набутих грошових коштів та суми 48,69 грн. трьох процентів річних за період з 15.06.06р. по 01.08.06р. (виходячи із строку направлення листа від 07.06.06, розрахунку: 12880 грн. х 3% / 100 % х 46 дн. / 365дн. = 48,69 грн.) -є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Решта позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми 680 грн. неотриманих доходів, 17 грн. трьох процентів річних за період з 01.06.06р. по 14.06.06.06р. та 414,74 грн. пені за 62 дні прострочки -не ґрунтуються на умовах договору або закону, тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.06 по справі № 9/288-06, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.
Керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.06р. по справі № 9/288-06 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя В.Г.Головко
Суддя Л.В.Чоха